Подія підсумувала 6-модульний курс «Від досвіду до результату: нецінові критерії закупівель» і стала майданчиком для публічного обговорення практик переходу від моделі «ціна понад усе» до закупівель, що враховують якість, енергоефективність, екологічність і соціальний ефект.

СЕРГІЙ ЛОБАНОВ, Радник проєкту «Просування енергоефективності та імплементації Директиви ЄС про енергоефективність в Україні» компанії GIZ зазначив у вступному слові:

«Протягом шести тижнів учасники курсу пройшли шлях від перших знайомств до впевненого розуміння того, як працюють нецінові критерії закупівель. Це не просто теорія — це практичний інструмент, який формує нову культуру закупівель в Україні.

Публічні закупівлі — це не лише тендери й документи, це механізми розвитку громад: вони визначають, наскільки енергоефективними будуть школи, лікарні, транспорт, вуличне освітлення.

Ми всі бачимо, що дешевше не завжди означає вигідніше: дешевий котел чи насос може споживати вдвічі більше енергії, а дешеві світильники служать рік замість десяти. Тому громада не економить — вона втрачає.

Сьогодні, у час війни, енергоефективність — це не просто вимога ЄС, це питання нашої безпеки та стійкості. І від того, як закуповують наші комунальні підприємства, залежить, чи буде тепло у школах, світло на вулицях і вода у кранах.

Розумні закупівлі — це сильні громади, а сильні громади — це сильна Україна.»

Окремо представлено результати дослідження-опитування, проведеного серед 186 представників громад, університетів, медзакладів і підприємств.

Дані показали, що громади дедалі більше схиляються до довговічності, ефективності й сталості, однак основними бар’єрами залишаються обмежені знання та страх порушити законодавчі вимоги.

ЛЮДМИЛА ЦИГАНОК, Генеральна директорка «Офісу сталих рішень» наголосила:

«Більшість респондентів чесно зізналися, що не знайомі з поняттям розрахунку вартості життєвого циклу. Лише невелика частина бачила, як це працює бодай раз, а більшість про методику не знали взагалі.

Екомаркування для багатьох виглядає формальним — не як робочий інструмент. Ми детально розібралися з бар’єрами: на першому місці — страх юридичної помилки, далі — брак знань, прикладів і методик, а також хронічний часовий прес комунальних підприємств.

Учасники дослідження визнали: вони хочуть стати асами сталих закупівель, але їм потрібні «рейки» — прості й безпечні інструменти, якими можна рухатися вже сьогодні.

Наше бачення — дати замовнику юридичну страховку, прозору методику оцінювання, зняти ринкові бар’єри і забезпечити практичні приклади.

Адже Україна отримає мільярди євро на відбудову, і доступ до цих коштів визначатиметься не лише політичними рішеннями, а й нашою здатністю купувати не найдешевше, а найвигідніше — з урахуванням довговічності, сервісу та енергоспоживання. Саме навчання та типові рішення допоможуть перевести це розуміння у повсякденну практику.»

Під час війни помилка закупівлі може коштувати дорого: аварії, зриви послуг, перевитрати енергії чи втрату довіри громад. Саме тому учасники брифінгу обговорили доказові підходи до формування нецінових критеріїв, які дозволяють:

• оцінювати повну вартість володіння замість стартової ціни;

• прописувати якість, сервіс і енергоефективність у тендерній документації;

• поєднувати екологічні та соціальні вимоги без ризику порушення законності процедур.

ІРИНА СОПИЛЮК, Заступник директора департаменту сфери публічних закупівель та конкурентної політики, начальник управління сфери публічних закупівель Мінекономіки, наголосила:

«Нецінові критерії — це про зміст закупівель, про цінність, яку отримує громада. Для замовників важливо бачити в них не ризик, а інструмент. Мінекономіки сьогодні підтримує розвиток методик і прикладів, які допоможуть замовникам сміливо застосовувати критерії якості, довговічності, енергоефективності й екологічності.»

АНДРІЙ ШИЯН, Начальник Управління розвитку енергоефективності Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України також зазначив:

«Енергоефективність має бути не лише критерієм, а й базовим стандартом закупівель. Кожна бюджетна гривня, вкладена у якісний, енергоощадний продукт, повертається економією на споживанні енергії. Саме публічні закупівлі можуть задати тон новій культурі ефективності у державному секторі.»

До брифінгу також долучилися практики, які щодня стикаються із питаннями закупівель. Серед них:

ЯРОСЛАВ ЛЮБЧЕНКО, в.о.генерального директора Prozorro озвучив:

«Система Prozorro уже сьогодні дає технічні можливості для впровадження нецінових критеріїв — питання лише у готовності користувачів. Ми рухаємося до того, щоб замовникам було простіше формувати тендери з урахуванням якості, екологічності й інновацій. Це важливий крок до зрілої культури закупівель, де рішення ухвалюють не лише за ціною.»

НАДІЯ ВОРОНЯК, фахівчиня з публічних закупівель з багаторічним досвідом практичної роботи у сфері закупівель як зі сторони державного замовника, так і учасника, зазначила що:

«Замовники часто бояться нецінових критеріїв через відсутність практики, шаблонів, методик. Але коли ти один раз проходиш цей шлях, розумієш, що це — не про ризики, а про можливість зробити закупівлю якісною, етичнішою й вигіднішою. Потрібні конкретні приклади й навчання, щоб ці інструменти стали нормою.»

АНТОН ПРИПІЧЕНКО, директор ТОВ «ПЛЕЙТЕНДЕР» підсумував:

«Нецінові критерії — це той елемент, який повертає конкуренцію у здорове русло. Бізнес готовий доводити свою якість документально, якщо бачить прозорі правила гри. Важливо, щоб замовники чітко формулювали очікування, а система Prozorro підтримувала такі кейси як приклад справжніх «розумних» закупівель.»

Учасники онлайн-курсу «Від досвіду до результату: нецінові критерії закупівель» отримали практичні інструменти — готові формулювання для тендерних документів, приклади українських кейсів і короткий гайд, як аргументувати керівництву перехід до оцінки життєвого циклу закупівель.