Санітарно-захисна зона: що виключає у подальшому можливість отримання інших дозвільних документів
З 1 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про систему громадського здоров’я», який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади функціонування системи громадського здоров’я в Україні, визначає відповідні права і обов’язки державних органів та органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб у цій сфері.
Вказаним законом регламентовані повноваження всіх суб’єктів, які дотичні до факторів, що впливають на стан здоров’я українців, починаючи від МОЗ та закінчуючи громадянами.
Окремі зобов’язання передбачені для суб’єктів господарювання.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 14 вказаного Закону суб’єкти господарювання зобов’язані виконувати вимоги санітарного законодавства; здійснювати медико-санітарні заходи (комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних (регуляторних), екологічних, ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних і масових неінфекційних хвороб та їх ліквідацію, кінцевою метою яких є захист здоров’я та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення).
ДСП – Державні санітарні правила
Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об’єктів, що наведена у додатку № 4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 р. № 173
Як визначаються розміри СЗЗ?
Згідно з п. 5.9 ДСП розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об’єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) затверджуються головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів.
| Проте проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видача висновків такої експертизи Законом України «Про систему громадського здоров’я» не передбачені. |
Також висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об’єктів виключено з переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, визначеного Додатком 1 до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»
Крім цього, наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.09.2023 р. № 1705 визнано, що з 01.10.2023 р. втратив чинність наказ від 03.03.2010 р. № 187 «Про затвердження Положення про експертну комісію з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон при головному державному санітарному лікарі України».
Враховуючи положення ст. 19 Конституції України, Законів України «Про систему громадського здоров’я», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», суб’єкти господарювання позбавлені можливості виконати вимоги п. 5.9. ДСП, провести державну санітарно-епідеміологічну експертизу матеріалів щодо розмірів СЗЗ та затвердити їх уповноваженою особою.
Така ситуація виключає у подальшому можливість отримання інших дозвільних документів (дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами викидів, висновку з оцінки впливу на довкілля) та здійснення господарської діяльності взагалі.
В умовах війни, необхідності підтримання та відновлення економіки країни дана ситуація є не припустимою.
Вкотре PAEW як професійна спілка констатує:
Якщо вас влаштовує така ситуація, не треба скаржитися.
Якщо не влаштовує — долучайтесь до звернення PAEW щодо унормування ДСП відповідно до вимог Закону!
Вам буде цікаво: