Як і коли змінюють розміри санітарно-захисної зони?

Як і коли змінюють розміри санітарно-захисної зони?

Гігієнічним критерієм для визначення граничнодопустимих викидів забруднювальних речовин в атмосферу є відповідність їх розрахункових концентрацій на межі СЗЗ гігієнічним нормативам.

Для цього проводять аналіз одержаних результатів розрахунків розсіювання забруднювальних речовин в атмосферному повітрі, проведених на комп’ютерах за програмами, погодженими Мінприроди України (указують назву програми розрахунку розсіювання, її версію та дату погодження).

Визначення доцільності проведення розрахунку розсіювання забруднювальних речовин проводять відповідно до вимог пункту 5.21 ОНД-86.

Розмір розрахункового майданчика визначають згідно з пунктом 2.19 ОНД-86. Він має бути розміром 50 висот найвищого джерела викиду, але не менше, ніж 2 км. Розрахунок забруднення проводять із кроком сітки, залежно від класу підприємства (згідно з ДСП-201-97, а саме: 1, 2 класи — 250 м, 3 клас — 100 м, 4 клас — 50 м, 5 клас — 25 м).

У разі великого розрахункового майданчика та маленького кроку сітки доцільно провести розрахунки розсіювання забруднювальних речовин за 2-ма розрахунковими майданчиками:

оцінювальний — розміром 50 висот найвищої труби, але не менше, ніж 2 км, із кроком сітки, яка дорівнює розміру санітарно-захисної зони;
розрахунковий — розміром не менше 2-кратного розміру нормативної санітарно-захисної зони та кроком сітки, залежно від класу підприємства (для високих джерел розмір розрахункового майданчика має бути не менше ніж 20 висот найвищого джерела викиду).

Під час друкування результатів проведених розрахунків забруднення атмосфери таблицю за результатами розрахунку концентрацій у заданих точках розрахункового майданчика надають за такими речовинами або групами сумацій, максимальна концентрація яких перевищує 0,4 ГДК.

Розрахунки розсіювання забруднювальних речовин в атмосферному повітрі проводять:

на наявний період для визначення зони впливу джерел певного підприємства;
на період поетапного зниження викидів забруднювальних речовин (тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднювальних речовин на кожному етапі встановлюють Мінприроди України, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації за погодженням із Держсанепідслужбою України);
на період досягнення нормативів граничнодопустимих викидів з урахуванням природоохоронних заходів для їх досягнення.

Коригування розмірів санітарно-захисної зони

Санітарно-захисна зона для підприємств та об’єктів, що проєктують із упровадженням нової технології або реконструюють, може бути збільшена за необхідності та належного техніко-економічного й гігієнічного обґрунтування, але не більше ніж у 3 рази, у випадках:

відсутності способів очищення викидів;
неможливості знизити надходження в навколишнє середовище хімічних речовин, електромагнітних й іонізованих випромінювань та інших шкідливих чинників до меж, установлених нормативами;
у разі розташування житлової забудови, оздоровлювальних та інших прирівняних до них об’єктів із підвітряного боку відносно підприємств у зоні можливого забруднення атмосфери.

Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків і лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об’єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об’єктів концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізованих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

У разі організації нових, невивчених із санітарно-гігієнічного боку виробництв і технологічних процесів, а також будівництва (реконструкції) великих підприємств I і II класів небезпеки та їх комплексів, що можуть несприятливо впливати на навколишнє середовище та здоров’я населення, розміри санітарно-захисних зон слід встановлювати у кожному конкретному випадку з урахуванням даних про ступінь впливу на навколишнє середовище аналогічних об’єктів, які функціонують у державі та за її кордоном, і відповідних розрахунків.

Розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об’єктів із новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення) для підприємств і виробництв I–III класів небезпеки затверджує Головний державний санітарний лікар України на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проєктних матеріалів на будівництво зазначених об’єктів.

Зміну розмірів санітарно-захисних зон для підприємств та інших виробничих об’єктів IV–V класів небезпеки затверджують головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проєктних матеріалів на будівництво зазначених об’єктів.

УВАГА! Ця стаття публікується частково і є невідʼємною частиною цифрового журналу «Sustainability leaders guide» №1, 2024, який розміщено на платформі «ЕКОтрансформація»