Поширена практика зосередження під час інвентаризації саме на основних засобах пов’язана з тим, що вони традиційно є найбільш матеріаломісткими активами та часто формують значні потоки відходів під час експлуатації, ремонту, модернізації або списання. Водночас такий підхід не є повним і коректним з точки зору обліку відходів.

Насправді відходи можуть утворюватися за всіма групами активів, а не лише за рахунками обліку основних засобів. Тому під час інвентаризації необхідно зосереджуватись на всіх активах підприємства, зокрема:

• • • • • запасах (сировина, матеріали, тара, пакування, МШП), у процесі використання, псування або списання яких утворюються відходи;
        • незавершеному виробництві — відходи технологічних процесів;
        • готовій продукції (брак, повернення, прострочена продукція);
        • малоцінних та швидкозношуваних предметах;
        • необоротних активів, у тому числі при демонтажі, ремонті чи ліквідації;
        • інших активів, що можуть втрачати споживчі властивості в ході господарської діяльності.

Під час інвентаризації доцільно:

• • • • • аналізувати всі бухгалтерські рахунки, за якими обліковуються матеріальні цінності;
        • встановлювати, на яких етапах та з яких активів фактично утворюються відходи;
        • коректно класифікувати такі відходи за відповідними кодами;
        • відображати їх у внутрішньому обліку, звітності та документах з поводження з відходами.

Зосередження лише на основних засобах є спрощеним підходом. Інвентаризація з метою коректного обліку відходів повинна охоплювати всі активи підприємства, незалежно від того, за якими бухгалтерськими рахунками вони обліковуються. Це дозволяє забезпечити повноту обліку, достовірність звітності та відповідність вимогам законодавства.