Експерти та учасники ESG Liga PAEW відвідали Південноукраїнську АЕС
Ми не можемо на пріоритетах виживання у війні будувати майбутнє.
Оцінка, упередження ризиків та управління ними – ключові виклики для екоспільноти.
«Якою має бути державна екополітика, енергополітика, коли на кону стоїть виживання країни в умовах війни і блекауту?
Хто знає просту відповідь на це питання?
Але ми не можемо на пріоритетах виживання у війні будувати майбутнє!
Так? Звісно!
Війна скінчиться колись, і нам важливо до того часу максимально зберегти те, за що воюємо – людей, землю, ліси, воду, корисні копалини – усе Довкілля, яке буде базисом повоєнного відновлення.
Або – не буде, якщо ми прийматимемо рішення лише з огляду на сьогоднішні, термінові потреби – швидкі, результативні, але недалекоглядні
Оцінка, упередження ризиків та управління ними, в т.ч. екологічними – основа майбутнього сталого розвитку і ключова задача PAEW» – акцентує увагу Людмила ЦИГАНОК, президентка Асоціації PAEW.
15 листопада експерти та учасники ESG Liga Асоціації PAEW відвідали Південноукраїнську АЕС, щоб не лише на власні очі побачити роботу об’єктів та підрозділів Південноукраїнського енергокомплексу (Ташлицька ГАЕС, ставок–охолоджувач, еколого–хімічна лабораторія, пост радіаційного контролю автоматизованої системи контролю радіаційної обстановки тощо), а й переконатись, що ризики мінімізуються тут і зараз.
Разом учасники обговорили:
В роботі делегації взяли участь провідні експерти, юристи, практики, науковці:
Людмила ЦИГАНОК (президентка Асоціації PAEW), Людмила ХОМІЧ, Валентин ЩЕРБИНА– віце-президенти Асоціації PAEW, Марʼяна ГІНЗУЛА (кандидат географічних наук, Голова комітету з охорони водних ресурсів PAEW), Олександр АЗЮКОВСЬКИЙ (ректор Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», кандидат технічних наук, професор, доцент кафедри електропривода, член колегії МОН), Олексій ОБРІЗАН (еколог, департамент з питань екологічної безпеки АТ «Українська залізниця»), Марія ЛОПУШАНСЬКА (головний еколог групи компаній «Західнадрасервіс», голова комітету ОВД та СЕО в PAEW, еколог року-2021), Андрій ДОМАНСЬКИЙ (в.о директора ТОВ «ЮВА Енерджі»), Леонід ЛІСТОВЩИК (доцент кафедри автоматизації електротехнічних та мехатронних комплексів КПІ ім. Ігоря Сікорського), Олена КОШИК (юрист, ЮК «Кошик і Партнери»), Вікторія ТИМЧЕНКО (головний редактор «Sustainability leaders guide», ТОВ «ОФІС СТАЛИХ РІШЕНЬ»), Петро ДРИГУЛИЧ (експерт з екологічної та радіаційної безпеки у нафтогазовій галузі), Олена ТАРАСЮК (КПІ ім. Ігоря Сікорського, Провідний інженер), Олексій САВІН (директор департаменту екологічного реінжинірингу та впровадження проектів ресурсозбереження), Павло МАКАР (експерт з питань очистки стічних вод та якості водних ресурсів), Ілля ЦИГАНЕНКО-ДЗЮБЕНКО (керівник центру наукового розвитку учнів та молоді «EcoYouth» ДУ «Житомирська політехніка»), Вікторія СКРИПНИК (менеджер з міжнародних комунікацій PAEW), Андрій ХАЛЄЄВ, інженер-проектувальник інженергого бюро «EvoCon», Сергій ЧЕБОТАРЬОВ (співвласник, CBTO, ТОВ «ОЛ&ТЕ Груп») та команда фахівців «Енергоатом»
«До подальшого розвитку ядерної енергетики в Україні, після аварії на Чорнобильській АЕС, екологи мали обґрунтовані застереження і навіть категоричні заперечення.
Однак, в умовах глобального потепління, військової агресії рф та цілеспрямованого руйнування ворогом енергетичної інфраструктури держави, альтернативи розвитку ядерної енергетики на сьогодні не існує.
Економіка держави у воєнний час та особливо у післявоєнному відновленні після нашої перемоги, не може розраховувати лише на вугільну генерацію, гідроенергетику чи альтернативні джерела енергії.
Ми відзначаємо ключову роль ядерної енергетики у декарбонізації економіки та енергетичної галузі зокрема.
PAEW має науковий і експертний потенціал та готова долучитись до такого важливого і масштабного процесу розвитку ядерної енергетики України в частині оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, у тому числі – під час реалізації проєктів із впровадження малих модульних реакторів, диверсифікації поставок ядерного палива», – наголосив Валентин ЩЕРБИНА, віцепрезидент Асоціації PAEW.
«Зрозуміло, що Україна шукає рішення для енергетичної незалежності та безпеки. Важливо, щоб ці рішення були дуже добре пропрацьовані науковцями та практиками – сьогодні не місце популізму, ризики помилок надзвичайні.
Нам з колегами дуже важливо зануритись глибинно в усі процеси роботи атомних станцій в Україні, щоб допомогти не лише їх розуміти краще, а й бачити картину комплексно», – зазначають в Асоціації PAEW.
В рамках круглого столу «Атомна енергетика і довкілля» обговорили ряд екологічних ризиків таких стратегічних обʼєктів.
Гендиректор Південноукраїнської АЕС поділився інформацією щодо теперішнього стану запобігання екоризикам енергокомплексу, начальник відділу екології НАЕК «Енергоатом» розповів про перспективи розвитку атомної енергетики України
«Стратегічна важливість об’єкту обумовлена його вагомим внеском у забезпечення стабільності роботи об’єднаної енергосистеми. Ташлицька ГАЕС є єдиною маневреною електростанцією в Південній енергосистемі країни», – наголосив генеральний директор Південноукраїнської АЕС Вячеслав СТОЯНОВ.
Нагадаємо, з 2024 р. лідери ESG Liga Асоціації PAEW працюють у форматі «консиліуму», де розглядаються непрості виклики для підприємств чи галузей, щоб спільно запропонувати рішення та використати ризик-менеджмент на всіх етапах
Серед питань, які підіймали:
Варто нагадати, що на сьогодні у світі працює близько 400 атомних електростанцій (АЕС). Вони забезпечують майже 10% енергії, що виробляється на Землі.
В Україні атомні електростанції займають провідне місце, виробляючи більше половини обсягу електроенергії.
У світі намагаються порахувати «вуглецевий слід» ядерної енергетики (кількість СО2, що викидається в атмосферу від виробництва електроенергії на АЕС). Багато досліджень приходили до суперечливих висновків, зрозуміло, що АЕС мають більший слід, аніж ВДЕ, проте суттєво менший, ніж вся традиційна генерація.
Марія ЛОПУШАНСЬКА, голова комітету ОВД та СЕО в PAEW зазначила:
«Станом на 1 липня 2023 року в 32 країнах працювало 407 реакторів – без урахування довготривалих вимушених зупинок (ДВЗ), що на 31 менше за піковий показник 2002 року – 438. Не секрет, що у світі найбільша частка електроенергії, виробленої на АЕС від загального виробництва країни припадає на Францію, Україну, Словаччину та Угорщину (понад 50%).
У 2023 році на COP28 Вперше з часу проведення щорічних кліматичних самітів, офіційно закликали прискорити впровадження технологій з низьким рівнем викидів, включаючи атомну енергетику, щоб допомогти досягти швидкої декарбонізації, особливо у секторах, які важко піддаються скороченню викидів, зокрема промисловості, а також шляхом виробництва низьковуглецевого водню.
Щорічний прогноз МАГАТЕ щодо розвитку атомної енергетики передбачає, що до 2050 року встановлена потужність АЕС збільшиться більш ніж удвічі.
Значна кількість країн світу вирішили використовувати атомну енергетику як один з важливих видів енергетики для забезпечення декарбонізації енергетичного сектору.
АЛЕ …
Чи варто вважати атомну енергетику «цілющими пігулками від всіх проблем людства?»
Зокрема, дуже важливо розуміти екологічність нових технологій, які зараз активно поширюються в інформаційному просторі. Не менш важливим є питання, а що робити з існуючими енергоблоками, і не лише питання України, а й в глобальному масштабі? Що робити із відходами, та як можливо забезпечити для таких відходів принципи «циркулярної економіки»?
Який екологічний слід таких технологій та чи зможемо ми в майбутньому повністю перейти на них?!
Питань насправді багато, і це зумовлює жваву дискусію в середовищі екологів. Чимало екологів різко радикально критикують нарощення нових потужностей атомної енергетики, зокрема опираюючись на жахливі наслідки повʼязані з Чорнобильською катастрофою та Фукусімою. Інші спеціалісти підтримують нарощення потужностей та в деякій мірі розглядають їх як заміну тепловій генерації.
Тому, з кожним роком все активніше зростає дискусія навколо нарощення потужностей атомної енергетики, проте опрацювання енергетичних стратегій багатьох країн, в тому числі і України, національних планів та рішень можна зробити висновок – Атомна енергетика матиме в майбутньому важливе місце у виробництві електроенергії та переходу до кліматичної нейтральності»
Які екологічні проблеми супроводжують роботу АЕС у світі?
До них можна віднести:
У процесі роботи на атомних електростанціях використовують як паливо радіоактивні елементи – уран, торій і плутоній.
Отримання енергії базується на реакціях радіоактивного поділу елементів, що відбувається в реакторах.
Проте після використання відпрацьоване ядерне паливо є досить високорадіоактивним і небезпечним для всього живого, тому потребує тисячолітньої ізоляції для остаточного розпаду.
Серед одних основних факторів впливу атомних електростанцій на навколишнє середовище є тепловий: виходячи з принципу функціонування АЕС – біля 65% тепла потрапляє у навколишнє природне середовище. Але у глобальному плані АЕС на сьогодні все-таки є низьковуглецевою технологією отримання електроенергії.
Тому співпраця всіх – і енергетиків, і екологів, громад та науковців – надзвичайно важливі, щоб мінімізувати ризики і справитись з викликами сьогодення
