Що змінилось в регуляторці ЄС влітку 2026 у сфері довкілля, циркулярної економіки, сталих продуктів та корпоративної sustainability-звітності
Літо 2026 року стало важливим етапом у розвитку європейського регулювання у сфері довкілля, циркулярної економіки, сталих продуктів та корпоративної sustainability-звітності. Відбувається складний процес: одночасно набувають чинності одні нормативні акти, починають застосовуватися інші, для окремих вимог завершуються перехідні періоди, Європейська Комісія приймає делеговані акти, а бізнес готується до вимог, дати застосування яких припадають на кінець 2026 року або наступні роки.
Українські компанії вже інтегровані у внутрішній ринок ЄС через експорт товарів, контрактне виробництво, постачання сировини та компонентів, фінансування, корпоративні групи та ланцюги створення вартості. Водночас Україна як держава-кандидат поступово наближає національне законодавство до acquis Європейського Союзу.
Ці два процеси не можна змішувати. Набуття чинності регламентом ЄС не означає, що він автоматично стає частиною внутрішнього права України. Так само директива ЄС за своєю правовою природою адресована державам-членам і потребує транспозиції у їхні національні правопорядки. Водночас вимоги права ЄС можуть безпосередньо впливати на українського виробника через правила допуску товару на ринок Союзу, обов’язки імпортера або іншого економічного оператора в ЄС, митне регулювання, contractual compliance та вимоги до інформації в ланцюгу постачання.
На замовлення учасників ESG Liga Асоціації PAEW давайте розбиратись, в якій ролі українська компанія або її товар потрапляють у сферу дії відповідного європейського регулювання.
Саме з цієї позиції варто оцінювати регуляторні зміни літа 2026 року.
1. PPWR: 12 серпня почалося застосування нового режиму для упаковки
Однією з центральних подій серпня стало застосування Regulation (EU) 2025/40 on packaging and packaging waste, або PPWR.
Регламент набув чинності 11 лютого 2025 року, однак відповідно до статті 71 загальною датою його застосування є 12 серпня 2026 року. Європейська Комісія додатково підтвердила цю конструкцію у спеціальному Guidance document щодо PPWR, опублікованому в Official Journal 10 червня 2026 року. (EUR-Lex)
Юридична форма PPWR є важливою. На відміну від Directive 94/62/EC, новий акт є регламентом, тобто відповідно до статті 288 Договору про функціонування ЄС є обов’язковим у всіх своїх елементах і прямо застосовним у державах-членах. PPWR скасовує і замінює Directive 94/62/EC із 12 серпня 2026 року, однак окремі положення попереднього режиму продовжують застосовуватися протягом установлених перехідних періодів.
Водночас із цього не випливає, що 12 серпня 2026 року одночасно почали застосовуватися всі матеріальні вимоги PPWR. Регламент містить значну кількість спеціальних строків, перехідних положень та повноважень Комісії щодо прийняття делегованих і виконавчих актів. Частина вимог щодо маркування, повторного використання, вмісту вторинної сировини та придатності упаковки до рециклінгу пов’язана з пізнішими датами. Сам PPWR, наприклад, передбачає окремі часові режими для гармонізованого маркування упаковки та контейнерів для пакувальних відходів. (EUR-Lex)
Тому 12 серпня почав застосовуватися новий європейський регуляторний режим упаковки, всередині якого окремі обов’язки мають власні строки застосування.
За своєю архітектурою PPWR значно ширший за класичне законодавство про відходи. Він встановлює вимоги протягом життєвого циклу упаковки, включаючи sustainability та labelling requirements, запобігання утворенню відходів, мінімізацію упаковки, повторне використання та refill, розширену відповідальність виробника, збирання і перероблення пакувальних відходів. (EUR-Lex)
Саме тут відбувається принципова зміна регуляторної моделі. Упаковка перестає розглядатися лише як майбутній відхід. Її екологічні характеристики дедалі більше регулюються ще на етапі проєктування та введення на ринок.
Для українських виробників та експортерів це означає необхідність аналізувати не тільки відповідність самого товару, а й правовий статус упаковки, у якій він вводиться на ринок ЄС. PPWR прямо охоплює всю упаковку незалежно від матеріалу, а поняття введення на ринок охоплює, зокрема, ситуації, коли упаковка вперше стає доступною на ринку Союзу через виробника або імпортера. (EUR-Lex)
Отже, для експортера питання упаковки поступово переходить із закупівельної або маркетингової функції у сферу product compliance.
2. Автомобілі: регламент уже набув чинності, але новий режим ще не застосовується в повному обсязі
Не менш показовою є реформа законодавства щодо транспортних засобів наприкінці їхнього життєвого циклу.
Regulation (EU) 2026/1738 on circularity requirements for vehicle design and on management of end-of-life vehicles був опублікований в Official Journal 24 липня 2026 року. Він набув чинності 13 серпня, тобто на двадцятий день після публікації. Саме тому повідомлення Європейської Комісії від 12 серпня зазначало, що регламент набуде чинності наступного дня. (Environment)
Відповідно до статті 59 Regulation (EU) 2026/1738 загальною датою застосування є 1 вересня 2028 року. Водночас це правило має винятки: стаття 53 застосовується вже з 13 серпня 2026 року, а низка процедурних положень і повноважень Комісії, прямо перелічених у статті 59, починає застосовуватися з 14 вересня 2026 року. Для інших вимог передбачені пізніші строки. Directive 2000/53/EC загалом скасовується з 1 вересня 2028 року, проте окремі її положення продовжуватимуть діяти в межах перехідного режиму.
Тому автомобільна галузь не перейшла 13 серпня 2026 року одномоментно на нову правову модель. Регламент уже частково застосовується, однак основний масив матеріальних обов’язків запрацює пізніше, а напрям регуляторної трансформації вже визначений.
Новий регламент інтегрує вимоги до дизайну транспортного засобу та поводження з ним після завершення експлуатації в єдину систему. Європейська Комісія прямо пов’язує нові правила з полегшенням демонтажу, повторного використання, recycling та recovery, підвищенням ресурсоефективності та доступності інформації про компоненти протягом життєвого циклу автомобіля. (Environment)
Для України цей акт важливий у двох площинах.
Європейська модель показує, що регулювання end-of-life vehicles більше не може починатися лише в момент, коли автомобіль юридично стає відходом. Циркулярність закладається значно раніше, ще на стадії конструкції продукту.
3. Транскордонне перевезення відходів: новий режим уже запрацював
Ще одна принципова зміна 2026 року стосується Regulation (EU) 2024/1157 on shipments of waste. Основний масив його положень, за винятком окремих правил щодо експорту, почав застосовуватися 21 травня 2026 року. Того самого дня запрацювала цифрова система DIWASS для обміну інформацією та документами щодо транскордонних перевезень відходів.
Новий режим посилює простежуваність перевезень, контроль за операціями з відновлення та видалення, вимоги до інформації, що супроводжує відходи, а також відповідальність учасників ланцюга. Для пластикових відходів із 21 травня 2026 року діє вимога prior informed consent, а з 21 листопада 2026 року передбачена заборона їх експорту з ЄС до держав, що не є членами OECD.
Для України це не абстрактна зовнішня зміна. Українським імпортерам вторинної сировини, переробникам, експортерам відходів і компаніям, що працюють із європейськими контрагентами, необхідно окремо перевіряти код відходів, його небезпечні властивості, вид запланованої операції, статус країни призначення, маршрут, дозвільну процедуру та вимоги до доказів environmentally sound management. Юридична оцінка має проводитися для конкретного перевезення, а не лише за загальною назвою матеріалу.
Докладніше: Європейська Комісія: Waste Shipments Regulation
4. ESPR: заборона знищення непроданого одягу та взуття вже діє
Інший приклад переходу від управління відходами до управління життєвим циклом продукту дає Regulation (EU) 2024/1781 establishing a framework for the setting of ecodesign requirements for sustainable products, або ESPR.
З 19 липня 2026 року стаття 25 ESPR забороняє великим підприємствам знищувати непродані споживчі товари, включені до Annex VII. На сьогодні цей перелік охоплює apparel, clothing accessories та footwear. Заборона не поширюється на micro та small enterprises, а для medium-sized enterprises починає застосовуватися з 19 липня 2030 року. (EUR-Lex)
Водночас ESPR значно ширший за цю конкретну заборону. Він створює рамкову систему, в межах якої для визначених груп продукції можуть встановлюватися ecodesign requirements щодо довговічності, надійності, ремонтопридатності, можливості модернізації, повторного використання, ресурсоефективності, recycled content, environmental footprint та інших характеристик.
Саме тут потрібне ще одне важливе застереження. ESPR не означає, що з літа 2026 року Digital Product Passport став універсально обов’язковим для кожного товару на європейському ринку. Регламент створює правову інфраструктуру DPP, але конкретні інформаційні вимоги та строки значною мірою визначатимуться product-specific measures.
Для бізнесу це має стратегічне значення. Підготовка до DPP є не питанням створення чергового QR-коду, а питанням data architecture підприємства. Компанії повинні розуміти, де зберігаються дані про матеріали, компоненти, походження сировини, ремонт, recycled content та інші характеристики продукту, хто відповідає за їхню достовірність і чи можуть вони передаватися далі по ланцюгу постачання.
5. Право на ремонт: циркулярність переходить у відносини між виробником і споживачем
Із 31 липня 2026 року держави-члени повинні застосовувати національні положення, прийняті для транспозиції Directive (EU) 2024/1799 on common rules promoting the repair of goods. Її не слід змішувати з ESPR: ESPR створює рамку для ecodesign requirements, тоді як Right to Repair Directive регулює передусім доступ споживача до ремонту визначених категорій товарів після придбання.
Для товарів, на які поширюються встановлені правом ЄС вимоги щодо ремонтопридатності, виробники повинні забезпечувати ремонт на передбачених директивою умовах, а споживач отримує стандартизовану інформацію, що дозволяє порівнювати ремонтні пропозиції. Водночас обсяг обов’язків потрібно визначати за конкретною категорією товару та відповідним актом ЄС, а не виходити з припущення, що єдине універсальне право на ремонт уже однаково охоплює всі споживчі товари.
Для українських виробників, які продають техніку або інші охоплені товари на ринку ЄС, ремонтопридатність, доступність запасних частин, сервісна документація та договірна модель післяпродажного обслуговування поступово стають частиною product compliance.
Докладніше: Directive (EU) 2024/1799
6. CSRD та ESRS: у 2026 році змінилися не тільки стандарти, а й сама правова рамка звітності
Сфера sustainability reporting потребує особливо уважного юридичного прочитання, оскільки в 2026 році зміни відбулися на двох різних рівнях.
Перший рівень стосується самої CSRD. Directive (EU) 2026/470, прийнята 24 лютого 2026 року та опублікована 26 лютого, суттєво змінила попередню модель sustainability reporting у межах Omnibus I. Для загального корпоративного периметра нова редакція охоплює підприємства, які на дату балансу одночасно перевищують EUR 450 млн чистого обороту та середню чисельність у 1 000 працівників протягом фінансового року. Для материнських підприємств відповідні показники оцінюються на консолідованій основі. Для груп, емітентів та підприємств із третіх країн діють окремі конструкції, тому сферу застосування необхідно перевіряти за відповідною нормою, а не лише за двома загальними показниками.
Отже, аналізувати липневий перегляд ESRS так, ніби сфера CSRD залишилася тією самою, що після прийняття Directive (EU) 2022/2464, вже некоректно.
Другий рівень стосується власне стандартів.
3 липня 2026 року Європейська Комісія прийняла переглянуті ESRS та окремий voluntary reporting standard для менших компаній. За даними Комісії, переглянуті ESRS скорочують кількість mandatory datapoints більш ніж на 60 відсотків, а загальну кількість datapoints більш ніж на 70 відсотків, одночасно запроваджуючи додаткові спрощення та гнучкості. (Finance)
Проте 3 липня не є датою, з якої ці делеговані акти автоматично стали застосовним правом. Після прийняття Комісією вони були передані Європейському парламенту та Раді на scrutiny. Комісія прямо зазначає, що передбачений двомісячний період перевірки, який може бути продовжений ще на два місяці, і лише після завершення відповідної процедури заходи можуть застосовуватися. (Finance)
Для українського бізнесу особливе значення має інша частина реформи, так званий value chain cap.
Directive (EU) 2026/470 встановила захист для підприємств у value chain, які не перевищують у середньому 1 000 працівників і відповідають іншим критеріям protected undertaking. Якщо інформація запитується саме для виконання sustainability reporting obligations за CSRD, такі підприємства мають statutory right to decline надавати інформацію понад обсяг, передбачений voluntary sustainability reporting standards. Reporting undertaking також не повинно закріплювати в договорах вимогу надавати таку надлишкову інформацію для цілей CSRD-звітування, а суперечливе договірне положення не є обов’язковим у відповідній частині. Водночас цей захист не поширюється автоматично на інформаційні запити, що мають іншу правову підставу, зокрема виконання due diligence obligations. (EUR-Lex)
Це суттєвий юридичний нюанс.
Value chain cap не означає загальної заборони європейському контрагенту запитувати у постачальника ширший набір ESG-даних. Необхідно встановлювати правову та договірну підставу конкретного запиту. Саме тому українським постачальникам варто переходити від практики хаотичного заповнення кожного нового ESG-questionnaire до системи управління sustainability data та класифікації інформаційних запитів за їх правовою підставою.
7. CSDDD: Omnibus I змінив не лише звітність, а й корпоративну due diligence
Directive (EU) 2026/470 змінила не тільки CSRD, а й Directive (EU) 2024/1760 on corporate sustainability due diligence. Тому описувати Omnibus I лише як реформу sustainability reporting було б неповно.
Оновлена рамка звужує коло компаній, безпосередньо охоплених CSDDD, перебудовує підхід до scoping та поглибленої оцінки adverse impacts, змінює окремі правила взаємодії з business partners, коригувальних заходів, stakeholder engagement, санкцій і цивільної відповідальності. Водночас точна сфера, календар застосування та зміст обов’язків залежать від остаточної редакції відповідної норми, розміру і структури групи, обороту, кількості працівників та характеру operations і chain of activities.
Для українського постачальника практичний наслідок полягає не в тому, що CSDDD автоматично робить його прямим адресатом права ЄС. Але європейський контрагент, який виконує власні due diligence obligations, може законно запитувати дані, проводити risk-based assessment, вимагати contractual assurances та перевіряти виконання коригувальних заходів. Саме на такі запити value chain cap у межах CSRD автоматично не поширюється.
Більше: Directive (EU) 2026/470
8. CBAM: фінансова фаза почалася, але механіку 2026 року потрібно описувати точно
CBAM є, мабуть, найочевиднішим прикладом того, як екологічна інформація перетворюється на фактор торговельної собівартості.
З 1 січня 2026 року механізм перейшов від transitional period до definitive regime. Для імпортерів, на яких поширюється CBAM, діють вимоги щодо authorized CBAM declarant status, декларування embedded emissions, придбання та surrender відповідної кількості CBAM certificates. Якщо може бути доведено, що carbon price фактично сплачена у країні походження, з урахуванням доступних знижок або компенсацій, відповідне коригування може бути враховане за правилами CBAM. (Taxation and Customs Union)
Для України основними секторами залишаються залізо і сталь, алюміній, цемент, добрива, електроенергія та водень, але належність товару до сфери CBAM необхідно щоразу перевіряти за конкретним CN code та чинною редакцією Regulation (EU) 2023/956. Після внесення змін Regulation (EU) 2025/2083 для імпорту у чотирьох промислових секторах діє єдиний річний масовий поріг у 50 тонн нетто на одного імпортера. Імпортери, які не перевищують цей поріг, звільняються від основного масиву CBAM-зобов’язань. Для електроенергії та водню ця масова порогова конструкція не застосовується у такий самий спосіб, тому їх потрібно аналізувати окремо.
Проте тут важливо не створювати хибного враження, ніби європейські імпортери вже протягом 2026 року щокварталу фізично купують сертифікати.
У 2026 році Комісія розраховує та публікує квартальну ціну CBAM certificates. Для першого кварталу вона становить EUR 75,36 за тонну CO₂, для другого кварталу, за даними, опублікованими 6 липня, EUR 75,28. Водночас придбання CBAM certificates на common central platform розпочнеться з лютого 2027 року. Перша річна CBAM declaration щодо товарів, імпортованих у 2026 році, має бути подана, а відповідна кількість сертифікатів surrendered до 30 вересня 2027 року. (Taxation and Customs Union)
Фінансове зобов’язання вже формується щодо імпорту 2026 року, але сама операційна механіка придбання сертифікатів має часовий лаг.
Для українського виробника економічний ефект виникає опосередковано через європейського імпортера, але це не робить його менш реальним. Якщо імпортер не отримує належних actual emissions data, не може їх верифікувати або змушений застосовувати менш вигідні значення відповідно до правил CBAM, carbon intensity українського товару здатна впливати на його конкурентоспроможність.
Саме тому embedded emissions більше не можна сприймати як інформацію виключно для ESG-звіту. Вона стає елементом trade compliance, контрактної документації та економіки експортної операції.
9. EUDR: 30 грудня 2026 року стає наступною ключовою датою для ланцюгів постачання
Regulation (EU) 2023/1115 on deforestation-free products, або EUDR, після змін 2024 та 2025 років має нову часову рамку застосування.
Для large та medium operators регламент застосовуватиметься з 30 грудня 2026 року. Та сама дата передбачена для micro та small operators, які вже були охоплені EU Timber Regulation. Для інших micro та small operators дата застосування перенесена на 30 червня 2027 року. (Environment)
Сфера EUDR визначається не загальною характеристикою компанії, а відповідними commodities та products, переліченими у регламенті. До базових commodities належать cattle, cocoa, coffee, oil palm, rubber, soya та wood, а Annex I визначає конкретні relevant products.
Для українських компаній це особливо важливо у деревообробці, виробництві меблів, паперу та інших сегментах, де товар може потрапляти під відповідний CN code.
Принциповою відмінністю EUDR є характер доказової бази. Бізнесу недостатньо загального твердження про легальність або відповідальне походження сировини. Регламент побудований навколо due diligence, простежуваності та доказів того, що relevant products відповідають встановленим критеріям.
Саме тому EUDR варто розглядати не лише як forestry regulation. Для підприємства це також система supply-chain data governance.
У липні 2026 року Комісія додатково оновила інструменти та product scope, прямо пов’язуючи ці кроки з підвищенням legal certainty та predictability перед початком застосування регламенту. (Environment)
10. Green claims: у вересні починає застосовуватися вже прийнята директива, але це не Green Claims Directive
Тема environmental claims є, мабуть, найкращим прикладом того, чому бізнесу небезпечно орієнтуватися лише на назви європейських законодавчих ініціатив.
Окрема Proposal for a Green Claims Directive, COM(2023) 166, станом на серпень 2026 року не стала чинним законодавством ЄС. Після двох trilogues третій раунд переговорів, запланований на червень 2025 року, був скасований. Станом на червень 2026 року Європейський парламент характеризував legislative file як blocked, а бюджетні документи ЄС прямо зазначають, що переговори перебувають у глухому куті і домовленість у 2026 році не очікується. (Європейський парламент)
Водночас це зовсім не означає, що бізнес може відкласти питання green claims.
Directive (EU) 2024/825 empowering consumers for the green transition уже прийнята. Держави-члени мали прийняти та опублікувати заходи для її транспозиції до 27 березня 2026 року і повинні застосовувати відповідні національні положення з 27 вересня 2026 року. Тому юридично точніше говорити не про пряме застосування директиви як регламенту, а про початок застосування національних норм, якими її вимоги перенесено до правопорядків держав-членів. (EUR-Lex)
Директива змінює, зокрема, Unfair Commercial Practices Directive та посилює режим боротьби з misleading environmental claims. Серед практик, на які спрямоване нове регулювання, є generic environmental claims без належного підтвердження recognised excellent environmental performance, неналежні sustainability labels, а також певні claims, що ґрунтуються на greenhouse gas emissions offsetting. (Консіліум)
Для українського бізнесу, який здійснює B2C-продажі на ринку ЄС, це означає, що слова на упаковці, сайті та в рекламі стають частиною compliance perimeter.
Термін «екологічний» більше не можна оцінювати лише з погляду маркетингової привабливості. Юридична команда повинна ставити інше питання: який доказ лежить в основі claim, до якого саме продукту або характеристики він належить і чи не створює його формулювання для споживача ширшого враження, ніж дозволяє доказова база.
11. Промислові викиди: 1 липня завершився строк транспозиції оновленої IED
1 липня 2026 року сплив строк, до якого держави-члени мали транспонувати Directive (EU) 2024/1785, що змінила Industrial Emissions Directive 2010/75/EU та окремі положення Landfill Directive. Оскільки йдеться про директиву, ця дата означає обов’язок держав-членів привести національне законодавство у відповідність, а не автоматичне пряме застосування однакового набору норм до кожного оператора в усіх юрисдикціях.
Реформа посилює зв’язок між інтегрованим дозволом, найкращими доступними технологіями та методами управління, environmental performance, використанням ресурсів, системою екологічного менеджменту і трансформаційним плануванням промислового об’єкта. Вона також розширює сферу регулювання на окремі види гірничодобувної діяльності та великі установки з виробництва батарей і посилює вимоги до контролю, санкцій та доступу до правосуддя.
Для українського бізнесу оновлена IED важлива передусім як орієнтир подальшого наближення законодавства про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення до acquis. Для підприємств, пов’язаних із європейськими групами, банками або покупцями, її логіка вже може проявлятися через технічні вимоги, екологічні умови фінансування та оцінку transition readiness.
Першоджерело: Directive (EU) 2024/1785
12. Екологічні кримінальні правопорушення: змінюється не лише зміст вимог, а й ціна їх порушення
До 21 травня 2026 року держави-члени мали транспонувати Directive (EU) 2024/1203 on the protection of the environment through criminal law. Вона встановлює мінімальні правила щодо складів екологічних кримінальних правопорушень, санкцій, відповідальності юридичних осіб, розслідування та забезпечення ефективного правозастосування.
Директива охоплює широкий спектр порушень, пов’язаних із забрудненням, відходами, небезпечними речовинами, промисловими установками, природоохоронними територіями, водами, озоноруйнівними речовинами та іншими об’єктами охорони. Водночас для встановлення кримінальної відповідальності необхідно аналізувати конкретний склад правопорушення, форму вини, тяжкість наслідків і національні положення, якими директиву транспоновано.
Цей блок принципово важливий для загальної регуляторної картини. ЄС не лише встановлює більше вимог до продуктів, даних і виробничих процесів, а й посилює механізми відповідальності за серйозні порушення environmental law. Отже, environmental compliance переходить із периферійної функції у сферу управління корпоративними, персональними та кримінально-правовими ризиками.
Докладніше: Directive (EU) 2024/1203
Спільний знаменник: ЄС регулює вже не окремі екологічні проблеми, а інформаційну модель продукту
Якщо аналізувати PPWR, ESPR, EUDR, CBAM, CSRD/ESRS, CSDDD, Regulation (EU) 2026/1738, Waste Shipment Regulation, оновлену IED, Right to Repair Directive та consumer law щодо environmental claims окремо, вони справді виглядають як різні галузі законодавства.
Одні акти стосуються відходів, інші корпоративної звітності, треті митного механізму, четверті захисту споживачів. Проте на рівні regulatory architecture між ними є очевидний зв’язок.
Європейське право дедалі послідовніше вимагає, щоб економічний оператор міг відповісти не тільки на питання що це за продукт, а й на питання звідки походить його сировина, з чого він виготовлений, які викиди пов’язані з його виробництвом, як він упакований, наскільки він придатний до ремонту, повторного використання чи перероблення, що відбудеться з ним наприкінці життєвого циклу та чи підтверджуються даними екологічні твердження, якими цей продукт просувається на ринку.
Отже, предметом регулювання поступово стає не лише фізичний товар, а й масив юридично значущої інформації, що супроводжує його протягом життєвого циклу.
Це одна з найсуттєвіших змін для корпоративного compliance.
Раніше різні масиви інформації могли існувати автономно: екологічні дані в еколога, інформація про постачальників у procurement, специфікації матеріалів у виробництва, carbon data у sustainability team, інформація про упаковку у marketing або logistics, а митні дані у зовнішньоекономічного підрозділу.
Нова регуляторна модель ЄС робить таку фрагментацію дедалі ризикованішою.
Одна й та сама характеристика матеріалу або продукту може одночасно мати значення для product compliance, customs compliance, sustainability reporting, environmental claim, due diligence та договірних відносин із покупцем. Саме тому якість даних поступово стає юридичною категорією.
Що це означає для України: три різні механізми впливу європейського права
Для України принципово важливо уникнути спрощеної тези про автоматичне перенесення права ЄС у національну правову систему. Насправді варто розрізняти щонайменше три механізми.
Ці три механізми можуть діяти одночасно, але юридично вони не є тотожними.
Що бізнесу потрібно перевіряти вже зараз
Висновок: регуляторний ризик переміщується всередину продукту і його даних
Головний висновок із європейського регуляторного літа 2026 року полягає не в кількості нових актів.
Значно важливіше те, як змінюється сама логіка регулювання.
PPWR переносить значну частину екологічних вимог до упаковки на стадію її проєктування та введення на ринок. ESPR створює рамку для регулювання sustainability characteristics продукту і цифрової інформації про нього, а Right to Repair переводить ремонтопридатність у площину практичних обов’язків виробника та прав споживача. EUDR робить походження сировини та traceability юридично значущими характеристиками товару. CBAM перетворює embedded emissions на фактор економіки імпорту. CSRD та ESRS формалізують sustainability information на рівні корпоративної звітності та value chains, тоді як CSDDD формує risk-based due diligence щодо adverse impacts. Waste Shipment Regulation цифровізує і посилює контроль транскордонного руху відходів. Оновлена IED пов’язує промисловий дозвіл із environmental performance та трансформаційним плануванням. Consumer law встановлює межі того, як екологічні характеристики можуть комунікуватися споживачу. Новий автомобільний регламент з’єднує дизайн транспортного засобу з його майбутнім демонтажем, повторним використанням компонентів і переробленням. Environmental Crime Directive посилює правові наслідки серйозних порушень.
Тому перед нами не набір розрізнених ESG-трендів.
Формується регуляторна архітектура, у якій екологічні характеристики продукту, його походження, вуглецеві параметри, циркулярність та доказовість інформації про нього стають елементами юридичної відповідності та доступу до європейського ринку.
Для України це особливо важливо саме зараз. Частина цього регулювання впливатиме на український бізнес через майбутнє наближення законодавства до acquis. Частина вже впливає через європейських імпортерів, покупців та корпоративні групи. Частина безпосередньо визначає умови, за яких український товар може бути економічно конкурентним на ринку ЄС.
Тому стратегічно хибною є модель, за якої підприємство починає готуватися до європейської вимоги лише після появи її українського аналога.
Для компанії, інтегрованої у ринок ЄС важливо чітко знати, які вимоги вже сьогодні визначають або найближчим часом визначатимуть правовий статус нашого продукту, якість наших даних і умови нашої присутності в європейському ланцюгу створення вартості?
Саме з відповіді на це питання сьогодні починається практичний environmental та sustainability compliance.
⇒
Підготовано експертами ESG Liga PAEW у серпні 2026 року спеціально для Офісу сталих рішень
