Особливий акцент зроблено на трансформації водоємних секторів економіки. З точки зору ООН, збереження моделей господарювання, сформованих за інших гідрологічних умов, є одним з головних драйверів водного банкрутства. Запобігання йому передбачає поступову, але цілеспрямовану зміну виробничих структур, землекористування та просторового розвитку відповідно до реальних водних обмежень.

Ці підходи є принципово релевантними для України, попри те, що країна не виокремлюється в доповіді як окремий кейс. В українських умовах ключовим інструментом може стати не стільки масштабне нове будівництво, скільки переосмислення пріоритетів відбудови. Прозорий облік водних ресурсів і їх якості, інтеграція водних обмежень у рішення щодо розміщення виробництв і житла, захист малих річок, заплав і підземних водоносних горизонтів можуть дати більший ефект для економічної стабільності, ніж спроби механічно відтворити довоєнну інфраструктуру.

1. 1. 1. 1. Важливою є й рекомендація щодо соціального виміру переходу. ООН наголошує, що зменшення водокористування або відмова від водоємних моделей без підтримки громад і секторів, які від них залежать, створює додаткові ризики нестабільності. Для України це означає, що водна політика має бути інтегрованою з політикою відновлення, зайнятості та регіонального розвитку, особливо в аграрних і прифронтових регіонах.
         2. Зрештою, головний меседж доповіді полягає в тому, що вода має бути інтегрована в економічну та безпекову політику як обмежувальний, а не допоміжний фактор. Для воюючої країни це означає відмову від логіки «після перемоги розберемося» і включення водних меж у стратегічне планування вже зараз. Саме такий підхід дозволяє перетворити концепцію водного банкрутства з тривожного діагнозу на інструмент запобігання ще глибшим економічним і соціальним втратам.