Олександр Чорний, експерт зі сталого розвитку готельно-ресторанного бізнесу, директор Smart Education Hotel School
Від редакції:
Туристична сфера України серед тих, що постраждали від війни чи не найбільше. Втрати галузі за 10 місяців 2022 року вже сягають мільярдів гривень. Хоча точний підрахунок збитків зі зрозумілих причин провести наразі проблематично, вже можна впевнено говорити про найважчу кризу з часів незалежності України. Звісно, ми всі сподіваємось на стрімке відновлення туристичного ринку по завершенні війни. Інтерес до країни точно буде зростати в геометричній прогресії, в перспективі є всі шанси стати найзатребуванішою туристичною локацією Європи і увійти в TOП-5 найпопулярніших країн світу для подорожей. Але то буде не відразу. Отже, за яких умов ми матимемо сталий розвиток туризму? Поспілкувалися із експертом.
Проміжні наслідки — стан на сьогодні
З початком повномасштабного вторгнення туристичний сектор України фактично звалився до нуля. З 24 лютого минулого року припинилось будь-яке авіасполучення, яке було головною логістичною складовою для іноземних туристів — як класичного напрямку, так і бізнесу. Так само поїздки українців за кордон стали можливі лише залізницею та автомобільним транспортом. Та й то для обмеженого кола осіб — як наслідок оголошеною загальної мобілізації, що триває й нині. Відповідно, майже всі раніше заплановані тури та подорожі були анульовані і до України, і за кордон.
Очевидно, відновлення авіасполучення та розширення категорій осіб, що зможуть подорожувати чи їздити в ділові відрядження, не станеться до повного завершення воєнних дій. Разом з тим, наприкінці зими і фактично до травня 2022 року завмер і внутрішній туризм — індивідуальний, груповий та діловий. Як наслідок — на сьогодні ми маємо десятки, якщо не сотні закритих турагенцій, що також відчутно вдарило по економічних показниках галузі.
2022 рік став першим від часів Другої світової війни, коли в Україні не відбувся літній курортний сезон. Фактично все доступне морське узбережжя Чорного моря було під ризиком обстрілів, Азовське — окуповане. Тому сотні готелів, навіть з числа тих, що потенційно були готові приймати гостей, так і не відкрились влітку через побоювання щодо безпеки туристів.
| Чимало готелів опинилось в окупації, особливо велика кількість — на узбережжі Азовського моря, Арабатській стрілці. Їх стан та цілісність донині під питанням. На превеликий жаль, є й повністю або частково зруйновані заклади гостинності. І це стосується не лише територій, де велись чи йдуть активні бойові дії. Останній тому приклад — недавно пошкоджений готель у середмісті столиці внаслідок ракетного обстрілу. |
Жорстка фінансова криза торкнулась не всіх закладів гостинності. Найбільш постраждали готелі, розташовані у східній, північній, південній та частково центральній частинах країни. Найбільший виклик — залишитись на плаву економічно, не втратити ключових співробітників. Для кожного готелю, як і будь-якого підприємства, існує так звана межа беззбитковості. Дохід, який дозволяє виплачувати основні податкові та соціальні зобов’язання. Залежно від номерного фонду, типу готелю, його локації цей показник може бути виражений у завантаженості (кількості зайнятих номерів) — від 15 до 32-34 %. Проблема у тому, що далеко не всі заклади гостинності на вказаних територіях могли і можуть зараз отримати мінімально потрібну кількість проданих номеро-ночей. Особливо важко справлятись готелям з порівняно великим номерним фондом (70+) та тим закладам, які були орієнтовані на конференц-сервіс, тобто діловий туристичний трафік. Для прикладу, в листопаді-грудні минулого року середнє завантаження столичних бізнес-готелів було в межах 10-20 %.
Значно краща ситуація із завантаженням в готелях Західної України. Але тут треба детально розібратись. Річ у тім, що основний гостьовий потік тут сформували не класичні туристи.
З цього часу вже можна говорити про часткове відновлення туристичної галузі. Але винятково на західному напрямку. Все ж відкладений попит на відпочинок зіграв свою роль, хоча 90 % туристів і тих, хто відпочивав в готелях, складали жінки та діти.
А на осінь до решти додалась ще одна проблема, яка також критично впливає на стійкість готельного бізнесу — відключення світла як наслідок ракетних обстрілів по всій території країни. Закладам гостинності доводиться терміново купляти резервні джерела живлення — задоволення не дешеве. Але конче необхідне. Витрати на придбання генераторів та паливо стали ще однієї вагомою витратною частиною підприємств. Особливо ця ситуація негативно впливає на готелі в регіонах, де із завантаженням і без того були проблеми.
B2B: стан ділового туризму
Також можна говорити про часткове відновлення ділового туризму. Так, станом на вересень 2022 року столицю відвідало майже 100 тисяч іноземних гостей та понад 170 тисяч громадян України. Звісно, це мізерні цифри у порівнянні з аналогічним періодом 2021 року. Якщо говорити про всю Україну, то за 11 місяців минулого року нас відвідало близько 2 мільйонів іноземних гостей — такі дані оприлюднює Держагентство розвитку туризму (ДАРТ). Утім варто розуміти, що більшість іноземних відвідувачів — волонтери, журналісти, представники дипломатичного корпусу, владних структур. Фактично цільових ділових туристів набагато менше. І навряд чи їх кількість зростатиме найближчим часом.
Що ж до локального ділового туризму — його відновлення хоч і має місце, але поки не мовиться про системну тенденцію. Причини тому очевидні — надто небезпечно проводити масові заходи, а умови для проведення ділових подій в укриттях мають одиниці готелів. До війни мало хто планував підземні приміщення такої місткості.
Ще одна причина — різке скорочення прибутковості багатьох сфер бізнесу, а відтак — мінімізація витрат на відрядження та участь у ділових заходах. Наразі вони не всім актуальні. Та й карантин 2020-го року навчив більшість бізнесів вирішувати більшість питань віддалено. Хоча, варто зазначити, відкладений попит на офлайн є і він лише з часом зростатиме. Тому у майбутньому можна прогнозувати сплеск конференцій, тренінгів, зустрічей наживо — надто довго ми бачимось лише на моніторах.
Ресторанний бізнес: яка ситуація із ним?
Загалом ситуація не набагато краща, ніж з готелями. Похід до ресторану — не на часі, відпочивати з друзями для багатьох скоріш моральна перепона. Працює формат швидкого харчування, їжа з собою, кава п’ється — такі заклади відкриваються у більшості великих міст. Відкриття крупних форматів ресторанів можна перелічити на пальцях. Чимало ресторанних закладів не змогли подолати економічну скруту та припинили роботу.
Стрес став тригером до більшого споживання міцних напоїв. Утім, обмеження в часі роботи (комендантська година) скоріш нівелює розвиток барного напрямку.
Середній чек по ринку виріс на 20-40 %, але якщо згадати про інфляцію та подорожчання енергоносіїв, витрати на альтернативні джерела живлення — про ріст прибутковості ресторанного бізнесу говорити зарано. Хіба що — окремі формати на обмежених територіях.
Очевидно, стабільність та ріст показників демонструють заклади в містах та локаціях, які з початком війни прийняли найбільше внутрішньо переміщених осіб. Все ж харчування, на відміну від готельної послуги, є покупкою першої необхідності.
Ще одна тенденція, яку варто зазначити, — українські ресторатори успішно освоюють європейський ринок та відкривають там свої заклади. Скоріш за все така диверсифікація бізнесу матиме продовження у наступні роки.
Важлива статистика: на що звернути увагу?
Наразі ДАРТ оприлюднено підсумки роботи туристичної галузі України за 9 місяців минулого року. За цей час готелі сплатили податків трохи менше 700 мільйонів грн — на 35 % менше аналогічного періоду 2021 року. Найбільший спад — Київ та Одеса: на 43 та 78 % відповідно. Хоча варто зауважити, що саме ці два міста до війни генерували значний для всієї країни туристичний та діловий трафік. Загалом доходи від туристичної сфери скоротились більш ніж на третину в порівнянні з позаминулим роком.
Довідково:
У Києві туристичний збір за підсумками трьох кварталів 2022 року скоротився на 37 %, в Одесі — майже на 70 %, у Запорізькій, Сумській, Житомирській — на 68, 55 та 20 % відповідно.
Водночас зростання турзбору, у порівнянні з аналогічним періодом 2021 року, зафіксовано у Львівській (+126 %), Івано-Франківській (+96 %), Закарпатській (+88 %), Дніпропетровській (+17 %) областях.
Загалом по країні туристичний збір за ті ж 9 місяців минулого року скоротився на 13 %. Здавалося б, результат не такий вже й поганий. Але варто згадати, що внутрішньо переміщені особи не звільнені від сплати туристичного збору. Тобто левову його частку сплачено саме тими, хто тікав від війни.
Також майже на третину скоротилась кількість платників податків, зайнятих в туризмі. Тобто, вже станом на осінь минулого року третина підприємств, ФОП, задіяних в наданні туристичних послуг, змушена була припинити діяльність. Ці наслідки, хочеться вірити, не є катастрофічними для всієї галузі, але дотично натякають на інший досить ризикований маркер — складність залучення інвестицій. І не лише зараз, коли триває війна. Довіра до ринку не відновлюється за місяць чи два.
Які виклики сталого розвитку стоять перед галуззю?
По закінченні війни перед туристичною галуззю країни постане чимало викликів. А особливо тих, які вкрай важливі для сталого розвитку всього національного туристичного ринку. Мовиться про персонал, висококваліфіковані кадри, законодавство, логістику, зовсім нового формату туристичні локації тощо. Та про все — послідовно.
Яка ситуація із кадрами в галузі?
Не випадково ставлю питання персоналу на перше місце майбутніх викликів. Від початку війни з України виїхало, за різними даними, від 12 до 14 мільйонів людей. Частина з них повернулась, але ще близько 7 мільйонів проживають за кордоном. Переважна більшість — це жінки та діти. Але справа ось у чому: традиційно так склалось, що левова частка персоналу закладів туристичної сфери — саме жінки. Ми вже втратили чимало професійних кадрів. І питання риторичне — тимчасово чи назавжди? Бо вже зараз, коли частина готелів та ресторанів не працює, коли вакансій у готельній сфері порівняно мало, знайти якісного спеціаліста — ще та проблема.
Кваліфіковані співробітники мають попит на ринку праці за кордоном. Наприклад, переважна більшість співробітників готелів знають як мінімум англійську, багато хто мав досвід роботи в мережевих закладах. І вони досить успішно займають вакансії поза межами України.
Так ось — чим довше триватиме війна, тим менше шансів, що всі ці люди повернуться додому. Їх діти вже ходять до місцевих шкіл, вчать місцеву мову, заводять друзів. А по закінченню війни, може так статися, що решта родини перебереться до своїх дружин та дітей. Принаймні, якщо цей виклик не аналізувати і не пропонувати ефективні рішення, такий ризик більш ніж реальний. Тоді вся туристична спільнота стане перед проблемою недостатньої кількості якісних кадрів. А саме вони мали б зайнятись відновленням, розбудовою туризму в повоєнних реаліях. Бо ж сфера послуг, а такою є увесь туристичний ринок, за замовчуванням не може працювати якісно без фахівців, без людей, які створюють сервіс та гостинність.
Наразі готового рішення цієї проблеми я не бачу, надто вона комплексна і багатогранна. Тому потребує тривалого опрацювання всіх можливих механізмів, що б давали стимул, реальні переваги повернення до України і роботи тут, вдома. То може бути пільгове оподаткування, певні преференції соціальних пакетів та соціальної підтримки, особливих умов кредитування житла тощо.
Законодавство: потреба негайного оновлення та інтеграція до європейської системи
Уже немає часу зволікати з оновленням основного туристичного законодавства та його інтеграцією у світову туристичну спільноту. Якщо ми хочемо після війни туристичний бум, наші заклади гостинності мають відповідати кращим світовим стандартам сервісу та якості обслуговування. А то й (без пафосу) стати законодавцями моди на першокласну гостинність.
Зверніть увагу!
Загалом, є чудові напрацювання, зокрема й ініціатива ДАРТ в кооперації з Ukrainian Hotel & Resort Association щодо реформи категоризації готелів та інших засобів розміщення на основі системи Hotels Stars Union. Це найпоширеніша система категоризації у Європі, нею користується 27 країн та понад 22 тисячі готелів. Її переваги — чіткі та прозорі критерії інформування, безпеки гостей та сервісу.
Наразі запровадження такої системи не лише дасть змогу навести лад на ринку готельних послуг, а й прямо інтегрує український ринок до світової спільноти. А це та сама вкрай потрібна нам конкурентна перевага, яка після війни, в тому числі генеруватиме попит нашого напрямку серед туристів більшості країн світу.
Безпека: перша складова сфери
Відновлювати туризм у країні, де йшла війна – дуже відповідальна і складна робота. Кажуть, перший турист з’явиться за рік після останнього пострілу. Але і після цього потрібно гарантувати безпеку кожному гостеві.
Розвиток дестинацій
Мабуть, ні для кого не секрет, що до війни ми використовували лише маленьку частку потужного туристичного потенціалу України. У туризмі було залучено обмежену кількість локацій, особливо для відвідування іноземцями. Цю парадигму варто змінити.
Оскільки відновлення туризму, очевидно, відбуватиметься від локального до в’їзного, то й почати треба з долучення територій, на котрі раніше не зважали. А її позбавлена фактично більша частина степової України, сотні локацій, архітектурних пам’яток, маршрутів.
Зверніть увагу!
Відкладений попит на відпочинок зробить своє — людям захочеться кудись поїхати у вже мирний час, побути з рідними, відвідати друзів, сходити в музей, подихати повітрям Карпат чи послухати шепіт хвиль біля моря. Тож варто скористатись цим попитом і запропонувати умовно нові локації. Згадати, знайти історії, які будуть продавати локацію. Або й придумати, втілити маркетинг дестинацій і популяризувати різноманітні туристичні напрямки.
Чому це важливо? Бо відвідавши їх, ми розкажемо всьому світу про свій досвід подорожі. Тим самим просунемо Україну-туристичну.
Особлива увага — до місць пам’яті. На жаль, таких у нас буде багато. І їх також захочуть відвідувати гості з різних країн, ми самі. Ось тут варто бути вкрай обережними. З контентом, правилами відвідування. Повагою до подій та людей, з якими ці місця пов’язані. Певно, варто говорити про створення правильного контенту для таких місць, ліцензування гідів, безпеку маршрутів.
| Зрештою, війна закінчиться. І лише від нас самих залежить напрям і міцність сталого розвитку туризму в країні. Від того, який шлях оберемо. Але як би не сталось, варто пам’ятати: як було раніше — не буде. Жодна сфера, жоден бізнес не працюватиме як до війни. Ми всі змінились назавжди. І ми маємо вирішити, наскільки конкурентний туризм створимо. Сучасний, сьогоденний, або туризм майбутнього, який ще ніхто ніколи не будував. |
