Наскільки непростою є утилізація бурових стічних вод (БСВ) говорили на Форумі «ЕКОТРАНСФОРМАЦІЯ НАДРОКОРИСТУВАННЯ» 27 квітня у м. Львів. Детальніше ТУТ
Неодноразово це питання підіймається на всіх платформах Асоціації професіоналів довкілля PAEW.

Проєктною документацією передбачено очищення і повторне використання БСВ. Пропонується, що очищена рідина може використовуватись для приготування бурового розчину на водній основі для буріння цієї ж свердловини або для буріння верхніх інтервалів сусідніх свердловин, для приготування тампонажних розчинів для кріплення обсадних колон, але лише після проведення лабораторних аналізів. Досить часто згідно з проведеними аналізами БСВ вони є не сумісними для оброблення бурових розчинів, оскільки відбувається так зване його «зварювання» чи «зпінення». Тому у рецептурах зазначають що необхідно використовувати чисту воду. Інколи у планах робіт під час первинного розкриття продуктивних горизонтів повторне використання води заборонено.
Реально БСВ повторно використовується для миття бурового обладнання, труб, для охолодження штоків бурових насосів тощо і рідше для оброблення бурових розчинів.
Тому обсяги БСВ постійно зростають і до закінчення буріння свердловини інколи можуть сягати 3,0–4,0 тис. м3, яку необхідно утилізувати.
Для вибору методів утилізації БСВ, розглянемо більш детально їх склад. Склад БСВ з декількох свердловин наведено у табл. 2, та порівняємо з вимогами комунальних підприємств деяких міст України (табл. 3). За зовнішнім виглядом бурові стічні води являють собою суміш коричневого чи темно-коричневого кольору, яка є практично непрозорою з легким запахом нафтопродуктів (фото 3б).
Склад бурових стічних вод
Таблиця 2
| Забруднююча речовина | Одиниці виміру | Комишнянське ГКР св.№28 | Машівське ГКР св.№ 126 | Західно-Хрестищенське ГКР св.№ 532 | Скиданівське ГКР св.№6 | Скиданівське ГКР св. №2 |
Колонтаївське ГКР св.№100 | Семенцівське ГКР св.№103 |
| Дата протоколу | 23.06.22 | 22.12.22 | 10.02.22 | 10.02.22 | 07.05.21 | 22.08.22 | 02.10.19 | |
| Проєктна глибина | м | 6150 | 4180 | 3790 | 6485 | 6300 | 4530 | — |
| Вибій свердловини | м | 5500 | 4150 | 2030 | 6450 | 5640 | 1572 | — |
| Водневий показник | pH | 9,80 | 10,5 | 10,1 | 8,50 | 12,0 | 5,80 | 7,36 |
| Густина | г/см3 | 1,065 | 1,001 | 1,030 | 1,040 | 1,030 | 1,075 | 1,032 |
| Завислі частини | мг/л | 21698,0 | 42,0 | 94,0 | 1212,0 | 392,0 | 206,0 | 3840,0 |
| Сухий залишок | мг/л | 57920,5 | 4150,0 | 57478,4 | 66405,4 | 59017,80 | 105506 | 48062 |
| Хлориди | мг/л | 34160,0 | 2212,1 | 32075,0 | 37329,0 | 32756,0 | 61591,0 | 95141 |
| Сульфати | мг/л | 110,28 | 155,55 | 199,99 | 773,62 | 2827,01 | 231,26 | 3075,9 |
| Нафтопродукти | мг/л | 36,10 | 1,20 | 9,00 | 15,70 | 19,10 | 2,70 | 15,90 |
Нормативні вимоги до складу та властивостей стічних вод до систем централізованого водовідведення різних міст України
Таблиця 3
| Забруднююча речовина | Одиниці виміру | Правил приймання стічних вод, наказ Мінрегіонбуду №316 | Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стоках м. Києва | Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стоках м. Одеси | Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стоках м. Вінниці | Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стоках м. Полтави | Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стоках м. Харкова | Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стоках м. Суми |
| Завислі частини | мг/дм-3 | 300,0 | 300,0 | 165,0 | 300,0 | 286,7 | 300,0 | 254,3 |
| Сухий залишок | мг/дм-3 | — | 1000 | 1000 | 643,0 | 1000 | — | 987,0 |
| Хлориди | мг/дм-3 | 400,0 | 240,0 | 333,0 | 161,0 | 388,5 | 400,0 | 79,0 |
| Сульфати | мг/дм-3 | 350,0 | 380,0 | 155,0 | 80,0 | 115,7 | 350,0 | 77,4 |
| Нафтопродукти | мг/дм-3 | 10,0 | 4,5 | 0,33 | 2,8 | 2,25 | 5,0 | 2,1 |
Як видно з наведених результатів аналізів у табл. 2, БСВ це складна, високо мінералізована суміш, яка містить воду, у т. ч. супутньо-пластові води, завислі речовини, хлориди, нафтопродукти та інші компоненти, яку жодне комунальне підприємство не зможе прийняти її до систем централізованого водовідведення (табл. 3), як деякі підприємства неправдиво зазначають при наданні послуг. Особливо значні перевищення є по хлоридах, інколи навіть у сотню і більше разів, через високу концентрацію солей навіть має місце їх кристалізація (фото 5б). Автору невідомо, які спеціалізовані підприємства по поводженню з відходами, особливо в обласних центрах, володіють об’єктами для остаточного розміщення такої кількості рідких відходів. І розбавлення БСВ прісною водою для приведення у відповідність необхідним параметрам також є не реальним.
| Зверніть увагу!
На сайті prozorro.gov.ua міститься інформація, що на даний час окремі суб’єкти господарювання з м. Одеси, м. Вінниці та м. Сєвєродонецька, надають послуги з вивезення та утилізації відходів буріння, і вартість таких послуг становить 4990, 5800 та 6090 грн/т. Варто зазначити, що у 2021 році одне з бурових підприємств, без посередників, розмістило свої тверді відходи буріння на полігоні для ТПВ всього лише за 58,8 грн/м3. |
Згідно з п. 246.2 ПКУ ставка податку за розміщення відходів, які віднесені до IV класу небезпеки (малонебезпечні) становить 5,50 грн/т.
Причому у кваліфікаційних вимогах до учасників обов’язковою умовою є наявність ліцензії на поводження з небезпечними відходами, хоча відходи буріння до них не відносяться! І це створює досить небезпечний прецедент, оскільки за аналогією громадськість чи контролюючі органи можуть вимагати отримання ліцензії для бурових підприємств, що здійснюють захоронення відходів в амбарах. Але чомусь відсутня вимога щодо наявності узаконених місць чи об’єктів на розміщення відходів (сховища, полігони, комплекси, споруди, свердловини, ділянки надр тощо), особливо для рідких відходів таких як ВБР і БСВ. У договорах не міститься обов’язкова вимога, яким чином, на якому об’єкті, і яким документом виконавець підтверджує фактичну утилізацію/видалення відходів. Є тільки форма акта прийому-передачі наданих послуг, який оформляється при їх передачі. Хоча передбачено, що замовник має право здійснити перевірку діяльності виконавця, але масові скарги громадськості на несанкціоноване розміщення рідких відходів у факельних амбарах, ярах, лісопосадках, сміттєзвалищах, і кримінальні справи з цього питання, вказують на те, що не все так добре з утилізацією сторонніми організаціями (фото 6).
![]() |
![]() |
| а) | б) |
Фото 6. Рідкі відходи: а) факельний амбар з БСВ чи СПВ; б) полігон ТПВ з ВБР
На практиці при амбарному бурінні проблема управління твердими і напіврідкими відходами буріння вирішена, за виключенням поводження з БСВ.
При безамбарному бурінні тверді відходи можуть перевозитися в амбари на інші бурові, розміщатися на полігонах для перешарування ТПВ чи у спеціально облаштовані накопичувачі. На думку автора, велика вартість з надання послуг сторонніми організаціями, на так звану «утилізацію», не сприяє будівництву власних об’єктів на розміщення таких відходів. Такі об’єкти можна облаштовувати не на землях сільськогосподарського призначення, а в покинутих кар’єрах чи на інших ділянках, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт. Причому можна вибрати найоптимальніші ділянки, з дуже низькими фільтраційними властивостями ґрунтів, глибоким заляганням ґрунтових вод, що досить часто не можна забезпечити безпосередньо на буровому майданчику, оскільки місце для свердловини обирається у першу чергу в залежності від геологічної будови, і лише потім від вибору на місцевості.
Таким чином, для вирішення проблем управління відходами буріння, необхідно зробити такі кроки:
|
Увага! Матеріал публікується частково і є невід’ємною частиною Журналу «SUSTAINABILITY LEADER’S GUIDE» №4, 2023 (посилання на зміст випуску ТУТ) (будь-яке копіювання і поширення можливе лише за умови вказування першоджерела з гіперактивним посиланням).

Щоб замовити випуск чи матеріали, зверніться в редакцію! Контакти ТУТ