Ландшафтний підхід у дії: як реалізувати екологічну частину Формули миру
Чому «екосистема» — це вже не лише про природу, а «ландшафт» — це майбутнє сталого розвитку після війни
Україна стоїть перед безпрецедентним викликом — відновити зруйноване війною довкілля, не повертаючись у минуле, а створюючи нову, стійку реальність. Одним із ключових напрямів Формули миру, визначеної Президентом України, є екологічна безпека та перехід до зеленої економіки. Проте для того, щоб реалізувати ці завдання не лише на папері, нам потрібне нове мислення, нові підходи і чітке розуміння того, що саме ми маємо відновлювати.
Екосистеми не повертаються — вони трансформуються. Тож замість спроб відтворити знищене, варто зосередитися на відновленні ландшафтів, як цілісних просторово-функціональних одиниць, здатних підтримувати життя, зберігати біорізноманіття, бути основою для нової, стійкої економіки. Саме ландшафтний підхід пропонує практичний, науково обґрунтований і стратегічно доцільний шлях до створення Комплексної системи екологічного та економічного оздоровлення України, що стане основою для відбудови і сталого розвитку в повоєнний період.
Автор:
Валентин Щербина, віцепрезидент Асоціації професіоналів довкілля PAEW
Один з ключових напрямків забезпечення екологічної безпеки та протидії екологічним наслідкам війни Української Формули миру є «Відновлення та реконструкція», включаючи перехід до зеленої економіки.
Комплексна система екологічного й економічного оздоровлення має включати заходи щодо відновлення навколишнього природного середовища України, зокрема рекультивацію та розмінування земель, відродження знищених лісів і заповідників, створення нових національних парків і природоохоронних зон, очищення річок, озер і морських вод тощо”. www.president.gov.ua
Закріплена у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/6 «Принципи Статуту Організації Об’єднаних Націй, що лежать в основі досягнення всеосяжного, справедливого та міцного миру в Україні», Філософія Української Формули миру є обовʼязковим пріоритетом для усієї Української держави та органів виконавчої влади зокрема.
Беручи до уваги надзвичайну важливість Формули миру та визначальний вплив реалізації її ключових напрямків на розвиток суспільства і держави у найближчі роки а також масштабні наслідки реалізації у середньо- та довгостроковій перспективі, необхідно чітко та недвозначно усвідомити філософію Формули миру, визначити базові терміни та поняття.
Формула миру чітко вказує на необхідність розроблення Комплексної системи екологічного оздоровлення, що має включати заходи щодо відновлення навколишнього природного середовища України.
Слід відміти дуже важливий акцент на комплексному підході до створення єдиної системи. Пропонований системний підхід до відновлення деградованого у результаті військових дій довкілля на загал цілком відповідає Регламенту ЄС 2024/1991 Про відновлення природи, який є органічною частиною Європейського Зеленого Курсу та Стратегії біорізноманіття ЄС до 2030 року, а також логічно продовжує узяті раніше Україною зобов’язання у рамках Декади ООН з відновлення екосистем (2021–2030 роки). Відповідно до вищезазначених документів, відновлення екосистем означає “сприяння оновленню деградованих або знищених екосистем, а також збереження недоторканих”.
Однак, перелік основних заходів «Платформи зеленого відновлення» не в повній мірі відповідає системному підходу до відновлення довкілля та Формулі миру Президента України Володимира Зеленського з огляду на таке.
Пункт 8. Екологічна безпека наголошує, що «війна проти України завдала масштабної екологічної шкоди, що призвело до безпрецедентного забруднення, руйнування екосистем як на території України, так і в масштабах усього регіону та світу».
Тобто, акцент на руйнуванні (деградацї) екосистем у результаті війни. Відповідно, обʼєктом відновлення мають бути деградовані у результаті воєнних дій екосистеми локального, регіонального та планетарного рівня (за рахунок транскордонного забруднення).
Деградовані екосистеми з причин, не повʼязаних з воєнними діями, відновлюватись у рамках Формули миру не будуть. Наприклад – масштабні пожежі у Чорнобильській зоні відчуження 2015 та 2020 років, знищені “бурштиновою лихоманкою” лісові екосистеми Полісся, катастрофічно осушені болотні екосистеми, розорані та випалені степові екосистеми, розорані і забудовані прибережні водні екосистеми та інші, у тому числі – знищені у результаті військової діяльності та інші.
Однак, при визначенні предмету відновлення виникають проблеми теоретичного, методологічного та практичного характеру, які унеможливлюють реалізацію напрямку 3 пункту 8 Формули миру.
Загальні закономірності еволюції довкілля мають універсальні риси, властиві всім еволюційним змінам екосистем будь-яких типів та рангів. Еволюційні зміни спрямовані на формування нових екосистем, а не на повторення тих, що вже були, і збереження існуючих. Екосистеми, що існували раніше, в ході еволюції повторитися не можуть. Якщо такі повторення мають місце, то це свідчить про сукцесійний, але не еволюційний характер змін. Незворотність еволюції вперше сформульованим Чарлзом Дарвіним: “Вид, який щезнув, ніколи не може з’явитися знову, навіть якби знову повторилися абсолютно тотожні умови життя – органічні і неорганічні”.
Висновок 1:
«Відновлення» – це НЕ повернення чогось, що ушкоджене (в результаті військових дій) до первісного, не ушкодженого стану.
Висновок 2:
Теоретично неможливо відновити деградовану/зруйновану екосистему чи її частину у тому вигляді, в якому вона була. Відновлена екосистема – це не 100% така, як знищена, навіть не факт, що вона буде дуже схожою. Умови середовища змінились! Тому говорити про те, що ми маємо такий потужний вплив на відновлення – досить не точно. Можна лише сприяти природньому відновленню екосистем, до певної міри – формувати бажані параметри, але не з 100% результатом і без гарантії успіху. Навіть посаджене правильно дерево, яке поливають і доглядають, може загинути.
Висновок 3:
НЕ можливо відновити лише одну складову частину екосистеми (наприклад – біорізноманіття) не опікуючись іншими компонентами. Наприклад – якщо не робити екологічні попуски з Дніпрогесу вчасно, приурочено до щорічних повеней, екосистема Великого Лугу, якій так радіють зараз – незабаром загине.
Висновок 4:
Не вірно визначено обʼєкт відновлення, що не дозволяє чітко сформулювати предмет відновлення.
Теорія екосистем прекрасно працює у мирних умовах для цілей збереження біорізноманіття, але не підходить для виконання такого складного завдання, як відновлення зруйнованого війною довкілля. Причина – у теорії екосистем центральне місце, предмет відновлення – біотична складова, біорізноманіття. Воєнні дії зруйнували не лише біотичну складову, постраждали усі компоненти довкілля – біотичні, абіотичні, антропогенні. Знищено не лише тварини чи птахи, спалено ліси і деградовано території ПЗФ. Критичного ушкоджено ґрунти, місцями безповоротно змінено рельєф, поверхневі води, змінено рівень ґрунтових вод та базис ерозії (у районі Каховського водосховища – на 16 метрів), суттєво змінено хімічний склад та фізичні характеристики земель, режим приземного шару повітря, солоність морів та десятки інших важливих параметрів, взаємоповʼязаних причинно-наслідковими звʼязками.
Методологічний апарат теорії екосистем не дозволяє у повній мірі оцінити ступінь деградації системоутворюючих компонентів довкілля та розробити практичні заходи щодо їх комплексного відновлення. Існуючі приклади відновлення екосистем у значних масштабах і на великих площах швидше свідчать про окремі успішні кейси сприяння самовідновленню середовища існування біоти та штучному вселенню (інтродукції) видів, ніж про системну масову практику відновлення критично ушкодженого довкілля у результаті війни.
Важливою умовою виживання мінімально життєздатної популяції біоти є стійкість ландшафтів, як середовища їх проживання, до впливу зовнішнього негативного фактора та динаміка відновлення ландшафтів, які були середовищем існування цих видів.
Також слід зазначити, що метою відновлення екосистем, відповідно до методологічного апарату теорії екосистем, є відновлення близьких до природних екосистем, значною мірою – методом прогнозування за схемами ландшафтної сукцесії. Знаючи позиції екосистеми на сукцесійному ряду та напрям сукцесії вздовж нього, для будь-якої екосистеми можна визначити можливу послідовність її змін на інші. Визначення цього напряму ґрунтується на знанні загальних закономірностей змін екосистем при їх функціональному використанні. Суттєве обмеження методу прогнозування за сукцесійними схемами полягає втому, що за ними можна встановити лише послідовність змін екосистем, але не час, через який одна екосистема зміниться іншою.
Таким чином цей метод можна використовувати для обʼєктів природно-заповідного фонду. Але відновлення суттєво змінених екосистем (наприклад – агроугіддя, лісові плантаційні ділянки, штучні водні обʼєкти та ін.) такі методи не використовують. За фактом ці екосистеми зараз вже інтенсивно самовідновлюються, але у напрямку самовідновлення природних екосистем/близьких до природних. У такому разі, план відновлення полягатиме у припиненні природного відновлення екосистеми і створення штучної, природно-антропогенної системи, бажаної для обраного типу природокористування. Наприклад – рекультивація земель та підвищення їх родючості передбачає розорювання сформованої природної дернини і знищення порослі деревних та чагарникових порід з метою відтворення орних земель.
Характерною особливістю довкілля є те, що різні його характеристики змінюються з різною швидкістю: вологість і температура поверхневих горизонтів ґрунту – протягом годин, видовий склад біоценозів – десятків років, морфологія рельєфу – сотень і тисяч років. При розробленні практичних заходів відновлення, дуже важливо врахувати часову динаміку відновлення різних компонентів деградованих ландшафтів, оскільки самовідновлення компонентів довкілля розпочалось з моменту їх ушкодження.
Беручи до уваги вищезазначене, більш доречно з практичної точки зору предметом дослідження визначити деградовані у результаті воєнних дій ландшафти.
Ландшафтний підхід дозволяє провести відомими методами:
Зазначений підхід дозволяє не лише проводити відновлення екосистем до довоєнного стану, а й проводити планову реконструкцію системи господарювання, включаючи перехід до зеленої економіки.
Саме такий підхід може стати базовим до створення Комплексної системи екологічного й економічного оздоровлення країни, закласти базові підвалини переходу до сталого розвитку України.
Підготував В. Щербина, віцепрезидент Асоціації професіоналів довкілля PAEW
