Модуль №3 про ESG-підхід у закупівлях: чому комунальним підприємствам варто переходити від ціни до цінності
Модуль №3 про ESG-підхід у закупівлях відбувся у Офісі сталих рішень в рамках Онлайн-курсу для комунальних підприємств та органів місцевого самоврядування «Від досвіду до результату: нецінові критерії закупівель».
Тривалий час публічні закупівлі в Україні базувалися переважно на одному критерії — ціні. Найдешевша пропозиція визнавалася найкращою, навіть якщо в перспективі вона оберталася вищими витратами на утримання, ремонти чи мала суттєві екологічні та соціальні ризики. Сучасні реалії змінюють цей підхід.
Європейський Союз, до якого інтегрується Україна, дедалі активніше впроваджує стандарти сталого розвитку. А це означає, що органи місцевого самоврядування та комунальні підприємства повинні орієнтуватися не лише на ціну, а й на екологічні, соціальні та управлінські аспекти.
ESG-підхід — від англійських слів Environment, Social, Governance — стає тим інструментом, який дозволяє зробити закупівлі більш збалансованими. Він пропонує оцінювати не лише короткострокову вигоду, а й довгострокові наслідки для громади.
Екологічний вимір закупівель охоплює все, що стосується впливу продукції чи послуг на довкілля. Якщо комунальне підприємство купує новий транспорт, воно може враховувати не тільки початкову вартість, а й рівень викидів, витрати на паливо чи можливість переходу на електроенергію. Якщо йдеться про офісне обладнання, важливим є його енергоспоживання. У довгостроковій перспективі енергоефективність означає економію бюджету громади та зменшення навантаження на клімат. Так само слід звертати увагу на систему управління відходами у постачальника: чи є можливість переробки упаковки, чи застосовуються повторно використовувані матеріали.
Екологічний вимір: приклади формулювань
Екологічність закупівлі може бути закладена як умова участі або як критерій оцінки.
Приклад 1. Умови тендеру для закупівлі транспорту:
«Постачальник повинен підтвердити, що рівень викидів транспортних засобів відповідає стандарту Euro 6 або вище. Учасники, які пропонують електричний або гібридний транспорт, отримують додаткові бали при оцінюванні».
Приклад 2. Закупівля офісного обладнання:
«До участі допускається обладнання класу енергоефективності не нижче А. Учасники, які надають підтвердження використання технологій зниженої витрати паперу та чорнил, отримують +10% до оцінки».
Соціальний вимір акцентує на тому, як діяльність постачальника впливає на людей. Для місцевих громад це питання не менш важливе за екологію. Постачальники, які дотримуються трудового законодавства, забезпечують безпечні умови праці, надають робочі місця у громадах і підтримують інклюзію, створюють значно більшу цінність, ніж ті, що працюють лише на здешевлення. Замовник може надавати перевагу компаніям, які залучають локальну робочу силу чи пропонують продукцію, що враховує потреби людей з інвалідністю. Це безпосередньо впливає на якість життя в громаді, адже закупівля стає не просто операційною дією, а механізмом розвитку місцевої економіки та соціального капіталу.
Соціальний вимір: приклади формулювань
Соціальні критерії підсилюють зв’язок закупівлі з розвитком громади.
Приклад 1. Участь місцевого бізнесу:
«При рівних цінових пропозиціях пріоритет надається учасникам, які зареєстровані та здійснюють діяльність на території громади».
Приклад 2. Інклюзивність послуг:
«Послуги повинні бути доступними для людей з інвалідністю. Учасники мають підтвердити наявність безбар’єрного доступу (рампи, адаптоване обладнання, інклюзивний сервіс)».
Приклад 3. Соціальна відповідальність роботодавця:
«Учасник подає довідку про дотримання трудового законодавства та відсутність штрафів від Держпраці протягом останніх 3 років».
Управлінський вимір часто менш помітний, але він формує довіру та безпеку закупівельного процесу. Постачальники, які прозоро публікують інформацію про свою структуру власності, впроваджують антикорупційні політики та мають сертифіковані системи управління якістю, знижують ризики зриву контрактів і корупційних зловживань. Для органів місцевого самоврядування це означає стабільність, передбачуваність та підзвітність перед громадою.
Управлінський вимір: приклади формулювань
Прозорість і доброчесність постачальника — гарантія успішного виконання контракту.
Приклад 1. Антикорупційна політика:
«Учасник має надати підтвердження наявності внутрішньої антикорупційної політики або кодексу етики. У разі відсутності такої політики учасник надає письмове зобов’язання впровадити її протягом 6 місяців».
Приклад 2. Системи управління якістю:
«Наявність сертифікату ISO 9001 (система менеджменту якості) є обов’язковою. Додаткові бали нараховуються за сертифікати ISO 14001 (екологічне управління) або ISO 45001 (охорона праці)».
Приклад 3. Прозорість структури власності:
«Учасник зобов’язаний подати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників, яка відповідає даним державного реєстру».
Запровадження ESG-підходу у закупівлях можна здійснити поступово. Спершу у тендерну документацію додаються вимоги щодо наявності сертифікатів чи політик у постачальників. Далі впроваджується система зважування, коли ціновий критерій зберігає основну вагу, але до нього додаються показники екологічності чи соціальної відповідальності. Наприклад, ціна може становити 70 відсотків загальної оцінки, а 30 відсотків відводиться на ESG-критерії. Поступово можна переходити до більш комплексної системи, у якій вартість і цінність зважуються рівнозначно.
Як оцінювати: вагові коефіцієнти
Щоб поєднати ціну та ESG-критерії, можна встановити співвідношення, наприклад:
Такий підхід дозволяє залишати вартість головним орієнтиром, але водночас формувати ринок постачальників, які прагнуть сталості.
Людмила ЦИГАНОК, гендиректор «Офісу сталих рішень», координатор Проєкту пояснила:
«Слабке місце» багатьох компаній і комунальних структур — коли в ESG перекос у бік одного виміру, а інші ігноруються. І саме ці небаланси найяскравіше ілюструють, чому ESG має бути цілісним.
Уявіть собі, місто закуповує нові електробуси, щоб зменшити шум і викиди. Це сильний хід у частині «E». Але тендер відбувся «для своїх», із непрозорими умовами, і про це пише місцева преса. Тут «G» (управління) підводить: про сталий розвиток уже не говорять, говорять про корупційні ризики.
Є й протилежні історії. Наприклад, ІТ-компанія має шикарний «S»: соцпакети, гнучкі графіки, підтримку освіти для співробітників. Але їхні дата-центри працюють на електриці з вугілля, і вуглецевий слід такий, що ніякі соціальні програми не перекривають шкоди. Тут розбаланс — на боці екології.
Всі ці історії показують: ESG працює тільки як трикутник. Якщо одна сторона коротша за інші, конструкція перекошується і втрачає сенс. Баланс потрібен не для звітності, а щоб проєкт мав стійкість і довіру одночасно від громади, інвесторів і держави.
Ось ще кілька українських прикладів небалансу ESG, щоб вони були впізнавані й ближчі до нашої реальності:
У великих агрохолдингах часто роблять ставку на «S». Вони будують дитячі майданчики, ремонтують школи, проводять культурні заходи для громади. Люди вдячні, бо є підтримка. Але якщо подивитися на «E» — то на полях відбувається суцільний перекіс: виснаження ґрунтів, інтенсивна хімія, знищення ландшафтів. Виходить парадокс: діти ходять у новеньку школу, але дихають повітрям, у якому пестицидів більше, ніж норми дозволяють.
Муніципальні водоканали останні роки активно говорять про «G» — цифровізацію, прозорі тендери, реєстри платежів онлайн. На папері це виглядає як сильна сторона. Але «E» і «S» при цьому буксують: старі очисні споруди не справляються, вода з хлором іржавіє у трубах, а працівники працюють у аварійних умовах без сучасних засобів захисту. Довіра населення падає, і жоден «цифровий звіт» цього не компенсує.
У теплокомуненерго міста акцент роблять на «E» — модернізують котельні, переводять частину на біопаливо, хваляться зменшенням викидів CO₂. Але «G» просідає: тарифи формуються непрозоро, конкуренції немає, громада не має доступу до інформації про собівартість тепла. У результаті люди бачать не зниження викидів, а зростання платіжок — і довіра руйнується.
Ще один приклад — будівельні компанії. Дехто з них дуже дбає про «S»: рекламує робочі місця, підтримує спортивні секції, навіть надає житло працівникам. Але на «G» часто закривають очі: тіньові схеми землевідведення, ігнорування стратегічних екологічних оцінок, відсутність громадських слухань. Громада може отримати стадіон, але водночас втратити парк чи берегову зону.
Ці приклади показують: в Україні дуже часто «S» і «G» намагаються підсвітити, бо це більш помітно для людей і донорів. Але «E» — екологія — лишається тінню. І саме це створює ризики для довгострокової стійкості: громада може пробачити відсутність дитячого майданчика, але не отруєну воду.
Експерти МОДУЛЯ 3:
Курс підготовлено ТОВ «ОФІС СТАЛИХ РІШЕНЬ» за підтримки проєкту «Просування енергоефективності та імплементації Директиви ЄС про енергоефективність в Україні», що виконується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit(GIZ) GmbH за дорученням Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ)
