Позиція PAEW щодо відходів видобування: у правовій невизначеності саме бухоблік — ваш щит і меч
Нещодавно Асоціація професіоналів довкілля PAEW звернулася до Уряду у зв’язку з тим, що з 16 грудня 2025 року в правовому полі знову склалася ситуація правової невизначеності для підприємств видобувної промисловості. Формально такі підприємства, що здійснюють операції з оброблення відходів, мають підпадати під дію урядового Порядку отримання відповідного дозволу, однак без чітко визначеного додаткового перехідного періоду та без адаптованого механізму його застосування. У результаті добросовісні оператори опинилися між вимогою дотримання нових правил і відсутністю інструментів для їх законного виконання, що створює підвищені регуляторні ризики та відкриває простір для довільного тлумачення з боку контролюючих органів.
Ми зверталися до уряду не з академічної цікавості. А з дуже прикладного питання: як бізнесу законно працювати з відходами видобувної промисловості в умовах реформи, коли стара система дозволів уже не працює, а нова — формально ще недоступна.
Відповідь отримали. Формально — коректну. По суті — симптоматичну.
Мінекономіки підтвердило:
так, справді, після набрання чинності Законом «Про управління відходами» суб’єкти, що працюють з відходами видобувної промисловості, фактично не мали механізму отримати дозвіл на операції з оброблення таких відходів.
І так, ця ситуація була «виправлена» постановою КМУ №1626 — шляхом прив’язки дозволів не до виду відходів, а до інтегрованого довкіллєвого дозволу (ІДД)
А тепер — ключове.
Що реально означає відповідь міністерства
А що робити підприємствам, які вже працюють з відходами видобувної промисловості, не є ІПЗК-установками, не можуть «заморозити» діяльність на кілька років? Відповідь у листі — відсутня.
У чому системна проблема
Ця відповідь дуже добре демонструє типову хворобу екологічної реформи: ми міняємо конструкцію, не добудувавши міст між «було» і «стало».
Формально:
Фактично:
Що з цим робити зараз
Цей коментар — не про «зраду», а про тверезу фіксацію реальності.
Ми вдячні за відповідь. Але чесна відповідь — це лише перший крок.
Другий — створити робочу, зрозумілу і правово захищену модель для тих, хто працює з відходами видобувної промисловості вже сьогодні, а не у 2029-му.
А що екологу підприємства з відходами видобувної промисловості варто робити прямо зараз, у цій реальності перехідного періоду?
Почати варто з фіксації позиції підприємства.
Не «в голові», а документально. Має бути внутрішня довідка або службова записка з чітким описом: які саме відходи утворюються, чому вони належать до відходів видобувної промисловості, які операції з ними фактично здійснюються і чому на сьогодні відсутній спеціальний дозвільний механізм.
Посилання на Закон «Про управління відходами», постанову №1328, зміни №1626 і офіційну відповідь міністерства — обов’язкові. Це не «папір для галочки», а базовий щит для перевірок і внутрішніх рішень.
Далі — повний порядок з обліком. У перехідний період саме облік стає головним доказом добросовісності. Фактичні обсяги, місця розміщення, технологічні карти, внутрішні схеми руху відходів мають бути зведені, актуалізовані й логічно пояснювані. Якщо цифри «плавають» або не зводяться між екологією, бухгалтерією і податковою — це зона найбільшого ризику.
Паралельно потрібно чітко відокремити те, що є управлінням відходами, від того, що є виробничим процесом. Це критично важливо. Не всі операції з породою, хвостами чи інертними матеріалами автоматично є «обробленням відходів» у сенсі нового закону. Там, де є технологічне використання в межах процесу, це має бути описано, підтверджено і захищено технічною документацією.
Окрема увага — перевіркам. Якщо контролюючий орган ставить питання про відсутність дозволу, позиція має бути спокійною і послідовною: дозвільний механізм для цієї категорії відходів на сьогодні не запущений, перехідний період підтверджений, підприємство діє добросовісно, забезпечує облік, мінімізацію впливу і готове до переходу на нову модель після появи чітких процедур. Жодних «визнань провини» там, де держава сама зафіксувала правовий вакуум.
Якщо підприємство потенційно підпадає під інтегрований довкіллєвий дозвіл — готуватися вже зараз. Не подавати «аби подати», а інвентаризувати установки, викиди, скиди, відходи, реальні технологічні вузькі місця. Перехідний період закінчиться швидше, ніж здається, а ІДД не прощає поспіху.
У податковій частині важливо уникати самодіяльності. Еколог не повинен сам вигадувати нові об’єкти оподаткування. Платиться те, що прямо передбачено чинною редакцією Податкового кодексу, з чіткою прив’язкою до фактичних даних. Будь-які «рекомендації» без нормативної основи мають залишатися рекомендаціями, а не внутрішніми правилами підприємства.
І, нарешті, не мовчати. Еколог сьогодні — це не просто виконавець норм, яких немає, а носій експертизи. Фіксуйте проблеми письмово, через асоціації, професійні спільноти, робочі групи. Саме такі звернення, як ініціатива Асоціації PAEW, і створюють той тиск, без якого перехідний період так і залишиться вічним.
Коротко: документуйте, рахуйте, не беріть на себе зайву відповідальність і не грайте в «здогадайся, як правильно» замість держави. Це не ідеальна стратегія. Але в нинішніх умовах — єдина професійно чесна.
Отож, звернення Асоціації PAEW до Уряду було принциповим, бо питання — не в «відсутності дозволу як документа», а в системному правовому вакуумі щодо відходів видобувної промисловості. Відповідь держави цей вакуум фактично підтвердила — і водночас оголила іншу проблему: за відсутності спеціального регулювання держава діє так, ніби воно вже існує.
На практиці загальні порядки «натягуються» на сферу, для якої вони не створювалися. У податковій площині відходи видобувної промисловості намагаються вбудувати в екологічний податок без чіткого визначення об’єкта оподаткування, платника і механізму адміністрування. У такій конструкції перехідний період перестає бути інструментом реформи і ризикує перетворитися на прикриття для фіскальних експериментів там, де держава не створила зрозумілих правил гри.
Що має робити компанія вже зараз (CEO/юрист/бухгалтер/еколог):
бухоблік і первинка — це ваша лінія оборони. Коли право «провисає», вирішальним стає те, що ви можете документально довести: що саме утворилось, як класифіковано, де/як зберігається, які операції здійснено, які витрати понесено, які контрагенти залучені, і на якій підставі сформована податкова позиція. Це — ЩИТ на перевірках і в спорах.
Але це також МЕЧ: прозорий, дисциплінований облік дає керівництву можливість керувати ризиком, закладати його в договори та ціноутворення, проходити аудит/банківський due diligence/ESG-запити без «сірого поля», і предметно вимагати від держави спеціальних підзаконних рішень замість «імітації готових правил».
Асоціація PAEW наполягає: потрібні окремі, спеціальні механізми для видобувних відходів, а до появи таких правил бізнесу важливо діяти максимально доказово — через облік, контроль і документування.
Підготувала Людмила Циганок, засновниця ESG Liga, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW, гендиректор «Офісу сталих рішень»
Тренінговий центр «Офісу сталих рішень» запрошує 19 лютого розібратись:
Кількість місць обмежено!
З питань участі:
або
