РЕЗОЛЮЦІЯ засідання Комітету з управління відходами Асоціації професіоналів довкілля PAEW від 13 лютого 2026 року
РЕЗОЛЮЦІЯ засідання Комітету з управління відходами Асоціації професіоналів довкілля PAEW від 13 лютого 2026 року
щодо усунення регуляторних бар’єрів та забезпечення працездатності системи управління відходами в Україні в умовах війни та відновлення
Адресати:
Від:
ГС «Асоціації професіоналів довкілля» (PAEW)
Комітету з управління відходами PAEW
Дата: «13» лютого 2026 року
Місце: м. Київ / онлайн
1) ПРЕАМБУЛА
Комітет з управління відходами ГС «Асоціації професіоналів довкілля» (PAEW), керуючись Законом України «Про управління відходами», зобов’язаннями України в межах імплементації acquis ЄС та потребою забезпечення енергетичної й економічної стійкості держави в умовах воєнного стану, констатує наявність системних проблем регуляторного дизайну у сфері управління відходами, що призводять до юридично невиконуваних вимог, зростання інвестиційних ризиків, зупинки або затримки планової діяльності підприємств та посилення тінізації замість досягнення цілей сталого розвитку, реального екологічного та економічного ефекту.
Комітет звертає увагу, що європейська модель регулювання у сфері довкілля базується на принципах пропорційності та ризик-орієнтованого підходу. Натомість у національній практиці спостерігається відхід до формального комплаєнсу (виконання вимог виключно в документальній формі без реального екологічного ефекту та блокувального регулювання (регуляторні вимоги, що призводять до фактичного блокування здійснення планової діяльності), коли ухвалення норм не супроводжується забезпеченням дієвих механізмів їх виконання (наявністю операторів за ключовими кодами відходів/операцій, методичними роз’ясненнями, перехідними механізмами, здійсненною цифровою простежуваністю).
Комітет окремо наголошує: регуляторний дизайн має мати не лише автора, а й визначеного відповідального за працездатність норм у реальному секторі економіки.
У перехідний період імплементації нових вимог, коли класифікації та дозвільні процедури змінюються швидше, ніж забезпечується спроможність системи, первинні документи та бухгалтерський облік фактичних операцій з відходами виступають базовим доказом простежуваності й добросовісності суб’єкта господарювання та інструментом керування ризиками. Визначення єдиного підходу держави до прийнятності таких доказів і недопущення дублювання даних у реєстрах/звітності є необхідною умовою здійсненності правових вимог без зупинки планової діяльності.
2. КОНСТАТОВАНІ ПРОБЛЕМИ
За результатами аналізу практики правозастосування та звернень суб’єктів господарювання Комітет констатує:
2.1. Неприпустимість ретроспективного застосування нових регуляторних вимог через повторні дозвільні процедури .
Зміни законодавства у сфері управління відходами не можуть автоматично означати необхідність повторного проходження ОВД/державної екологічної експертизи для підприємств, які мають чинні висновки і не змінювали плановану діяльність по суті. Суб’єктам господарювання відмовляють/блокують отримання дозволів через те, що у висновках ОВД, отриманих до набрання чинності новими підходами, не відображені нові коди відходів та коди операцій, попри наявність змістовних розділів про поводження з відходами та відсутність реальних змін діяльності.
Частиною 10 статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що висновок з оцінки впливу на довкілля та інші результати оцінки впливу на довкілля протягом п’яти років з дня прийняття рішення про провадження планованої діяльності можуть бути використані для отримання інших документів дозвільного характеру
Водночас після спливу зазначеного строку суб’єкти господарювання зобов’язані проходити повторну процедуру оцінки впливу на довкілля, навіть за відсутності змін та розширень.
Такий підхід:
2.2. Ризики строковості дозволів, отриманих через експериментальні механізми.
Обмеження строку дії дозволів на оброблення відходів, отриманих за спрощеною процедурою в межах експериментального проєкту, створює повторну невизначеність та демотивує інвестиції у перероблення.
2.3. Використання дозвільних процедур у сфері управління відходами як обхідного механізму впливу на діяльність, що вже пройшла процедури оцінки (зокрема у нафтогазовій сфері через відходи буріння)
Попри еволюцію підходів до ОВД у бік screening/scoping та пропорційності, з’являється ризик повернення блокувального регулювання через посилення дозвільних бар’єрів щодо бурових відходів і шламу як інструменту затримки/зупинки буріння.
2.4. Відсутність офіційних операторів оброблення за окремими групами тваринних відходів.
За низкою кодів відходів тваринного походження (зокрема груп 02 та 04) у реєстрах відсутні суб’єкти з дозволами на операції D5/D10 або їх кількість є критично недостатньою, що робить виконання вимог фактично неможливим.
2.5. Розпорошення повноважень і відсутність єдиної політики (ст. 21 Закону).
Попри визначення повноважень центрального органу у ст. 21 Закону України «Про управління відходами», фактично функції розподілені між різними органами, що призводить до неузгодженого правозастосування та відсутності єдиного керування реформою.
2.6. Невизначеність для компостування в АПК як інструмента запобігання утворенню відходів та відновлення ресурсів.
Відсутність зрозумілого «коридору легальності» для компосту (критерії якості, end-of-waste, пропорційні вимоги) гальмує розвиток практик перероблення органіки.
2.7. Відходи руйнування будівель і споруд: відсутність державного управління ризиками
В умовах воєнних дій відходи руйнування, утворені внаслідок вибухів і пожеж, формують потік підвищеного ризику, однак чинна практика державного управління зводить їх до звичайних будівельних або інертних матеріалів, зосереджуючись на обліку обсягів і формальних показниках оброблення без урахування потенційної наявності небезпечних компонентів та ризиків для здоров’я населення. Відсутність єдиного державного підходу до первинної оцінки ризиків і визначення допустимих операцій призводить до несистемних рішень на рівні громад і підрядників, втрати контролю над найбільш ризиковими етапами поводження з такими відходами та накопичення довгострокових медико-соціальних ризиків, що обумовлює необхідність переходу до ризик-орієнтованої моделі управління, визначеної у пункті 3.8.
Практична реалізація вимог постанови № 1073 щодо визначення та облаштування місць тимчасового зберігання і об’єктів оброблення відходів руйнування залишається обмеженою та нерівномірною між регіонами, що свідчить про дефіцит інфраструктурної спроможності.
2.8. ПХВ/ПХД у відходах руйнування: відсутність визначеної кінцевої операції управління та контрольованого ланцюга
У чинній практиці управління відходами, що містять поліхлоровані біфеніли та поліхлоровані дифеніли (ПХВ/ПХД), відсутнє нормативно визначене рішення щодо кінцевої операції управління та обов’язкового контрольованого ланцюга від виявлення до остаточного знешкодження. Це призводить до накопичення таких відходів або їх залучення до допоміжних операцій без визначення остаточного знешкодження, що суперечить міжнародним зобов’язанням України та створює довгострокові ризики для здоров’я населення і довкілля. Додатковим фактором ризику є утворення ПХВ/ПХД у знищеному внаслідок обстрілів обладнанні об’єктів енергетичної інфраструктури (трансформатори, електротехнічні оливи, ізоляційні матеріали), для яких відсутні уніфіковані процедури ідентифікації, ізоляції та визначення маршрутів знешкодження. Відсутність єдиного державного підходу до допустимих операцій, лабораторного підтвердження та логістики знешкодження формує правову невизначеність для власників обладнання, громад і контролюючих органів та обумовлює необхідність запровадження обов’язкового режиму управління, визначеного у пункті 3.9.
2.9. Відсутність ясного «коридору дій» для власників обладнання та громад.
Для підприємств, операторів мереж, громад та підрядників часто немає однозначних відповідей: що робити при виявленні підозрілих олив/трансформаторів; які мінімальні дії з маркування й ізоляції; хто має право відбирати проби; які лабораторії визнаються; які маршрути транспортування допустимі; як діяти при руйнуванні/демонтажі.
2.10. Правова невизначеність у сфері відходів видобування: «вимога є — інструментів виконання нема».
Після змін регулювання підприємства видобувної галузі опинились у ситуації, коли формально діють вимоги щодо дозвільності та класифікації операцій, але перехідний механізм та практична траєкторія виконання (без зупинки планової діяльності) не забезпечені.
2.11. Живий облік як інструмент доказовості у перехідний період.
В ситуації «мертвого» функціоналу ЕкоСистеми щодо первинного обліку відходів, в умовах правової невизначеності первинні документи та бухгалтерський облік є базою для підтвердження простежуваності потоків відходів, добросовісності оператора та реального управління ризиками, зокрема для відображення умов у договорах і ціноутворенні.
2.12. Непрацюючий механізм припинення статусу відходів
У зв’язку з відсутністю належного функціонування інформаційної системи «ЕкоСистема», фактично заблоковано реалізацію механізму припинення статусу відходів. Це унеможливлює правомірне визнання матеріалів такими, що втратили статус відходів після здійснення операцій з відновлення, та призводить до зменшення обсягів легальної реалізації, зокрема металобрухту, через відсутність у кінцевих споживачів дозволів на здійснення операцій з оброблення відходів.
2.13. Непрацюючий механізм віднесення матеріалів до побічних продуктів
У зв’язку з відсутністю належного функціонування інформаційної системи «ЕкоСистема», фактично не забезпечується реалізація механізму віднесення матеріалів до побічних продуктів відповідно до законодавства. Це унеможливлює правомірне віднесення окремих матеріалів (зокрема золошлакових матеріалів, тирси, деревини) до побічних продуктів та призводить до зменшення або ж блокування їх реалізації через відсутність у кінцевих споживачів дозволів на здійснення операцій з оброблення відходів.
3. РІШЕННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ (ВИМОГИ) АСОЦІАЦІЇ ПРОФЕСІОНАЛІВ ДОВКІЛЛЯ (PAEW) ДО УРЯДУ
Комітет з управління відходами PAEW ухвалив звернутися до Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади з наступними пропозиціями:
3.1. Запровадити принцип неповторності процедур ОВД/експертизи за відсутності змін в технології управління відходами
3.2. Усунути ризики строковості дозволів, виданих у межах експериментального проєкту
3.3. Застосувати пропорційний та ризик-орієнтований підхід до регулювання бурових відходів
3.4. Закрити «порожні» коди: забезпечити спроможність системи до вимог комплаєнсу
3.5. Відновити керованість реформи відповідно до ст. 21 Закону
3.6. Створити визначення чітких умов правомірного здійснення діяльності для компостування в АПК
3.7. Відходи руйнування будівель і споруд: запровадження ризик-орієнтованого порядку управління
З метою недопущення ураження населення та персоналу, мінімізації довгострокових медико-соціальних ризиків і забезпечення здійсненності регуляторних вимог в умовах воєнного стану пропонується:
1) Встановити, що відходи руйнування будівель і споруд, зруйнованих унаслідок вибухів, пожеж або бойових дій, підлягають управлінню за ризик-орієнтованим підходом та не можуть автоматично відноситися до інертних або звичайних будівельних відходів.
2) Запровадити обов’язкову процедуру первинної оцінки ризиків до початку будь-яких операцій з відходами руйнування, яка визначає:
3) Запровадити обов’язкове маркування зон руйнування будівель і споруд за рівнями ризику до початку виконання робіт з демонтажу та поводження з відходами руйнування, з визначенням:
Маркування зон ризику є обов’язковою умовою допуску до виконання робіт і підлягає документуванню як елемент первинної оцінки ризиків.
1) Заборонити до завершення первинної оцінки ризиків здійснення таких операцій:
2) Дозволити операції з підготовки, дроблення, сортування або матеріального відновлення відходів руйнування виключно після підтвердження прийнятного рівня ризику, за умови обов’язкового застосування:
3) Встановити, що у разі виявлення або обґрунтованої підозри на наявність токсичних компонентів (зокрема азбесту, ПХВ/ПХД, продуктів горіння, важких металів) відходи руйнування підлягають управлінню за спеціальним режимом відповідно до пункту 3.8 цієї Резолюції, із забороною операцій, що можуть призвести до розповсюдження небезпечних речовин.
4) Закріпити обов’язок замовника робіт або балансоутримувача зруйнованого об’єкта забезпечити проведення первинної оцінки ризиків, дотримання встановлених обмежень та належне документування рішень щодо операцій управління відходами руйнування.
5) Забезпечити визначення та облаштування місць тимчасового зберігання відходів руйнування та об’єктів їх оброблення/видалення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1073 від 27 вересня 2022 року, з урахуванням фактичних обсягів утворення таких відходів та регіональної спроможності.
Передбачити організаційний механізм передачі відходів руйнування суб’єктами господарювання до визначених місць із забезпеченням правової визначеності, доступності та недискримінаційності умов.
3.8. ПХВ/ПХД та інші токсичні компоненти у відходах руйнування: встановлення обов’язкового режиму виявлення, ізоляції та остаточного знешкодження
З метою виконання міжнародних зобов’язань України, недопущення токсичного ураження населення та мінімізації довгострокових медико-соціальних наслідків пропонується:
3.9. Методичні рекомендації та відповідальність: одна інструкція для країни замість десятків трактувань
3.10. «Доказовий пакет» для перехідного періоду: бухгалтерська первинка як база комплаєнсу
3.11. Забезпечити відповідальність регулятора за працездатність вимог (а не перекладати провал на «ринок»)
4. ОЧІКУВАНИЙ ЕФЕКТ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ РЕЗОЛЮЦІЇ
Виконання запропонованих рішень забезпечить:
5. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Комітет з управління відходами PAEW, ГС «Асоціація професіоналів довкілля» (PAEW) просить Кабінет Міністрів України розглянути цю Резолюцію та ініціювати міжвідомчу нараду за участі представників PAEW, профільних асоціацій, бізнесу та органів державної влади для узгодження дорожньої карти змін та механізмів реалізації.
З питань участі:
або
