Scope 1 охоплює прямі викиди — тобто всі обсяги викидів, які виникають в результаті діяльності підприємства на місці, зазвичай від спалювання палива у техніці, транспорті, котлах, генераторах, сушарках тощо. Для агросектору це, зокрема:

• • • використання дизельного пального в сільгосптехніці (трактори, комбайни);
    • спалювання палива для сушіння зерна або обігріву приміщень;
    • експлуатація генераторів на об’єктах без централізованого енергопостачання.

Scope 2 включає непрямі викиди, які виникають внаслідок споживання електроенергії, тепла або холоду, що закуповується у зовнішніх постачальників. Тут важливо не тільки враховувати загальний обсяг спожитої електроенергії, а й розрізняти її джерело: централізоване постачання, кооперативні структури, локальні мережі чи власні ВДЕ-генератори.

У разі, якщо частина електроенергії постачається через сільськогосподарські кооперативи, об’єднання або приватні міні-генератори, розрахунок Scope 2 має враховувати наступне:

1. 1. 1. Якщо кооператив або генератор має офіційний статус юридичної особи і продає електроенергію підприємству — це вважається стандартним постачанням, і викиди розраховуються на основі загального споживання кВт·год згідно з викидними коефіцієнтами національного або регіонального енергоміксу.
      2. Якщо електроенергія генерується безпосередньо на території підприємства (напр. дизельний генератор, сонячна електростанція) — у такому випадку викиди, пов’язані з її виробництвом, слід відносити до Scope 1, оскільки джерело контролюється підприємством.
      3. У разі використання «зеленої» електроенергії, підприємство може враховувати знижене або нульове вуглецеве навантаження за location-based або market-based методологією відповідно до GHG Protocol. Але необхідно мати документальні підтвердження.

Особливу увагу слід приділяти вибору методології розрахунку Scope 2 — за замовчуванням рекомендується використовувати location-based approach, який базується на середньозважених коефіцієнтах викидів по енергосистемі країни. Якщо є підтвердження походження електроенергії, тоді можливий market-based approach із індивідуальним фактором для постачальника.

У підсумку, базовий розрахунок Scope 1 і 2 для агропідприємства включає:

• • • точне вимірювання або облік обсягів пального та електроенергії, спожитих у межах контролю підприємства;
    • правильну класифікацію джерел залежно від їх природи;
    • застосування визнаних викидних коефіцієнтів (напр. згідно з IPCC, DEFRA або національними джерелами);
    • наявність документації, яка дозволяє провести зовнішній аудит і підтвердити прозорість обліку.

У звітах за CSRD або добровільних ESG-інструментах (наприклад, CDP, TCFD), особливо важливо не лише навести цифри, а й розкривати методологію, межі обліку, допущення та використані джерела даних, аби забезпечити порівнянність і достовірність результатів.