ESG народжується на студентській лаві: як університети можуть дати ринку те, чого не встигає дати уряд
Автор:
Людмила Циганок, засновниця ESG Liga, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW, гендиректор «Офісу сталих рішень»
Стійкий розвиток, соціальна відповідальність, корпоративне управління — усі ці речі вже давно перестали бути гуманітарною надбудовою. У 2025 році ESG — це мова великого бізнесу, інвесторів, торгових партнерів та регуляторів. Це економічний обов’язок для компаній, які хочуть працювати в ЄС, залучати іноземні інвестиції або брати участь у програмі зеленої відбудови.
Україна як кандидат у ЄС зобов’язалася адаптуватися до європейського acquis, а отже — впроваджувати правила корпоративної звітності, екологічного регулювання, декарбонізації та кліматичної адаптації. Але хто все це має реалізовувати? На рівні підприємства, громади, міністерства? Хто напише ці звіти? Проведе аналіз? Змоделює ризики? Спланує відповідальне відновлення інфраструктури?
На ці питання немає однозначної відповіді. Бо поки Україна активно декларує амбітні цілі, вона майже не готує людей, здатних їх реалізовувати.
Ринок просить — освіта мовчить
ESG-компетенції вже зараз потрібні тисячам компаній — від агробізнесу до девелоперів, від металургії до енергетики. Усі вони будуть зобов’язані подавати нефінансову звітність, впроваджувати системи управління кліматичними ризиками, проводити аудит постачальницьких ланцюгів, розраховувати вуглецеві сліди продукції. І це не добровільна ініціатива — це пряма вимога директив CSRD, CBAM, Taxonomy та інших регламентів, які поступово стають обов’язковими для українського бізнесу.
Ринок праці вже сьогодні не встигає за цими потребами. Знайти спеціаліста, який водночас орієнтується в законодавстві ЄС, володіє методиками звітності, розуміє бізнес-логіку і має аналітичне мислення — складно. У держсекторі, громадах і навіть міністерствах — ті самі проблеми. Часто політику пише той, хто її не реалізовував, а реалізовує — той, хто не брав участі в її написанні.
Причина цього розриву — відсутність ESG в українській системі вищої освіти. Щотижня до мене, як засновниці ESG Liga звертаються нові роботодавці в пошуках спеціалістів. Існує вже зараз гострий кадровий дефіцит – і це лише початок.
Університет як точка входу
Українські ЗВО сьогодні живуть у надзвичайно складних умовах. Частина з них втратила кампуси або змушена працювати в евакуації. Частина — бореться за виживання через демографічний спад і брак фінансування. Але попри все, саме вища освіта залишається головним джерелом людського капіталу. І те, чи буде цей капітал придатним для відбудови й інтеграції в європейський простір — залежить від змісту освіти вже зараз.
ESG не може залишатися темою для поодиноких лекцій чи факультативів. Це має бути інтегрований підхід, наскрізний для кожної спеціальності. Юрист повинен знати, що таке ESG-ризики та зелене регулювання. Агроном має враховувати кліматичні ризики. Будівельник — проєктувати з урахуванням енергоефективності та декарбонізації. Економіст — уміти аналізувати нефінансову звітність. Журналіст — розрізняти greenwashing і реальні трансформації.
Без цього знання український випускник буде непідготовленим до реального ринку, а український бізнес — змушений шукати зовнішніх консультантів, переплачувати або відмовлятись від контрактів.
Що робити ЗВО вже сьогодні?
Починати варто не з дорогих міжнародних проєктів, а з простих дій. Університет може визначити ESG-координатора серед викладачів або студентського активу. Можна провести публічну самооцінку — які компоненти ESG вже реалізуються в закладі, а де є прогалини. Далі — інтегрувати тематику в навчальні програми: не окремим курсом, а блоками всередині вже наявних дисциплін.
Важливо також залучати експертів-практиків — фахівців із бізнесу, держорганів, громадських організацій, які вже працюють з екологічною звітністю, аудитом, кліматичними стратегіями. Участь студентів у реальних кейсах, хакатонах, проєктах — критично важлива для формування soft skills, без яких ESG не працює.
Усе це — реалістичні кроки, які не потребують змін до законів чи фінансування з бюджету. Лише — управлінської волі та розуміння стратегічної ролі вищої освіти в довгостроковому розвитку країни.
Без ESG-освіти не буде ESG-економіки
Якщо ми хочемо справжньої трансформації — зеленої, цифрової, інклюзивної — нам потрібні не тільки політики і стратегії, а люди, здатні їх реалізовувати. Підготовка таких людей починається не після війни, не після інвестицій, і не після перемоги. Вона починається зараз — у вишах, на парах, у дипломах, на стажуваннях.
ESG не народжується в держпрограмі чи закордонному гранті. Воно народжується на студентській лаві.
І якщо ми цього не усвідомимо — ризикуємо виграти війну, але програти модернізацію.
Брифінг-презентація
«EcoEducation: безпрецедентна в Україні концентрація практичної експертизи для екоосвіти нової генерації»
📅 Коли? 7 жовтня
📍 Де? м. Київ
