РВВ: що чекає Україну - формальний підхід та перенесення операцій до тіньового сектору економіки чи євроінтеграційна реальна реформа?

2024-09-27
8:00

РВВ: що чекає Україну – формальний підхід та перенесення операцій до тіньового сектору економіки чи євроінтеграційна реальна реформа?

Чому РВВ важлива?

В більшості розвинених країн уряди, керуючись принципами циркулярної економіки, впроваджують стратегію розширеної відповідальності виробника (РВВ).

За допомогою подібних економічних ініціатив уряди стимулюють переробку відходів.

Основний принцип політики РВВ однаковий майже всюди – виробник або імпортер платить збір за утилізацію упаковки своїх товарів державі або уповноваженому оператору РВВ. Виробник, який працює за принципами РВВ, заохочує споживачів сортувати відходи, щоб полегшити процес переробки.

Мета політики РВВ полягає в тому, щоб не просто утилізувати відходи, а створювати нові методи переробки та поширювати їх у суспільстві.

Крім того, РВВ підвищує рівень освіти та обізнаності населення з питань екології.

А що в Україні?

Сьогодні розширена відповідальність виробника (надалі – РВВ) як комплекс економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників певних видів продукції за управління стадією відходів у життєвому циклі продукції лише рамково вказана у Законі України «Про управління відходами».

За ст. 10 вказаного Закону РВВ встановлюється законом щодо виробників продукції, у результаті споживання/використання якої утворюються відходи:

упаковки,
електричного та електронного обладнання,
батарей і акумуляторів,
транспортних засобів, знятих з експлуатації,
мастил (олив),
шин,
текстилю.

На даний час розроблені законопроекти щодо окремих відходів:

Проект Закону про упаковку та відходи упаковки, номер, дата реєстрації: 10066 від 18.09.2023 перебуває на ознайомлені в профільному комітеті.
Проект Закону про відходи електричного та електронного обладнання, номер, дата реєстрації: 2350 від 30.10.2019 знятий з розгляду. Інший проект за даною сферою регулювання не зареєстровано.
Відповідний проект розміщено для ознайомлення на сайті Міндовкілля
В частині відходів транспортних засобів, знятих з експлуатації, шин, текстилю відповідні проекти не розроблялись.

Але, чи запрацює РВВ в Україні залежить не лише від наявності нормативного акту, а й від політичної волі впровадження РВВ на всіх рівнях.

ЛЮДМИЛА ЦИГАНОК,

президентка Асоціації професіоналів довкілля (PAEW), гендиректор «Офіс сталих рішень», виступаючи сьогодні на Форумі-конференції «Розширена відповідальність виробників в Україні», що відбувся в Києві, презентувала аналіз, зроблений експертами PAEW з прикладом повного «шлангування» системи РВВ на поводженні з відпрацьованими мастилами (оливами).

Поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 р. № 1221.

Що передбачає дана постанова?

Підприємства, що виробляють або імпортують для вільного використання мастила, внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи), зобов’язані:

самостійно відповідно до законодавства забезпечити збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) або
укласти договори про виконання робіт з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) тільки із суб’єктами господарювання – переробниками відповідних мастил (олив), що мають ліцензію;

Державна фіскальна служба та Державна екологічна інспекція повинні забезпечити обмін інформацією про обсяги продажу імпортованих та/або вироблених мастил (олив) на території України, їх обігу, збирання та оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження.

Державна екологічна інспекція повинна забезпечити здійснення контролю за дотриманням підприємствами вимог Порядку збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив).

Міндовкілля на офіційному сайті повинно забезпечити ведення реєстру суб’єктів господарювання, які здійснюють операції із збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив).

Яку систему РВВ мастил лише на рівні державних органів за 12 років, починаючи з 2012 року побудувала держава?

Виробників та імпортерів почали заганяти під «своїх» ліцензіатів. І як наслідок отримали адміністративні, кримінальні провадження та збитки, в кінцевому результаті, завдані кожному пересічному громадянинові України
Державна фіскальна служба та Державна екологічна інспекція обмін інформацією на постійній основі не здійснюють.
Щодо контрольної функції, то в зв’язку зі змінами нормативному регулюванні з 2018 року контролюючі повноваження Державної екологічної інспекції у пунктах пропуску через державний кордон, а також у зоні діяльності митниць призначення та відправлення (внутрішніх митниць) були скасовані
Міндовкілля в серпні 2018 року на власному сайті представило для обговорення проект постанови Кабінету міністрів про реалізацію експериментального проекту, спрямованого на регулювання збору, перевезення, зберігання, перероблення, утилізації та знешкодження відпрацьованих мастил (олив).

Проектом пропонувалося на період з 01.09.2018 до 31.12.2019 року ввести в дію відповідний Тимчасовий порядок. Його метою є упорядкування діючої системи поводження з відпрацьованими мастилами (оливами), а також створення умов для легалізації операцій з небезпечними відходами, які відбуваються у тіньовому секторі економіки.

Зокрема, передбачається створення Реєстру суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) та запровадження Сервісу інформаційного обміну, розпорядником яких планувалося Міндовкілля.

Планувалося, що після завершення дії Тимчасового порядку буде прийняте рішення щодо доцільності внесення змін до чинного Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2012 №1221.

Проте вказана ініціатива не реалізована.

Що в сухому залишку?

За даними Митниці у період з січня по серпень 2024 року імпорт мастил склав 123,3 тис. тон вартістю 270,6 млн. дол. США.

Імпорт здійснювали 569 суб’єктів ЗЕД.

За вимогами Порядку для всіх суб’єктів господарювання – виробників, імпортерів мастил (олив), переробників відпрацьованих мастил (олив) та споживачів мастил (олив) встановлюються норми збирання відпрацьованих мастил (олив), які на 2020-2024 роки складають – 50 відсотків загального обсягу мастил (олив).

Тобто протягом поточного періоду 2024 року більше 60 тис. тон відпрацьованих мастил мали б бути зібрані та оброблені.

Але ми маємо формальний підхід в першу чергу зі сторони державного сектору та перенесення операцій з відпрацьованими мастилами (оливами) до тіньового сектору економіки.

Це лише маленький приклад, але він типовий для загальної системи і цей приклад показує:

Уповноважені центральні органи влади не реалізують профільну державну політику, як наслідок держава не володіє об’єктивними макроекономічними показниками і не формує адекватну економічну політику.
Нівелюється національне виробництво. На даному прикладі – це пункти збору, перевізники, оброблювачі відпрацьованих мастил. Не формується необхідна інфраструктура, у т.ч. соціальна.
Такий формалізм в державному регулюванні деформує свідомість на всіх рівнях від підприємця до простого споживача, не кажучи про державного службовця. Це вбиває державу.

ЛЮДМИЛА ХОМІЧ, віцепрезидентка Асоціації PAEW підсумовує:

«Цей приклад показує, що будь-яке регулювання в сфері природокористування або його відсутність, кроссекторальне.

Природокористування – це не «якась екологія» у загальноприйнятому розумінні, – це економіка України, це кишеня кожного пересічного українця

Тому успішне реалізація РВВ можлива лише при адекватному державному регулюванні, спільній, на рівнозначному рівні, залученості Міндовкілля, Мінінфраструктури, Мінекономіки. До цього ми Уряд сьогодні і закликаємо»

Аналіз здійснено експертами Асоціації PAEW

Прес-служба PAEW

Теги: