Український вуглецевий ринок: що передбачає старт експериментальної моделі?
Підготовано експертами Асоціації професіоналів довкілля PAEW
Погодьтеся, за відсутності уніфікованих методик визначення парникових газів, більшість з нас сприймає торгівлю парниковими газами як контрабанду Галактичної імперії у «Зоряних війнах».
Проте в ЄС реальна, найбільша, найстаріша і найактивніша система торгівлі квотами у світі, що діє з 2005 року, охоплює понад 30 країн (27 членів ЄС + Ісландія, Норвегія, Ліхтенштейн) та забезпечила скорочення викидів у секторах енергетики та промисловості.
Україна ратифікувала Паризьку угоду, що формує міжнародно-правову рамку для механізму внеску до пом’якшення викидів і сталого розвитку, майже десять років потому. Проте лише зараз з’являється спроба її імплементації у національну систему публічного управління через експериментальну модель регулювання.
Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проєкту щодо реалізації окремих положень статті 6 Паризької угоди» формує інституційну модель виконання статті 6 Паризької угоди та основу для майбутнього повноцінного національного вуглецевого ринку.
По-суті, державне регулювання будується у форматі дворічного експериментального проєкту, що дозволяє:
Що експериментальний проєкт означає для бізнесу?
Бізнес має можливість переформатувати кліматичні проєкти з добровільної екологічної активності на прибуток та монетизувати свої кліматичні проєкти.
Якщо говорити простою мовою, наприклад, SkyUp Airlines — український лоукост і чартерний перевізник, який активно працює у Європі через оренду та міжнародні рейси. В рамках Системи компенсації та скорочення викидів СО2 для міжнародної авіації (Carbon Offsetting and Reduction Scheme for International Aviation) дозволений викид парникових газів за рік 90 000 тонн. Проте, авіакомпанії викидають значно більше. За даними IATA (International Air Transport Association) у 2024 році авіаційна галузь викинула приблизно 942 млн тонн CO₂ (gross).
Відповідно, різницю від дозволеного обсягу викидів необхідно компенсувати шляхом купівлі кліматичних одиниць у суб’єктів, які реально зменшили або поглинули викиди та верифіковані на міжнародному ринку.
Виходячи з НВВ України та логіки статті 6, найбільш імовірні сектори економіки, які можуть мати додатковий прибуток та окупити власні проекти з екотрансформації, це: енергетика (ВДЕ, біоенергетика), промисловість (металургія, цемент, хімія), управління відходами, агросектор, лісове господарство та стале землекористування.
Саме ці галузі, в першу чергу, мають звернути увагу на експериментальний проєкт.
Що регулює експериментальний проєкт?
Експериментальний проєкт охоплює повний життєвий цикл кліматичної діяльності:
Ключовим регулятором визначено Мінекономіки, яке:
Яка організаційна інфраструктура передбачена?
Запроваджується Національний вуглецевий реєстр як публічний електронний реєстр та інструмент обліку, випуску, передачі, анулювання одиниць.
Оцінюючи Експериментальний проєкт, необхідно звернути увагу на ризики.
Також проєкт не містить гарантій мінімальної ціни кліматичної одиниці.
З урахуванням можливостей і ризиків, мінімальні кроки, які бізнесу варто робити вже зараз передбачають:
☝️ Тож експериментальний проєкт не є обов’язком для бізнесу, але стає ключовим фільтром доступу до кліматичних ринків. Відповідальний бізнес фактично вже підготовлений до нового ринку та отримує реальний механізм економічного стимулювання.
УВАГА! Цей матеріал є невід’ємною частиною цифрового журналу «Sustainability Leaders Guide» №1/2026
Хочете завжди тримати руку на пульсі?
👉 Оформіть передплату на журнал «Sustainability Leaders Guide» на 2026 рік — для всієї команди вашого підприємства
Це єдиний в Україні прикладний журнал, створений практиками для практиків.
У виданні — жодної теорії, лише робочі ситуації, алгоритми дій, перевірені рішення, практичні кейси та поради, які можна застосувати безпосередньо на робочому місці.
Замовити передплату можна, звернувшись:
або
