З 18 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який скасував дію Закону України «Про екологічну експертизу» та ввів «новий, більш сучасний та європейський порядок проведення оцінки впливу на довкілля».
Так мало бути згідно євродирективи!
Проведення ОВД майбутньої господарської, і іншої діяльності на довкілля має сприяти ухваленню екологічно грамотного управлінського рішення про реалізацію наміченої господарської і іншої діяльності за допомогою визначення можливих несприятливих дій оцінки екологічних наслідків, обліку громадської думки, розробки заходів зі зменшення і запобігання дій.
Методологія ОВД дістала своє визнання майже в усіх розвинених країнах. У червні в 1988 р. була введена в дію Директива ЄС № 337/85 «Оцінка впливу деяких державних і приватних проєктів господарської діяльності на навколишнє середовище». Відповідно до неї, для країн-членів ЄС обов’язковим є проведення ОВД до видачі дозволу на здійснення всіх великих проєктів, що можуть спричинити негативний вплив на навколишнє середовище. Раніше в Україні таку роль відігравала «Оцінка впливу на навколишнє середовище» (ОВНС), відповідно до законів «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу» та Державних будівельних норм України ДБН А.2.2-1-95 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будівель і споруд». |
Та чи став реально інструмент ОВД дієвим для прийняття рішень, чи став інструментом тиску і маніпуляцій? – про це сьогодні розмірковують учасники «Школи зеленої демократії» від коаліції громадських організацій «Досить труїти Кривий Ріг», що проходить цими днями в м. Кривий Ріг.
Організатори запросили до обговорення представників різних стейкхолдерів: бізнесу, громадськості, розробників екологічних документів, уповноважених органів.

Людмила наголосила: «Однією із головних засад управління є КРІ кожного з процесів, а це передбачає постійний моніторинг результативності та оцінку досягнення бажаних результатів.
Що змінила процедура ОВД для стану довкілля? Чи справді збалансованими стали рішення?
Нагадаю, Асоціація PAEW (колишня PAEU) у 2022 році провела широке дослідження результативності ОВД (Докладніше тут).
Ще рік тому ринкова вартість проведення оцінки впливу на довкілля складала від 200 тис. грн до 800 тис. грн., залежно від виду планованої діяльності та її територіальної належності.
Реєстр містив близько 6 тис. справ, відповідно витрати суб’єктів господарювання склали майже 5 млрд. грн.
Враховуючи загальний стан довкілля і заходи державної екологічної політики, оцінені Рахунковою Палатою України як негативні, виникає риторичне питання:
«На що бізнес витратив 5 мільярдів гривень і скільки ще буде витрачати, усвідомлюючи, що цілі, передбачені Законом не досяжні???»
І яка тоді справжня ціль спаплюженого євроінтеграційного інструменту?
У виступі Людмила ЦИГАНОК окреслила «Національні особливості» ОВД в Україні:
1. Жорсткіше регулювання господарської діяльності, ніж в ЄС: охоплено дозвільною процедурою не лише види планованої діяльності, передбачені Додатком І до Директиви 2011/92/ЄС, а й види діяльності, передбачені Додатком ІІ.
Додатково до переліку видів діяльності, для яких передбачена процедура ОВД, були додані види діяльності, які не передбачені ані Додатком І, ані Додатком ІІ.
Наслідок: Висновок з ОВД в Україні – це не один дозвільний документ відносно однієї господарської діяльності. Це дозвіл відносно 115 видів діяльності, передбачених ч.2 і ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (Закон), у т.ч. щодо їх зміни, переоснащення, перепрофілювання, розширення і т.д.
2. Критерії необхідності здійснення ОВД є суттєво розширеними, порівняно з вимогами європейських конвенцій і директив. В Україні об’єкти, які дійсно суттєво впливають на довкілля, загублені у великій масі інших проектів – а у відповідності до Європейських норм ОВД повинні проходити лише великі родовища, виробничі об’єкти та інша планова діяльність, яка дійсно суттєво може впливати на довкілля або розташовані в екологічно вразливих місцях.
3. Скринінг та скоупінг: в Україні відсутні прописані вимоги стосовно питань, які необхідно розглянути під час екологічної оцінки тої чи іншої діяльності. Питання, які повинні бути розглянуті у звіті з ОВД можуть бути визначені органом влади на вимогу суб’єкта господарювання, а вони іноді прагнуть навести у звіті процедури, які неможливі до виконання.
4. Практика відмови у видачі висновку. Це суперечить положенням Директиви, яка чітко врегульовує процедуру ОВД, та не передбачає можливості уповноваженого органу відмовити у видачі висновку з ОВД (ст. 1, п. 2 п. п. g Директиви).
Уповноважений орган видає висновок з ОВД, яким визначає:
НЕ ВІДМОВА передбачена Директивою та імплементовано Законом, а:
| В іншому випадку мета і завдання ОВД, як процедури, яка стосується планованої діяльності, що може бути реалізована протягом п’яти років з моменту отримання висновку і враховує інтереси всіх зацікавлених осіб, – взагалі втрачає значення. |
5. «Закон про ОВД» дає значні повноваження експерту
Ця норма розрахована на експерта-фахівця у своїй галузі, який може зробити об’єктивну оцінку та надати обґрунтовані пропозиції.
Де є універсальні експерти: і в нафтогазовій галузі, і з питань сільського господарства, металургії, вітроенергетики, цементного виробництва, розробки кар’єрів тощо?
Об’єктивність і фаховість таких висновків – питання риторичне. Підтвердження: не зафіксовано жодного випадку надання пропозицій екологічно обґрунтованого варіанту такими «експертами».
Що потрібно зробити після Перемоги?
Нагадаємо, саме Асоціація PAEW від початку прийняття ЗУ «Про ОВД» ретельно моніторить дієвість механізму, допомагає готувати Звіти ОВД якісно та проводить регулярно навчання як виконавців звітів, експертів з ОВД, так і громад, а також захищає права добропорядних інвесторів.
Вам може бути цікаво: