Як нецінові критерії стають драйвером зеленої трансформації економіки?
АВТОР:
НАДІЯ ВОРОНЯК, фахівчиня з публічних закупівель з багаторічним досвідом практичної роботи у сфері закупівель як зі сторони державного замовника, так і учасника
Сучасні публічні закупівлі в Україні поступово переходять від формальної моделі «найнижчої ціни» до системи, що враховує якість, інноваційність, соціальний ефект та екологічну стійкість. У центрі цих змін — нецінові критерії оцінки пропозицій, які дозволяють державним та комунальним замовникам купувати не просто «дешево», а вигідно, відповідально й стратегічно.
Для бізнесу це означає нові можливості: демонстрацію професійності, сталих практик, екологічної сертифікації, соціальної відповідальності. Для громад і суспільства — підвищення якості послуг, розвиток місцевої економіки, зменшення негативного впливу на довкілля. Але разом із перевагами виникають і виклики — як правильно формулювати критерії, уникати дискримінаційних умов, готувати підтверджуючі документи та ефективно оскаржувати рішення.
У цьому інтерв’ю ми говоримо з НАДІЄЮ ВОРОНЯК, фахівчинею з публічних закупівель з багаторічним досвідом практичної роботи у сфері закупівель як зі сторони державного замовника, так і учасника про те, як нецінові критерії стають рушієм якісних змін, і як українські підприємства можуть використовувати Prozorro як інструмент розвитку, а не формальності.
❓ У чому полягає принципова різниця між закупівлями за ціною та закупівлями, що враховують нецінові аспекти?
У традиційних закупівлях переможець визначається виключно за найнижчою ціною, без врахування інших факторів. Натомість підхід з неціновими критеріями передбачає оцінювання пропозицій не тільки за вартістю, а й за додатковими показниками (якість, строк виконання, гарантії, екологічність тощо), щоб обрати найбільш вигідну та якісну пропозицію, а не просто найдешевшу.
У чому ключова різниця?
Логіка вибору переможця
Фокус на результат, а не лише на економію
Прозорість та професійність
Закупівлі, що враховують нецінові аспекти, дозволяють замовнику отримати не просто найдешевший товар, а найбільш вигідну, якісну та ефективну пропозицію, яка відповідає реальним потребам.
Це сучасний підхід, який стимулює конкуренцію за якість, інновації та екологічність — а не лише за мінімальну ціну.
❓ Чому сьогодні в Україні та ЄС зростає роль таких критеріїв? Яку мету вони переслідують?
Роль нецінових критеріїв у публічних закупівлях стрімко зростає, і це не випадковість. І Україна, і Європейський Союз поступово переходять від моделі «купити найнижче за ціною» до моделі «купити найкращу цінність», яка враховує якість, технологічність, екологічність та довгостроковий ефект від придбання. Такий підхід відповідає сучасним викликам економічного розвитку, відновлення після війни, підвищення конкурентоспроможності бізнесу та виконання міжнародних зобов’язань у сфері сталості.
Стратегічна трансформація публічних закупівель
У сучасних умовах закупівлі – це вже не просто процедура придбання товарів чи послуг. Це інструмент державної політики, який впливає на:
Замовники дедалі частіше усвідомлюють: дешево — не означає ефективно. Дешевий товар може швидко вийти з ладу, потребувати дорогого ремонту або створювати додаткові екологічні та соціальні ризики.
Вимоги ЄС: від ціни до економічної вигоди
Відповідно до статті 67 Директиви 2014/24/ЄС, замовники повинні присуджувати договори на основі найбільш економічно вигідної пропозиції, яка може визначатися:
Це означає, що в ЄС питання «якість – ціна – сталий ефект» формують основу підходу до закупівель. Україна, гармонізуючи законодавство з європейським, рухається у тому ж напрямку.
Підвищення ролі сталості та «зелених» підходів
Зростання ваги нецінових критеріїв прямо пов’язане з переходом ЄС та України до:
Багато державних стратегій передбачають впровадження екологічних вимог саме через закупівлі, оскільки держава є одним з найбільших споживачів товарів і послуг.
Вплив інших політик і законодавчих вимог
Зростання ролі нецінових критеріїв підтримується не лише закупівельним законодавством, а й:
Ці сфери формують дедалі жорсткіші очікування до бізнесу — і закупівлі стають механізмом реалізації цих очікувань на практиці.
Чому це актуально для України саме зараз?
Післявоєнне відновлення потребує якісних, довговічних та енергоефективних рішень, а не короткострокової економії.
Євроінтеграція вимагає наближення до стандартів ЄС, включно з підходами до закупівель.
Боротьба з корупцією передбачає більшу прозорість та об’єктивність при оцінці пропозицій.
Потреби громад — отримувати не просто дешеве обладнання чи роботи, а ті, що прослужать довго, забезпечать безпечність та відповідність стандартам.
Зростання ринку інновацій — замовники хочуть купувати не «просто товар», а рішення, які дають ефект.
Головна мета нецінових критеріїв
Забезпечити замовнику найкращий результат з точки зору якості, ефективності, сталості та довгострокової економічної вигоди — а не просто економію на етапі закупівлі. Це дозволяє:
❓ Які типові помилки допускають замовники під час встановлення нецінових критеріїв?
Запровадження нецінових критеріїв — це крок до більш якісних і стратегічних закупівель. Проте на практиці замовники часто припускаються системних помилок, які знецінюють логіку оцінювання, стають підставою для оскаржень і створюють ризики визнання торгів недійсними. Найпоширеніші проблеми виглядають так:
👉 Плутанина між неціновими критеріями та кваліфікаційними вимогами (ст. 16 ЗУ «Про публічні закупівлі»)
Одна з найтиповіших помилок — замовники приймають за нецінові критерії те, що фактично є вимогами до учасника, а не до пропозиції.
Наприклад:
Ці характеристики стосуються здатності учасника виконати договір, а не цінності пропозиції, тому належать до кваліфікаційних критеріїв, а не до критеріїв оцінки.
Чому це проблема? Тому що нецінові критерії мають впливати на результат закупівлі, а не на допуск учасника. Підміна понять спотворює логіку оцінювання та суперечить законодавству.
👉 Дублювання нецінових критеріїв із технічною специфікацією
Ще одна поширена помилка — включення в нецінові критерії показників, які вже зазначені в технічній специфікації. Наприклад:
До чого це призводить?
👉 Відсутність механізму підтвердження відповідності критеріям
Навіть якщо замовник коректно визначив нецінові критерії, часто у тендерній документації немає опису:
Так само у проєкті договору часто не закріплюється, які зобов’язання бере на себе переможець щодо цих критеріїв.
Наслідок: Критерії стають декларативними, а замовник фактично не має інструментів контролю після підписання договору. Це створює можливість змінити умови виконання через додаткові угоди.
👉 Розбіжності між інформацією в електронній системі закупівель та тендерною документацією
Поширена технічна, але дуже критична помилка — невідповідність:
які зазначені в тендерній документації, тим, що внесено в електронну систему закупівель (Prozorro).
Типовий приклад:
У документації — критерії: ціна + якість.
У системі — зазначено лише ціна.
Такі помилки є підставою для:
👉 Встановлення суб’єктивних або неперевірних критеріїв
Замовники іноді формують такі критерії, які неможливо:
Наприклад:
Такі критерії створюють ризики упередженості й можуть бути визнані маніпулятивними.
👉 Нереалістичне або диспропорційне визначення ваги критеріїв
Замовник може:
Наприклад, коли якість має 80 % ваги, а ціна — лише 20 %, без обґрунтування.
Типові помилки замовників свідчать не про небажання застосовувати нецінові критерії, а про нестачу методичних роз’яснень і практичного досвіду. Щоб критерії дійсно працювали, вони мають бути:
❓ Яку вигоду отримують замовники, впроваджуючи нецінові критерії?
Орієнтація лише на ціновий критерій створює значні ризики для замовника та може призвести до серйозних фінансових втрат у довгостроковій перспективі. Оскільки, мінімальна ціна часто означає компроміси у матеріалах, технологіях чи кваліфікованих кадрах. І як результат, постачальники змушені скорочувати витрати там, де це найменш помітно на етапі подачі пропозиції і свідомо занижують початкові пропозиції для перемоги у тендері, а потім вимагають додаткових коштів або знижують якість виконання робіт після підписання договору.
Парадокс «економії»: формально зменшуємо витрати, фактично переплачуємо через ремонт, заміну та повторні закупівлі.
❓ Як правильно оскаржувати дискримінаційні вимоги або неправомірні рішення замовників?
Якщо в тендерній документації виявлено дискримінаційні вимоги або за результатами кваліфікації упоноваженою особою прийнято неправомірне рішення щодо відхилення пропозиції, неправомірного обрання переможця чи відміни тендеру, учасник має подати скаргу до Антимонопольного комітету України – органу оскарження у сфері публічних закупівель.
Визначити, що саме є предметом оскарження
Учасник може оскаржувати:
1) Дискримінаційні умови тендерної документації, наприклад:
2) Неправомірні дії уповноваженої особи, наприклад:
Важливо: скаржитися можна не «на все одразу», а лише на конкретне порушення, яке зачіпає права учасника.
Дотримуватися строків подання скарги
Строки оскарження — критичний елемент. Закон чітко регулює, коли можна подавати скаргу:
Пропуск строків — найпоширеніша причина залишення скарги без розгляду.
Подати скаргу виключно через електронну систему Prozorro
Скарги до Антимонопольного комітету України подаються тільки:
Це забезпечує фіксацію дат, автоматичні строки та прозорість.
❓ Як екологічні та соціальні критерії стають частиною закупівельної політики?
Державні замовники поступово інтегрують екологічні та соціальні критерії до своєї закупівельної політики, орієнтуючись на принцип сталих публічних закупівель, – коли товари, послуги і роботи також обираються з урахуванням користі для суспільства, економіки та довкілля, а не лише за ціною.
На практиці це означає, що тендерна документація все частіше включає вимоги щодо екологічних характеристик предмета закупівлі (показники впливу на клімат і довкілля), енергоефективності, соціальної відповідальності (особливості проєктування враховують вимоги щодо придатності для осіб з обмеженими фізичними можливостями) роблячи закупівлі інструментом реалізації екологічної та соціальної політики держави.
Застосування вимог до екологічних характеристик товарів, послуг чи робіт у технічних специфікаціях передбачено статтею 23 Закону України «Про публічні закупівлі». Замовник має право зазначити в тендерній документації, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати підтверджують відповідність предмета закупівлі екологічним характеристикам.
Довідково: екологічною характеристикою є та, що пов’язана з впливом на довкілля і здоров’я людини на одній або декількох стадіях життєвого циклу продукції.
❓ Які сертифікати або міжнародні стандарти (ISO, EU Ecolabel, SA8000 тощо) можна використовувати для підтвердження таких вимог?
Керівні принципи застосування екологічного маркування наведені у серії міжнародних стандартів ISO 14020, введених в дію як державні стандарти України. Ця серія стандартів описує:
Їх застосування забезпечує те, що екологічні твердження не є голослівними чи маркетинговими.
Екологічне маркування І типу згідно з ДСТУ ISO 14024 дозволяє ідентифікувати більш екологічно кращу продукцію в межах однієї категорії. Особливості:
В Україні стандарти розробляються технічним комітетом стандартизації ТК 82 «Охорона довкілля».
Відповідність продукції з маркуванням «екологічний», «еко», «зелений» повинна підтверджуватись сертифікатом відповідності стандартам екологічного маркування І типу згідно з ДСТУ ISO 14024 (ISO 14024, IDT).
Згідно з принципами та підходами ЄС:
Тобто замість вимоги «надати EU Ecolabel» замовник має формулювати: «надати екологічний сертифікат І типу (ISO 14024) або еквівалент».
❓ Чи готовий український бізнес відповідати цим критеріям — і що може стимулювати його до цього?
Готовність українського бізнесу наразі різна: передові компанії вже адаптуються до нових вимог (впроваджують системи менеджменту якості, екосертифікацію, соціальні стандарти), тоді як багато інших лише починають цей процес.
Стимулювати ширше впровадження нецінових критеріїв можуть зростаючі вимоги замовників та ринку (в тому числі інтеграція з європейськими правилами). А також демонстрація вигод на практиці – компанії, які показують професіоналізм, екологічну сертифікацію та соціальну відповідальність, вже отримують нові можливості і конкурентні переваги в Prozorro та на зовнішніх ринках.
❓ Як електронна система мінімізує ризики помилок і забезпечує прозорість?
Електронна система Prozorro автоматизує ключові етапи проведення процедури закупівлі, що мінімізує ризик людських помилок: наприклад, система сама розраховує приведену ціну з урахуванням ваги критеріїв та відображає всі подані пропозиції, унеможливлюючи маніпуляції з даними або неправильний підрахунок результатів.
Принцип «усі бачать усе» також реалізований – вся інформація про закупівлю (тендерна документація, тендерні пропозиції учасників, результати кваліфікації, укладений договір про закупівлю) знаходиться у відкритому доступі онлайн, що забезпечує максимальну прозорість і громадський контроль за перебігом торгів.
❓ Чи можете навести приклади успішного використання нецінових критеріїв у Prozorro — як в Україні, так і в Європі?
В Україні вже є кейси, коли замовники успішно застосували нецінові критерії – наприклад, у дорожніх закупівлях вводився критерій тривалості гарантійного обслуговування, завдяки чому підрядники з довшим гарантійним строком отримували перевагу і це стимулювало підвищення якості ремонту доріг.
У країнах ЄС використання додаткових критеріїв стало стандартом для досягнення стратегічних цілей: приміром, муніципалітети закуповують транспорт або освітлення з вимогами щодо енергоефективності та екологічності, що призводить до економії енергії і зменшення шкідливих викидів; загалом же більшість тендерів у Європі оцінюються за критерієм «ціна-якість» з урахуванням якісних, екологічних та соціальних показників.
❓ Які результати дали такі закупівлі: чи зросла якість, ефективність, економія ресурсів?
Закупівлі з використанням нецінових критеріїв демонструють відчутне підвищення якості результату:
❓ Чи є шанси, що публічні закупівлі стануть драйвером зеленої трансформації економіки?
Так, публічні закупівлі мають значний потенціал стати рушієм зеленої трансформації економіки, адже держава як один з найбільших замовників може цілеспрямовано формувати попит на екологічно чисті технології, енергоефективні товари та послуги.
Крім того, за оцінкою ЄС, відбудова України матиме величезні витрати і ЄС підтримує Україну у будівництві більш кращого майбутнього за принципом Build Back Better and Greener. Це передбачає глибоку модернізацію країни на шляху до зеленої трансформації.
В контексті будівництва – це означає будувати за принципом сталого будівництва із застосуванням сучасних енергоефективних і ресурсоефективних технологій, методів управління, екологічних будівельних матеріалів.
Систематичне впровадження «зелених» критеріїв (енергозбереження, низький вуглецевий слід, переробка матеріалів тощо) у тендерах стимулюватиме бізнес інвестувати у чистіші технології та інновації, що прискорить перехід до циркулярної та низьковуглецевої економіки.
❓ Що б Ви порадили замовникам і бізнесу, які лише починають працювати з неціновими критеріями?
Замовникам слід впроваджувати нецінові критерії поступово і виважено:
Постачальникам варто підготуватися до нових правил гри:
УВАГА! Цей матеріал є невід’ємною частиною цифрового журналу «Sustainability Leaders Guide» №12, 2025
Закупівлі — це не лише про ціну!
Дізнайтесь, як нецінові критерії допомагають підвищити якість, прозорість і сталий розвиток у вашій установі.
Долучайтеся до перегляду відео-уроків курсу «Від досвіду до результату: нецінові критерії закупівель» — це 6 практичних модулів для замовників і постачальників, які хочуть закуповувати з користю для громади, бізнесу і довкілля.
З питань передплати:
або
