Круглий стіл «Ядерна енергетика України: нові виклики та перспективи розвитку» відбувся сьогодні 31 березня у м. Київ
Людмила ЦИГАНОК, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW в своєму виступі підняла низку важливих аспектів декарбонізації і планування майбутнього відновлення повоєнної економіки України та відповіла на низку гострих питань сьогодення:
«В Україні від атома не втекти, просто закривши реактори. Швидка відмова від АЕС — це не стрибок у чисте майбутнє, а падіння в нову залежність: від імпорту газу, вугілля чи блекаутів. Ніщо не назавжди — і атомна енергетика теж. Вона має бути не вічною опорою, а розумним перехідним рішенням, яке тримає систему, поки зростає нова — відновлювана й розподілена. І цей період має проходити максимально прозоро, з врахуванням всіх екологічних і військових ризиків.
У світі, де час на клімат уже спливає, варто мислити не ідеально, а відповідально», – Л. Циганок
Енергоефективність + ВДЕ + розвиток ядерної енергетики виглядає як найбільш реалістична формула для енергетичної незалежності України і відновлення та декарбонізації її економіки. Давайте розберемося, чому.
Енергоефективність – перший крок до енергонезалежності. Найкраща енергія – це та, яку не потрібно виробляти. Україна витрачає в 2-3 рази більше енергії на одиницю ВВП, ніж країни ЄС. Якщо скоротити втрати та підвищити ефективність, енергетичний дефіцит зменшиться, а потреба в нових потужностях буде меншою.
Що потрібно робити?
Ми потребуємо модернізації інфраструктури – оновлення електромереж, утеплення будівель, розумні лічильники. Слід забезпечити енергоефективне виробництво, скоротити витрати енергії в промисловості, модернізувати технології. Поступово слід скорочувати і споживання газу, а це електрифікація опалення, розвиток теплових насосів.
Енергоефективність – це не просто «збереження енергії», це зменшення залежності від будь-яких джерел енергії.
ВДЕ – екологічна альтернатива, але не самодостатнє рішення
Переваги:
• Доступні та відновлювані – сонце та вітер не закінчаться.
• Зменшення імпорту енергоресурсів – не потрібен газ чи вугілля.
• Декарбонізація – допомагає скоротити викиди CO₂.
Проблеми:
• Нестабільність генерації – немає сонця/вітру → немає електрики.
• Потрібні великі площі – для заміни 1 ГВт АЕС треба в 5-10 разів більше площі сонячних чи вітрових станцій.
• Залежність від імпортних технологій – Україна поки не виробляє достатньо власного обладнання для ВДЕ.
Тому ВДЕ – це важлива частина енергетичного балансу, але вони не можуть працювати без резервних джерел.
Ядерна енергетика – стабільна база для енергосистеми
Чому вона потрібна? Чи може відновитись економіка України без АЕС?
Теоретично — так. Практично — дуже малоймовірно у найближчі десятиліття, якщо йдеться про швидке, масштабне та стійке відновлення.
Чому без АЕС це складно:
Яка кліматична роль АЕС в Україні?
Майже нульові викиди CO₂.
За повним життєвим циклом (видобуток, будівництво, експлуатація, утилізація), ядерна енергетика має одні з найнижчих викидів парникових газів: 12 г CO₂ / кВт⋅год (для порівняння: газові ТЕС — ~490 г, вугільні — ~820 г).
Фундамент у декарбонізації енергосистеми.
В умовах, коли доля АЕС в енергобалансі України перевищує 50%, атомна генерація є головним стримувачем викидів, незважаючи на поступовий розвиток ВДЕ.
Інтеграція з ВДЕ.
АЕС забезпечують базове навантаження, тоді як ВДЕ можуть варіюватися. Це дозволяє гнучко формувати низьковуглецевий енергомікс, не вдаючись до викопного палива для балансування.
Сприяння водневій економіці.
Надлишки нічної атомної електроенергії можна використовувати для зеленого або рожевого водню (електроліз із використанням атомної генерації).
Якою має бути екологічна архітектура розвитку АЕС в Україні?
Це — стратегічна модель, яка включає екологічно безпечний розвиток ядерної енергетики, мінімізацію ризиків та відповідність міжнародним стандартам. Розглянемо ключові аспекти:
Безпека + Модернізація
Будівництво нових поколінь АЕС
Управління відходами
Моніторинг та екологічна відповідність
Громадський контроль і довіра
Наука + інновації
Отже, розглянута формула дозволяє мінімізувати ризики, збалансувати екологію, економіку та енергетичну безпеку. Це не просто теоретична концепція – такий підхід вже використовують у Франції, Канаді, Швеції та інших країнах, які успішно поєднують ВДЕ з атомною енергетикою.
Ядерна енергетика — ключ до кліматичної нейтральності, доки не буде повної децентралізованої зеленої мережі.
Екологічна архітектура АЕС — це не повернення до старого, а трансформація в інноваційну, прозору, безпечну систему.
Україна має всі можливості стати енергетично незалежною державою, якщо реалізує цю стратегію.
Чи підтримують екологи розвиток АЕС?
Умовно підтримують «екореалісти» (наукова частина екологічної спільноти, практики, помірковані спеціалісти, які визнають і розуміють всі вище перелічені аргументи. Ці екологи кажуть, що АЕС як перехідне рішення до 100% ВДЕ — прийнятно, якщо прозоро, екобезпечно й з громадським контролем.
Проти — класичні екоактивісти (наприклад, Greenpeace), які вказують на високу небезпеку і ризик аварій, необхідність пошуку довготривалого рішення для зберігання високоактивних відходів, а ще загрози, створені війною. АЕС — стратегічно вразливі об’єкти. ЗАЕС — тому доказ. Радіаційна катастрофа можлива навіть без технічної аварії. Багато хто не вважає ядерну енергетику «зеленою», хоч вона і низьковуглецева.
Ключові «трабли» ядерної енергетики в Україні:
Проблема
Деталі
1) Ядерні відходи
Відсутність геологічного сховища для довготривалого зберігання.
2) Безпека об’єктів
Війна показала — навіть захищена АЕС може стати заручником.
3) Старіння блоків
Деякі реактори працюють понад 30 років — потребують серйозної модернізації.
4) Залежність від імпорту палива
Хоч є уран, але паливні касети досі частково купуються за кордоном.
5) Низька прозорість
Громадськість часто не залучається до рішень щодо розвитку АЕС.
6) Вартість і строки
Нові блоки — довго будуються, з великими фінансовими ризиками.
А що кажуть світові приклади?
У Франції, Фінляндії, Південній Кореї — частина екоспільноти приймає АЕС як частину кліматичної стратегії. У Німеччині — жорстка екоопозиція → повна відмова від АЕС (але зараз вони повертаються до вугілля…). У Швеції — навпаки: громадська підтримка ядерної енергетики як засобу боротьби з CO₂.
Вочевидь, в Україні від атома не втекти, просто закривши реактори.
Швидка відмова від АЕС — це не стрибок у чисте майбутнє, а падіння в нову залежність: від імпорту газу, вугілля чи блекаутів. Ніщо не назавжди — і атомна енергетика теж. Вона має бути не вічною опорою, а розумним перехідним рішенням, яке тримає систему, поки зростає нова — відновлювана й розподілена.
У світі, де час на клімат уже спливає, варто мислити не ідеально, а відповідально.
Автор:
Людмила Циганок, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW
