У чому різниця вимог CLP для речовин і для сумішей?
Основна різниця полягає у підходах до проведення класифікації:
Для речовин: Класифікація проводиться на основі наявних даних про властивості самої речовини. Якщо для речовини затверджена національна гармонізована класифікація, вона є обов’язковою для використання.
Для сумішей: Виробники та імпортери повинні класифікувати суміш, використовуючи один із трьох методів :
Дані випробувань, суміші в цілому(крім випадків оцінки CMR-властивостей та біоакумуляції).
Застосування принципів екстраполяції (якщо існують дані щодо схожих сумішей).
Розрахункові методи (метод адитивності або підсумовування) на основі даних про концентрацію та небезпечність окремих компонентів.
Як правильно визначити клас небезпеки речовини або суміші?
Процес класифікації складається з таких етапів:
Збір інформації:
Ідентифікація фізико-хімічних властивостей, даних про токсичність для людини та довкілля.
Перевірка достовірності:
Оцінка якості даних, отриманих за допомогою акредитованих методів (ДСТУ EN ISO/IEC 17025) або валідованих методів in vitro.
Зіставлення з критеріями:
Порівняння отриманих даних із критеріями, встановленими в Додатку I до Регламенту, для кожного класу небезпечності (наприклад, легкозаймистість, гостра токсичність, корозія).
Фізичні небезпеки:
Як правило, вимагають проведення випробувань, якщо достовірні дані відсутні.
Коли дозволено використовувати класифікацію постачальника, а коли — ні?
Дозволено: Наступні користувачі (Downstream users) мають право використовувати класифікацію небезпечності, проведену попереднім учасником ланцюга постачання. Це є стандартною практикою для мінімізації витрат.
Не дозволено (обов’язок перекласифікувати):
Якщо суб’єкт господарювання має нову науково-технічну інформацію, яка змінює рівень небезпеки.
При зміні складу суміші понад встановлені межі відхилень (наприклад, якщо концентрація компонента змінилася більше ніж на ±5–30% залежно від його частки).
Якщо суб’єкт вважає класифікацію постачальника некоректною (в такому разі він повинен повідомити про власну класифікацію Міністрерсво).
Які обов’язкові елементи маркування за CLP?
На упаковку небезпечної продукції обов’язково наносяться наступні елементи українською мовою:
Назва, адреса та номер телефону постачальника.
Номінальна кількість продукції в упаковці.
Ідентифікатор продукції (торгова назва, назви речовин, CAS-номери).
Піктограми небезпечності (графічні символи GHS01-GHS09 у формі ромба).
Сигнальне слово («Небезпека» або «Увага»).
Види небезпечного впливу (H-фрази).
Попередження про небезпечний вплив (P-фрази).
Додаткова інформація (наприклад, фраза EUH208 про сенсибілізатори).
Типові помилки у маркуванні продукції на українському ринку
На основі встановлених заборон та вимог, поширеними помилками є:
Використання оманливих тверджень: Вживання на етикетці небезпечних товарів слів «нетоксична», «нешкідлива», «екологічна» або «безпечна» прямо заборонено.
Відсутність української мови: всі елементи маркування повинні бути друковані державною мовою.
Недотримання ієрархії піктограм: Наприклад, якщо на етикетці є «Череп і кістки» (GHS06), то «Знак оклику» (GHS07) для гострої токсичності не ставиться.
Відсутність тактильних попереджень: для певної продукції (наприклад, легкозаймистої), що надається населенню, обов’язкове нанесення тактильних знаків для людей з вадами зору.
Як діяти у разі зміни класифікації речовини?
Якщо відбулися зміни у класифікації (отримано нові дані), постачальник повинен:
Невідкладно оновити етикетку, якщо небезпека посилилася (стала більш тяжкою) або додалися нові види небезпечного впливу.
В інших випадках (наприклад, зменшення рівня небезпеки) — оновити маркування протягом.
Оновити паспорт безпечності (SDS) та надати його всім споживачам, яким продукція поставляється за останні 12 місяців.
Якщо речовина внесена до Державного реєстру — подати нове повідомлення про класифікацію протягом одного місяця.
Вимоги до маркування імпортованої продукції
Відповідальність: саме імпортер (або уповноважений представник іноземного виробника в Україні) несе юридичну відповідальність за відповідність маркування вимогам UA-CLP.
Мова: Маркування повинно бути виконано українською мовою, незалежно від мови оригіналу.
Відповідність UA-GHS: Класифікація повинна відповідати національним критеріям, навіть якщо вона дещо відрізняється від маркування в країні походження (через перехідні періоди або національні списки речовин).
Упаковка: Має бути міцною, стійкою до вмісту та мати конструкцію, що унеможливлює випадкове вивільнення речовини.