Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, регламентовані Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» (надалі – Закон 2059-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону 2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону 2059-VIII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності ( з 18.12.2017 року).

У відповідності до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.  Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про правотворчу діяльність» (надалі – Закон 3354-IX) дія нормативно-правового акта у часі – це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії.

Відповідно до ст. 58 Закону 3354-IX пряма дія нормативно-правового акта у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності. Норми нормативно-правового акта поширюються на суспільні відносини, що виникли до дня набрання ним чинності та продовжують існувати на день набрання ним чинності, з дня набрання чинності цим нормативно-правовим актом.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що якщо суб’єкт господарювання розпочав свою діяльність до 2017 року, його діяльність визначена частинами другою і третьою статті 3 Закону 2059-VIII та є триваючою, – на вказаного суб’єкта з 18.12.2017 року поширюються вимоги Закону 2059-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону 2059-VIII дія цього Закону не поширюється на суб’єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону (збільшення утворюваних та утворення нових видів відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення).

Закон 2059-VIII не містить визначення терміну «рішення про провадження планованої діяльності».

Термін «планована діяльність» передбачає – планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об’єктів, інше втручання в природне середовище.

Опосередковано ч.1 ст. 11 Закону 2059-VIII передбачено, що звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб’єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

З огляду на викладене, рішенням про провадження планованої діяльності є рішення, які відповідає наступним критеріям у їх сукупності:

1. 1. 1. 1. Є рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування
         2. Рішення є підставою для початку планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою статті 3 Закону 2059-VIII.
         3. Рішення є документом дозвільного характеру або іншим актом органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, прийнятим у порядку, встановленому законодавством для планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою статті 3 Закону 2059-VIII.

Вичерпний перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності затверджено Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (надалі – Закон 3392-VI).

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі – Закон 280/97-ВР)

У відповідності до ст. 59 Закону 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що рішенням про провадження планованої діяльності є документ дозвільного характеру, передбачений Законом 3392-VI, або рішення органу місцевого самоврядування, що може бути підставою для початку діяльності, визначеної частинами другою і третьою статті 3 Закону 2059-VIII (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання).

Станом на 2017 рік формально таким рішенням у сфері сільського господарства може бути: висновок державної екологічної експертизи, висновок державної експертизи землевпорядної документації щодо об’єктів, які підлягають обов’язковій державній експертизі, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об’єктів, у тому числі військового та оборонного призначення, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, дозвіл на виконання будівельних робіт, дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок,  дозвіл на спеціальне водокористування, експлуатаційний дозвіл, експлуатаційні дозволи для потужностей (об’єктів): з переробки неїстівних продуктів тваринного походження; з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів, рішення про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, рішення про продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до IV і V категорій складності.

Водночас не кожен документ дозвільного характеру оцінює вплив на довкілля та забезпечує основну мету ОВД – запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Вказана позиція підтверджується ч. 2, 3 ст. 11 Закону 2059-VIII, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про провадження планованої діяльності, зобов’язані врахувати висновок з оцінки впливу на довкілля. У рішенні про провадження планованої діяльності зазначається, що екологічні умови провадження планованої діяльності визначені у висновку з оцінки впливу на довкілля. За рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування рішення про провадження планованої діяльності може включати екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п’ятій статті 9 цього Закону.

Якщо після ухвалення висновку з оцінки впливу на довкілля законодавством не передбачається прийняття рішення про провадження планованої діяльності для початку її провадження, висновок з оцінки впливу на довкілля, у якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, вважається рішенням про провадження планованої діяльності.

Дана логіка закріплена також у ч. 10 ст. 9 Закону 2059-VIII. Зокрема, висновок з оцінки впливу на довкілля та інші результати оцінки впливу на довкілля протягом п’яти років з дня прийняття рішення про провадження планованої діяльності можуть бути використані для отримання інших документів дозвільного характеру, передбачених законодавством, за умови що вони не передбачають встановлення (затвердження) змін у діяльності, затвердженій (схваленій) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження.

За вимогами ч. 9 ст. 9 Закону 2059-VIII, якщо до отримання рішення про провадження планованої діяльності внесено зміни до проектної документації чи зміни до законодавства, які вимагають зміни екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, оцінка впливу на довкілля здійснюється повторно.

Отже, з урахуванням загальноприйнятих вимог екологічної безпеки та оцінки ризиків, провадженню господарської діяльності, яка здійснює вплив на довкілля,  та отриманню необхідної дозвільної документації має передувати оцінка впливу на довкілля та врахування інтересів громадськості за процедурою, передбаченою Законом 2059-VIII.

З урахуванням викладеного із зазначеного вище переліку документів дозвільного характеру рішенням про провадження планованої діяльності може бути висновок державної екологічної експертизи, одержаний до введення в дію Закону 2059-VIII.

Частиною 3 ст. 17 Закону 2059-VIII передбачено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

З огляду на положення ч. 2 ст. 17 Закону 2059-VIII, суб’єкт господарювання, який отримав рішення про провадження планованої діяльності (висновок державної екологічної експертизи) до 18.12.2017 року та не збільшив обсяги утворюваних та утворення нових видів відходів, не збільшив та/або створив нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення, не повинен проходити ОВД.

Якщо суб’єкт господарювання, розпочав свою діяльність до 2017 року без рішення про провадження планованої діяльності, його діяльність підпадає під дію Закону 2059-VIII та такий суб’єкт з 18.12.2017 року повинен пройти процедуру ОВД.