Нецінові критерії у закупівлях: шлях до сталості через вибір із цінністю
Автор:
Людмила ЦИГАНОК, засновниця ESG Liga, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW, гендиректор «Офісу сталих рішень»
Упродовж десятиліть публічні закупівлі зводилися до одного критерію — ціни. Але світ змінився. Сьогодні держави та громади дедалі частіше ставлять запитання: чи відповідає найдешевше — найкращому? Саме тому з’являється нова практика: нецінові критерії. Це не про додаткову бюрократію. Це — про вибір, який враховує якість, довгостроковість, соціальний вплив та екологічну відповідальність.
У цій статті — як і чому до цього прийшов світ, і що варто взяти на озброєння Україні.
Нецінові критерії — це додаткові умови або параметри, за якими замовник оцінює пропозиції учасників у публічних закупівлях, окрім лише ціни. Простіше кажучи: це спосіб вибрати не найдешевше, а найкраще за сукупністю переваг.
Чому і як світ прийшов до ідеї нецінових критеріїв у закупівлях?
Коли закупівлі враховують не лише найнижчу ціну, а й якість, довгостроковий ефект, соціальну включеність та екологічну відповідальність — перемагає не лише замовник. Перемагає громада, бізнес, і саме суспільство, в якому такі принципи набувають системного характеру.
У XX столітті закупівлі — особливо в публічному секторі — стали синонімом бюджетної економії. Основний принцип: виграє найнижча ціна. Це було зручно, прозоро та формально обʼєктивно.
Але вже в 1990–2000-х виявилися системні проблеми:
Результат: неекономна економія, бо держава платила двічі.
Починаючи з 2000-х років, міжнародна спільнота усвідомила, що державні кошти — це найсильніший інструмент впливу на економіку та поведінку ринку.
Це збіглось із появою Глобальної повістки сталого розвитку, концепції ESG, і, згодом, Цілей сталого розвитку ООН (SDGs) у 2015 році.
Прорив стався у 2014 році, коли ЄС ухвалив нову Директиву про публічні закупівлі (2014/24/ЄС).
У ній офіційно закріплено поняття «найкращої ціннісної пропозиції» (MEAT — Most Economically Advantageous Tender) замість просто «найнижчої ціни».
Це відкрило двері до:
З розвитком IT-систем, платформ публічних закупівель і баз даних, стало можливим:
Prozorro, Mercell, ChileCompra — системи, які вже сьогодні інтегрують нецінові критерії в інтерфейси.
Уряди почали вимагати від закупівель не просто економії, а результативності:
Це означає: гроші платника податків мають приносити користь не лише бухгалтерії, а й людям.
Усе більше постачальників не хочуть змагатися демпінгом, а хочуть, щоб їхня якість, сталість, інноваційність теж враховувались.
І все більше громадян вимагають від держави прикладу — у відповідальному ставленні до праці, природи, інклюзії.
Нецінові критерії стали точкою зустрічі цих двох запитів.
Це логічне продовження кризи недовіри до закупівель, міжнародного руху за сталість, потреби в довгостроковій ефективності, запиту суспільства на якість, а не лише економію.
Нецінові критерії — це ознака зрілого державного управління, де пріоритет не лише у процедурі, а в тому, який світ ми будуємо через кожен публічний контракт.
Що стоїть за зміною підходу?
Використання нецінових критеріїв у публічних закупівлях — ключовий інструмент інтеграції Цілей сталого розвитку (SDGs) у державну політику. І дедалі більше країн обирають саме цей шлях.
Навіщо впроваджують нецінові критерії у закупівлях?
1) Щоб захистити публічний інтерес, а не просто зекономити
Традиційний підхід до тендерів — «виграє той, хто найдешевший» — часто призводив до неякісного результату:
Нецінові критерії дозволяють оцінювати не лише цифру, а й зміст, вплив, якість. Це — інструмент розумного вибору, а не лише бюрократичного виконання процедури.
2) Щоб інтегрувати цілі сталого розвитку (SDGs) у публічні політики
Закупівлі — це до 20% ВВП у більшості країн. Коли ці кошти витрачаються розумно, вони стають інструментом сталого розвитку.
Нецінові критерії допомагають:
Приклад:
якщо в тендері прописано, що перевага надається компаніям із гендерно збалансованим менеджментом або працевлаштуванням людей з інвалідністю — це не «пільга», а інвестиція в інклюзивне суспільство
3) Щоб зменшити екологічний і ресурсний слід держави
Зелені публічні закупівлі (Green Public Procurement) стали відповіддю на кліматичні виклики. Нецінові критерії дозволяють:
Приклад:
держава купує папір з FSC-сертифікатом, транспорт з нульовими викидами, або будматеріали з оцінкою життєвого циклу (LCA).
4) Щоб залучати відповідальних постачальників та підтримувати соціальні підприємства
У багатьох країнах через закупівлі розвивають соціальну економіку:
Приклад:
у Франції — зобов’язання щодо працевлаштування вразливих груп; у Німеччині — переваги для Werkstätten für Menschen mit Behinderung (майстерень для людей з інвалідністю).
5) Щоб перейти від «цінової гонки» до якості результату
Ціна — це легко. Але вона нічого не говорить про ефективність у довгостроковій перспективі.
Нецінові критерії дозволяють:
Приклад:
дешевий кондиціонер — низька закупівельна ціна, але високе енергоспоживання → переплата за електроенергію протягом 5 років.
6) Щоб досягати стратегічних цілей через кожну гривню
В умовах обмежених бюджетів, кожна гривня має працювати на стратегію — відновлення, розвиток, євроінтеграцію.
Нецінові критерії перетворюють закупівлі на інструмент політики, а не лише процес.
«Кажи мені, як ти витрачаєш публічні кошти — і я скажу, яке майбутнє ти будуєш»
Нецінові критерії — це міст між закупівлями як процесом і сталим розвитком як стратегічною метою.
Вони змінюють логіку прийняття рішень:
з «як дешевше?» на «як краще для людей, економіки та планети».
З огляду на післявоєнне відновлення, масштабну модернізацію та міжнародну інтеграцію України — впровадження таких критеріїв має стати не винятком, а новою нормою.
Публікація підготована в рамках діяльності Офісу сталих рішень та ESG Liga PAEW з метою поширення прикладного досвіду інтеграції принципів сталості в державну політику.
