Нецінові критерії у закупівлях громад: що підтримують учасники ринку і що гальмує зміни
У жовтні 2025 року в «Офісі сталих рішень» спільно з PAEW провели дослідження, аби зрозуміти, які саме нецінові критерії громади готові зробити обов’язковими та що заважає цим практикам поширюватися швидше. У опитуванні взяли участь 186 респондентів з органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, університетів і медзакладів, а також із підприємств паливно-енергетичного та теплокомунального секторів і громадських організацій. За функціями це фахівці з екології та закупівель, юристи, управлінці й інженери — тобто ті, хто реально формує вимоги та ухвалює рішення.
Результати першого запитання показали чітку переорієнтацію зі стратегії «найнижча ціна» на логіку довговічності та повної вартості володіння.
Варіант «якісні критерії» — довговічність, гарантії, TCO — зібрав 180 позначок і став найбільш підтримуваним. Екологічні вимоги, що охоплюють енергоефективність, скорочення відходів і зниження викидів, посіли друге місце із 177 відповідями. Високий запит зафіксований і на інноваційність — цифрові рішення та модернізацію послуг — із 123 згадками. Етичні та управлінські підходи, як-от доброчесність постачальників і прозорість процесів, отримали 118 позначок, а соціальні — підтримка місцевого бізнесу та працевлаштування вразливих груп — 99.
Симптоматично, що варіант «не готові змінювати — головне, щоб дешевше» не обрав ніхто.
Другий блок запитань пояснив, чому зміни впроваджуються повільніше, ніж хотілося б.
Найпотужнішим бар’єром виявився страх юридичної помилки: 97 респондентів вказали саме на цю причину. Майже стільки ж опитаних говорять про нестачу знань і прикладів реального впровадження, що свідчить про потребу у зрозумілих, коротких і перевірених на практиці інструкціях. Дуже близькою за масштабом є проблема на боці ринку: постачальники часто не знають, як саме підтвердити відповідність неціновим вимогам — 87 учасників. Відсутність затверджених методик оцінювання також суттєво гальмує рух — 78. Часовий прес і дедлайни турбують меншу, але відчутну частку вибірки — 52. Порівняно рідше зустрічається тиск «економії будь-якою ціною» з боку керівництва — 42, що підкреслює: ключова проблема не у відсутності волі, а у відсутності «рейок», якими безпечно їхати.
Сукупна картина виглядає послідовною.
На рівні намірів громади вже обрали дорослий підхід до закупівель: перевага якості та довговічності, увага до екологічного ефекту й відкрита готовність до інновацій.
На рівні практики гальмують невизначеність у праві, нестача стандартизованих методик і розрив у розумінні доказової бази з боку постачальників.
Отже, найближчий прогрес залежить від появи простих і авторитетних інструментів.
Замовникам потрібні короткі юридичні гіди з перевіреними формулюваннями критеріїв і протоколів оцінювання, прозорі шкали балів та ваг для нецінових показників, а також типові технічні завдання з «зеленими» вимогами для поширених категорій товарів і послуг.
Постачальникам — зрозумілий довідник із переліком прийнятних доказів відповідності: сертифікатів, протоколів випробувань, маркувань, політик комплаєнсу і листів-підтверджень виробника. І тим, і тим допоможуть короткі навчальні модулі на перетині права та методики, а також публічні кейси пілотних закупівель, де показано, як працює оцінка, як зважуються критерії та якими документами підтверджується відповідність.
Підсумок дослідження можна сформулювати просто.
Громади готові оцінювати не лише ціну: вони прагнуть управляти життєвим циклом закупівель, враховуючи довговічність, обслуговування та екологічний ефект.
Щоб ця готовність перетворилася на повсякденну норму, потрібні стандартизовані документи, методики, короткі юридичні «страховки» й бібліотека наочних прикладів.
Коли ці елементи будуть зібрані в одну зрозумілу систему, нецінові критерії перестануть бути добрими намірами і стануть конкурентною перевагою місцевих закупівель.
Прес-служба PAEW