Як перетворити закупівлі на інструмент суспільної цінності: досвід Нідерландів, Швеції, Франції, Чилі
Автор:
Людмила ЦИГАНОК, засновниця ESG Liga, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW, гендиректор «Офісу сталих рішень»
У сучасному світі публічні закупівлі перестають бути суто адміністративною процедурою — вони стають потужним інструментом ESG-трансформації. Екологічна відповідальність (E), соціальна інклюзія (S) і прозоре управління (G) дедалі частіше інтегруються не через гучні заяви, а через конкретні механізми — зокрема, нецінові критерії в тендерах.
У цій статті проаналізовано практики країн, які вже перетворили закупівлі на інструмент суспільної цінності — Нідерланди, Швеція, Франція, Чилі. Вони не лише впровадили інноваційні методи оцінки (LCC, соціальні клауза, екологічна сертифікація), а й створили інституційні умови, за яких сталий підхід став нормою, а не винятком.
Україна має технічну готовність і нормативну базу для впровадження нецінових критеріїв. Тепер завдання — перейти від дозволу до практики. Успішні приклади показують: ключ до масштабування — у політичній волі, навчанні замовників і готовності держави купувати не найдешевше, а найцінніше.
Розберімо чому саме Нідерланди, Швеція та Чилі змогли реалізувати практику нецінових критеріїв, а Україна — поки лише частково.
Сучасні виклики — від кліматичної кризи до потреб соціальної інтеграції — спонукають держави шукати більш відповідальні підходи до використання публічних коштів. Одним із найдієвіших інструментів стали нецінові критерії в публічних закупівлях: умови, які дозволяють замовнику обирати не лише за ціною, а за якістю, впливом та стратегічною цінністю. Серед них — екологічність, енергоефективність, інноваційність, соціальний вплив, сервісне обслуговування, довговічність, наявність сертифікатів тощо.
Міжнародні приклади: що варто перейняти Україні?
🇳🇱 Нідерланди: закупівлі з урахуванням повної вартості життєвого циклу
Уряд Нідерландів впроваджує оцінку життєвого циклу (LCC) у широкому спектрі закупівель — від транспорту до ІТ-обладнання.
Тут існує інституційна рамка, коли Уряд надає замовникам національні інструкції з LCC-оцінювання, діють стандартні калькулятори LCC для різних категорій: ІТ, будівництво, транспорт, освітлення, розроблені рекомендовані сценарії експлуатації для об’єктивного порівняння пропозицій. Категорії, де застосовується LCC:
Приклад: закупівля офісних принтерів
У тендері на постачання принтерів замовник оцінював не лише ціну придбання, а й:
Результат:
найдешевша пропозиція виявилась на 23% дорожчою в довгостроковому періоді, ніж пропозиція з вищою стартовою ціною, але кращими експлуатаційними характеристиками.
LCC — це не лише про гроші.
Він дозволяє враховувати екологічні переваги (менше споживання енергії = менше CO₂), створювати передбачуване навантаження на бюджети, стимулювати виробників до інновацій, адже виграє не той, хто здешевив, а той, хто оптимізував життєвий цикл.
Чому це вдалося Нідерландам?
Бо тут закупівлі — частина державної стратегії сталого розвитку. Централізована політика дозволила ще у 2000-х роках уряду включити закупівлі до інструментів реалізації кліматичних та соціальних цілей. Було створено урядовий Центр експертизи сталих закупівель (PIANOo), який розробляє шаблони, проводить навчання, супроводжує замовників. В Нідерландах є обов’язкові політики для ЦОВВ: міністерства та нацагенції зобов’язані застосовувати LCC, екокритерії тощо. А культура довіри та довгострокового мислення створила систему, коли підхід «зекономити зараз» не є переважаючим — цінується вартість володіння, якість, вплив.
🇫🇷 Франція: соціальні зобовʼязання як обов’язковий елемент
У Франції соціальні критерії вважаються не перевагою, а вимогою до постачальників. Так, при реконструкції соціального житла у Ліоні умови тендеру передбачали, що щонайменше 10% робочого часу має бути надано працівникам із вразливих соціальних груп. Результат: посилення політики інклюзії, працевлаштування понад 200 осіб із груп ризику.
У Франції:
Франція використовує публічні закупівлі не лише для економії, а як державний важіль впливу на суспільні проблеми — безробіття, соціальну ізоляцію, екологію.
Чому у Франції це працює?
По-перше, тут є чітке законодавче зобов’язання враховувати соціальні та екологічні аспекти. Закон Sapin II (2016) та оновлений Кодекс публічних контрактів (Code de la commande publique) прямо вимагають:
Це не просто право замовника — це його обов’язок.
По-друге, впроваджено механізм «інсерційних» клауз (clauses d’insertion) – це спеціальні умови в тендерній документації, що зобов’язують підрядника надати частину робочого часу людям з інвалідністю, молоді з неблагополучних районів, безробітним; проводити профпідготовку або оплачуване стажування для таких категорій тощо.
Наприклад, підряд на реконструкцію школи включає умову: не менше 10% часу мають виконувати особи, що проходять інтеграційні програми через службу зайнятості.
По-третє, роль місцевих органів влади (регіонів, муніципалітетів) дуже значна. У Франції муніципалітети мають значні повноваження й політичну автономію. Багато з них створюють локальні платформи соціально відповідальних постачальників, укладають «хартиї сталих закупівель» і самі ініціюють критерії (напр., Париж, Ліон, Гренобль). Це означає: навіть якщо ЦОВВ не рухаються — місцевий рівень уже давно в дії.
Важливо відзначити також спеціальний правовий статус для «соціальних підприємств». Соціальні підприємства (entreprises d’insertion) у Франції можуть отримати пріоритет або зарезервовані закупівлі (marchés réservés). Це дозволяє їм брати участь у тендерах без прямої конкуренції з комерційними гігантами, якщо контракт має соціальний характер.
Наприклад: прибирання міських парків або доставка їжі до шкіл — лише для підприємств, що працевлаштовують людей із соціальних груп.
Викликає інтерес і інфраструктура навчання і супроводу – тут функціонують спеціалізовані агенції та платформи (наприклад, OEAP, Reseco, Union des groupements d’achats publics), які проводять тренінги, публікують шаблони, ведуть аналітику ефективності застосування нецінових критеріїв.
🇸🇪 Швеція: тендер як драйвер сталих стандартів у бізнесі
Шведські муніципалітети інтегрують нецінові критерії у транспорт, прибирання, харчування — практично в усі сфери. До уваги беруться: гендерна рівність у штаті компанії, наявність політики zero-discrimination, використання відновлюваної енергії.
Результат: формування ринку відповідального постачання, де сталість стає конкурентною перевагою.
Чому це вдалося:
Бо суспільство вимогливе до відповідальності держави.
В Швеції давно спостерігається високий рівень політичної відповідальності: кожен рівень влади — муніципалітети, регіони, держава — звітує за екологічні й соціальні результати. Вбудована етика у держуправління дозволяє ставитись до сталого розвитку не як до «опції», а цінності, закріпленої в освітніх програмах для публічних службовців. Обов’язкові тут і соціальні вимоги, зокрема, до рівності, інклюзії, прав людини в ланцюгах постачання. Сильні профспілки й громадянське суспільство роблять підзвітність влади не лише юридичною, а й публічною.
🇨🇱 Чилі: державна платформа як фільтр сталих постачальників
В країні діє ChileCompra — національний портал публічних закупівель — має каталог постачальників, що відповідають ESG-критеріям. Державні органи можуть швидко знайти тих, хто має сертифікати сталого виробництва, дотримується стандартів етичної праці, впроваджує циркулярні моделі. Як результат – сталий бізнес виходить на передній план у держзамовленнях.
Чому це вдалося в Чилі:
Тут була ціль — побудувати довіру через відкритість. Цифрова система ChileCompra була створена після періоду корупційних скандалів як інструмент прозорості й доброчесності. Платформа для «сталих постачальників» — спеціальний фільтр, що дозволяє замовникам працювати з бізнесом, що дотримується ESG. А ще було бажання досягти спрощення процедур, а не ускладнення: нецінові критерії впроваджені через зрозумілі інструменти, а не складні регуляції. Значний вплив мали підтримка донорів та міжнародних партнерів (OECD, GIZ, OAS), які допомогли імплементувати стандарти в практику.
🇺🇦 Україна: ми вже маємо інструменти — потрібна практика
Платформа Prozorro та чинне законодавство вже дозволяють застосовувати нецінові критерії. Але їхнє використання обмежене:
Втім, практика доводить: запровадження нецінових критеріїв не ускладнює процес — воно його покращує.
Нецінові критерії — це міст між закупівлями як процесом і сталим розвитком як стратегічною метою. Вони змінюють логіку прийняття рішень: з «як дешевше?» на «як краще для людей, економіки та планети».
З огляду на післявоєнне відновлення, масштабну модернізацію та міжнародну інтеграцію України — впровадження таких критеріїв має стати не винятком, а новою нормою.
Публікація підготована в рамках діяльності Офісу сталих рішень та ESG Liga PAEW з метою поширення прикладного досвіду інтеграції принципів сталості в державну політику.
