Водопостачання та водовідведення: стратегічна інфраструктура для громад
АВТОР:
ЛЮДМИЛА БУГ, експертка з міжнародної діяльності Агенції регіонального розвитку Одещини
Сектор водопостачання та водоочищення в Україні залишається одним із найбільш недофінансованих. Більшість його інфраструктури прихована під землею, тому виділення коштів на розвиток не сприймається як «видиме» досягнення для мешканців. Для містян важливе просте питання: вода є? Є. Кудись стікає? Стікає. Проблему помічають переважно тоді, коли стаються аварії — прориви труб або вихід з ладу насосного обладнання.
Такий підхід є короткозорим і стратегічно невдалим. Адже система водопостачання — складний комплекс, що безпосередньо впливає на життєзабезпечення громад, їхню стійкість та безпеку. Справна й сучасна водна інфраструктура — це запорука надійності та раціонального використання ресурсів як для мешканців і комунальних служб, так і для держави та довкілля.
Державна програма модернізації
13 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію Державної цільової екологічної програми технічної модернізації підприємств водовідведення та очищення стічних вод, що перебувають у державній та комунальній власності, на період до 2034 року.
Документ розроблено на виконання Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод». Він визначає рамку для створення нової цільової програми, яка діятиме у 2025–2034 роках і забезпечить комплексне відновлення та технічне переоснащення об’єктів водовідведення.
Основні напрями:
Чому реконструкція критично потрібна?
Застарілі насосні станції та очисні споруди вичерпали свій ресурс і постійно потребують капіталовкладень. Це означає надмірні експлуатаційні витрати для міст.
Модернізація ж приносить низку переваг:
У кризових умовах інвестиції в модернізацію швидко окупаються, адже вартість енергоносіїв постійно зростає.
Екологічна безпека у воєнних умовах
Під час війни значення проєктів з модернізації особливо зростає. Вихід з ладу насосного обладнання може спричинити локальну екологічну катастрофу: забруднення ґрунтів каналізаційними стоками з ризиком потрапляння у ґрунтові води.
Часті перебої з електропостачанням через обстріли створюють додаткові ризики. Якщо станції не обладнані генераторами, стоки можуть розливатися, забруднюючи довкілля. Тому справність систем і можливість їх резервного живлення є ключовими умовами безпеки.
Кейс № 1 DESPRO «Водна реформа» в старостинському окрузі
У чотирьох селах округу (Волоське, Ракшівка, Червоний Садок і Майорка), в якому мешкають дві тисячі людей, обмежений доступ до води. У селі Волоське з населенням майже 1,5 тис., лише 10 % населення забезпечено цілодобовим централізованим водопостачанням, ще 40 % отримують воду нерегулярно, по декілька годин на тиждень. Половина мешканців села взагалі не має доступу до централізованого водопостачання.
Зважаючи на відсутність якісної води першого водоносного горизонту, через надмірну мінералізацію, яка перевищує норму більше ніж у 10 разів, населення не може мати колодязі чи свердловини на території власних домогосподарств. Велика частина населення змушена користуватись привозною водою.
Другою серйозною проблемою є стан мереж водопостачання. Через часті прориви мереж на сільських вулицях утворюються штучні озера. Втрати води доходять до 90 %, а жителі сіл здебільшого не платять за воду. Надавач послуг водопостачання міське КП «Дніпроводоканал» не має фінансування для розв’язання проблем з водопостачанням у цьому окрузі.
Що варто зробити?
Кейс № 2 с. Гущинці, Іванівська ОТГ (Вінницька обл.)
У селі Гущинці Вінницької області, яке сьогодні входить до складу Іванівської громади, зовсім немає мереж водопостачання. Мешканці користуються водою з криниць. Такий підхід не може гарантувати стабільну якість і достатню кількість води.
Вода в колодязях Гущинців почала поступово зникати. Селяни стали поглиблювати криниці, але в більшості випадків це виявилось неможливим через шар граніту, який залягає на невеликій глибині. Найгострішою проблема виявилася для близько 500 мешканців кількох вулиць Гущинців.
Під час експлуатації системи водопостачання перед громадою постала проблема надмірної концентрації заліза у воді, яка потребувала негайного розв’язання. Крім того, потрібно було налагодити механізм утримання та обслуговування системи водопостачання.
Кожен мешканець Гущинців розв’язував проблему браку води по-своєму, не гуртуючись із сусідами та односельцями. Купувати нерухомість у цьому селі мало хто прагнув, адже якість життя тут вважалася невисокою. Згуртованість мешканців, їхня громадська активність та високий рівень життя у селі стали викликами для авторів конкурсної заявки на покращення водопостачання у Гущинцях.
Що варто зробити?
Кейс № 3 Тлумацька ОТГ (Івано-Франківська обл.)
Адміністративним центром громади є місто Тлумач із населенням близько 9 тисяч мешканців. У місті побудована система централізованого водопостачання та водовідведення, але більш ніж 50 % населення користується індивідуальними джерелами води, а в десяти селах громади цей показник сягає 100 %.
За останні роки якість питної води зі свердловин погіршилась: мікробіологічні та санітарно-хімічні показники часто не відповідають державним нормам. Перед громадою постала задача збільшити частку населення, яка матиме доступ до централізованого водопостачання. Особливо цього потребував мікрорайон за автостанцією у м. Тлумач, де проживають понад 1000 мешканців.
Також важливо організувати ефективний механізм утримання та обслуговування системи водопостачання. На момент створення Тлумацької ОТГ надавачем послуги було районне комунальне підприємство «Тлумач-водоканал». Всі об’єкти водної інфраструктури були у спільній власності району, що не дозволяло громаді вільно розпоряджатися інфраструктурою та впливати на роботу підприємства, навіть попри те, що 95 % абонентів районного КП є мешканцями Тлумацької ОТГ.
Внаслідок завищеної проєктної продуктивності водопроводу, втрат води на магістральних та розподільчих водогонах, невчасного виконання ремонтних робіт та неефективної системи управління підприємство не могло вийти на самоокупність. Це спричинило накопичення боргів перед постачальниками та бюджетом. Відповідно, така ситуація загрожувала повною зупинкою надання послуг водопостачання та водовідведення.
Що варто зробити?
«Робочий» гід для громад з модернізації систем водопостачання/водовідведення
1) Вихідна діагностика та «паспорт системи»
Мета: знати, що модернізувати першочергово і як це вплине на тариф/якість.
Що включити у паспорт системи:
Приклад: у ТГ з 25 тис. жителів втрати 42 %, 3 з 5 свердловин без актуалізованих санітарних зон, на ОСК — перевантаження в дощ (до +60 %). Паспорт дає змогу виставити чергу пріоритетів: DMAs + дезінфекція + розділення зливової → апгрейд біології.
2) Водопостачання: джерела, мережі, тиски, якість, дезінфекція
Джерела:
Мережі й тиски:
Якість і контроль:
Дезінфекція:
Приклад: у селищі 8 тис. осіб ввели DMA (6 зон), нічний мінімум у трьох зонах впав із 7,5 до 3,1 м³/год, втрати знизили з 38 % до 26 % за 9 місяців; заміна 1,2 км сталевих ділянок + ПЧ на двох насосах дало −19 % кВт·год/м³.
3) Енергоефективність та цифровізація
Що дає найбільший ефект:
Швидкі заходи (до 6 місяців): перетарування робочих точок насосів, перевірка крильчаток/зазорів, корекція графіків, компенсація реактивної, заміна дроселювання на ПЧ.
4) Водовідведення: мережі, I&I, ОСК, запахи
Мережі:
Очисні споруди (ОСК):
Приклад: у місті 60 тис. мешканців встановили буфер на 2 000 м³ + регулювання подачі КНС → пікові залпові скиди на біологію зменшились на 35 %, стабілізувався амоній на виході, скарги на запахи біля приймальної камери впали втричі.
5) Осади, біогаз, повторне використання
Осади:
Біогаз:
Reuse:
6) Кліматична стійкість і LID/SuDS
Перерахунок водних балансів під посухи/повені, сезонні сценарії.
LID/SuDS: дощові сади, інфільтраційні траншеї, зелені дахи, «роз’єднання» дахів від мереж, локальні ретенційні ємності.
Вигода: зменшення піків дощового притоку на ОСК, менші капекси на магістралях.
Приклад: школа + спортмайданчик: дощовий сад 450 м² і підземний акумуляційний блок 120 м³ — зменшив локальні підтоплення, воду використовують на полив.
Тому важливо розуміти, що водопостачання та водовідведення — це не лише технічна система труб і насосів, а критична основа безпеки, стійкості та розвитку громад. Досвід українських територіальних громад доводить: інвестиції у модернізацію, правильна організація управління, залучення мешканців і використання сучасних технологій дають відчутний результат — від зниження втрат води і витрат на енергоносії до підвищення якості життя людей. В умовах війни та кліматичних викликів це питання не лише комфорту, а й національної безпеки.
Для громад ключем до успіху є поєднання стратегічного планування (через «паспорт системи»), ефективного менеджменту та готовності працювати з інноваціями й донорами. Саме такий підхід дозволить перетворити проблемний сектор на точку зростання для економіки, громади та країни в цілому.
Цей матеріал є невідʼємною частиною журналу «Sustainability leaders guide» №9, 2025 від «Офісу сталих рішень».
Ця рубрика створюється в рамках проєкту «Всеукраїнський освітньо-консультаційний центр «АКАДЕМІЯ ЗЕЛЕНИХ ПРОФЕСІЙ», що реалізується за підтримки Посольства Республіки Словенія в Україні і Міністерства закордонних та європейських справ Республіки Словенія
З питань, що виникають, звертайтеся:
📞 безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів: 0 800 330 351
