Енергетика як ESG-актив: ще одна роль створюваних бізнесом джерел енергії
АВТОР:
МАКСИМ АСАУЛЯК, Керівник департаменту комунікацій та маркетингу АТ «Енергетична компанія України» (ЕКУ)
Від редакції:
Енергетична незалежність бізнесу поступово перетворюється з антикризового рішення на стратегічний актив. Після масових відключень електроенергії українські компанії почали активно інвестувати у власну генерацію, і сьогодні цей тренд виходить далеко за межі забезпечення безперебійної роботи. Розподілена генерація стає важливим елементом довгострокової стійкості бізнесу, інструментом управління витратами, джерелом нових доходів і водночас фактором формування ESG-профілю компанії.
У цій статті розглянемо, як власні енергетичні проєкти можуть впливати на екологічні показники компаній, їхню роль у підтримці енергосистеми та соціальній відповідальності бізнесу, а також чому інвестиції у генерацію дедалі частіше стають частиною корпоративної стратегії та репутаційного капіталу.
Створення власних потужностей для генерації електроенергії – це ефективна інвестиція не лише в безперебійну роботу, а й в довгострокову вартість українських компаній.
Після початку відключень електроенергії бізнесу знадобився певний час, щоб усвідомити: швидкими і дешевими рішеннями як-то генератори, на жаль, не обійтися. Потрібен був час і для того, щоб early adopters (чи то першопрохідці) довели на своєму прикладі: власні проєкти з генерації електроенергії є цілком «підйомними» – технічно, економічно, операційно. Нині, на п’ятий рік війни, ми вже спостерігаємо справжній бум розвитку розподіленої генерації. Відповідно до опитування Sunsay NRG, за 2025 рік частка компаній, які вже інвестують в альтернативну енергетику, зросла більш ніж утричі – з 6 % до 20 %. Ще понад 40 % розглядають інвестиції у власну генерацію найближчим часом, а 36 % – активно «думають» над цим питанням.
При цьому відбувається переосмислення ролі власної генерації. Це вже не про тимчасові рішення на період війни, зумовлені винятково безпековими чинниками. Генерація електроенергії стає частиною довгострокових бізнес-стратегій. Війна мотивувала подивитися на енергетику як на одну з ключових складових стійкості та ефективності бізнесу, яка має всі шанси бути одним з його рушіїв.
Не випадково в багатьох компаніях замість посади «головний енергетик» (або в доповнення до неї) приходить «керівник з розвитку енергетики» (у різних формулюваннях). Тобто, власникам уже не достатньо наявності в компанії лише технічної експертизи, аби просто «було світло». Їм також недостатньо, щоб забезпечення електроенергією було просто одним з рядків МТЗ. Вони очікують стратегічного управління напрямом – із створенням комплексних корпоративних енергосистем на основі сучасних технологій та інструментів економічної ефективності.
Показово, що новатори українського бізнесу, серед яких «Нова пошта» та «Епіцентр», уже створюють окремі дочірні енергетичні компанії – подібно до того, як з десяток років тому бізнеси виокремлювали IT-підрозділи. Цим вони підкреслюють: для використання наявного потенціалу енергетика потребує окремого фокусу, окремої експертизи й виділених ресурсів.
Що дає власна генерація і чому вона набуває дедалі більшого значення?
Безпека постачання – це базовий рівень. Поряд із цим – зменшення дискомфортів, викликаних бюрократією ОСР, непередбачуваністю державного регулювання та ціновими коливаннями на ринку електроенергії. За господарського підходу до управління власна генерація – це щонайменше економія на витратах на енергоресурси, а в багатьох випадках – і додатковий дохід.
А ще, про що поки мало говорять: власна генерація може створювати не лише фінансовий капітал, а й робити внесок у ESG та репутацію бізнесу, що в стратегічній перспективі не менш важливо для успішності компанії.
Розглянемо вплив на ESG за кожним із факторів:
(E) Навколишнє середовище
Рішення з розподіленої генерації у багатьох випадках ґрунтуються на відновлюваній енергетиці: сонячна та вітрова генерація (яка вже перестає бути прерогативою лише професійних енергокомпаній), генерація електроенергії з біогазу та біомаси (переважно характерне для аграрних підприємств). Їх доповнюють системи зберігання енергії, які допомагають балансувати виробництво та споживання електроенергії.
Значне місце також займає газова генерація – хоча вона базується на викопному паливі, її викиди суттєво менші порівняно, наприклад, із вугільною. Ба більше, у розрахунку на одну кіловат-годину вони також нижчі, ніж у централізованої газової генерації, адже ККД сучасних газових установок у середньому в 1,5-1,7 рази вищий за ККД великих ТЕЦ, що працюють у містах України.
Перехід на використання власної чистої (чи то пак чистішої) енергії – це, з одного боку, про відповідальність бізнесу, а з іншого – про цілком вимірювані фінансові дивіденди. Насамперед це стосується експортоорієнтованих підприємств, що підпадають під дію CBAM. Вирішуючи питання стабільності енергозабезпечення, компанії одночасно можуть зменшувати свій вуглецевий слід, знижуючи собівартість і підвищуючи конкурентоспроможність продукції на зовнішніх ринках. Безумовно, ключові галузі, на які з 2026 року поширюється дія CBAM – металургія, хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів – є енергоємними та потребують дуже значних обсягів енергії, які непросто «закрити» власними потужностями. Утім, як свідчить спілкування з топ-менеджерами, стратегії малих і середніх виробників уже передбачають створення потужностей генерації принаймні для часткового покриття власних потреб, в тому числі, з огляду на CBAM.
Окрім того, послідовна політика компанії зі зменшення вуглецевого сліду завжди є одним із вагомих аргументів у переговорах із міжнародними фінансовими установами щодо залучення кредитних ресурсів для розвитку бізнесу.
(S) Соціальний внесок
Посилюючи власну енергобезпеку, компанії прямо чи опосередковано, у час коли кожна кіловат-година має значення, також роблять внесок у стабільність енергопостачання інших споживачів – зокрема, населення та об’єктів критичної інфраструктури.
Як мінімум це проявляється у зниженні споживання з загальної мережі – і тоді, просто кажучи, «іншим залишається більше». Якщо ж встановлене обладнання дає змогу виробляти електроенергію з надлишком (навіть не протягом усієї доби, а в окремі години, наприклад, коли виробництво не працює), компанія може продавати ці обсяги в мережу через механізм активного споживача або участь в агрегованій групі. Таким чином бізнес, по-перше, отримує додатковий дохід від реалізації кіловат-годин – а, виходячи з практики державної компанії ЕКУ, економічний ефект від професійного управління генерацією може сягати 10 млн грн на 1 МВт потужності. По-друге, робить свій внесок у покриття дефіциту в енергосистемі, зміцнюючи та балансуючи її, роблячи менш вразливою. Стає однією із елементів розподіленої генерації.
Окрім електроенергії, додатковим бонусом може бути відпуск теплової енергії для загального користування. Досвід Києва демонструє, що децентралізована теплова енергетика не менш важлива, ніж електрична.
(G) Стандарти управління
Значна частина енергетичних проєктів реалізується за рахунок кредитних коштів — українських і міжнародних банків, що запустили спеціальні програми підтримки розподіленої генерації. Прозорість, підзвітність і фінансова дисципліна є для них базовими умовами фінансування, що мотивує акціонерів й менеджмент активніше впроваджувати сучасні стандарти корпоративного управління – не декларативно, а на практиці.
Для державних і комунальних організацій додатковим ресурсом є міжнародна донорська допомога. Вона передбачає жорсткі вимоги до процедур закупівель, внутрішнього контролю, антикорупційних політик, екологічних і соціальних стандартів. Часто це стає серйозним випробуванням для команд, однак саме зовнішній аудит і необхідність відповідати міжнародним правилам змушують систематизувати процеси, посилювати відповідальність менеджменту й ухвалювати більш якісні рішення. У підсумку вимоги партнерів працюють як каталізатор внутрішніх змін і піднімають планку управління значно вище, ніж це відбувалося би еволюційним шляхом.
Репутація
Зрештою, інвестиції у власну генерацію – це також внесок у формування сталої репутації компанії. За даними свіжого дослідження Power of Place, 53 % українців зазначають, що їхнє ставлення до бізнесу покращилося б, якби вони знали про використання ним власних відновлюваних джерел енергії. Третина респондентів асоціюють встановлення сонячних чи вітрових станцій не лише з прагненням забезпечити безперебійне енергопостачання або заощадити, а й із бажанням зробити внесок у збереження довкілля – тобто, з відповідальністю бізнесу.
В умовах повномасштабної війни, коли енергетика в центрі увазі, кожне повідомлення про новий енергетичний проєкт активно підхоплюються ЗМІ та подається в позитивній тональності. Моніторинги інформаційного поля свідчать, що деякі компанії вже навчилися системно використовувати свої енергетичні проєкти як потужне джерело для укріплення репутації, послідовно розповідаючи про кожен етап: «у наших планах…», «розпочали встановлення…», «за минулий рік реалізували…».
Гравці рітейлу дедалі частіше подають власні джерела електроенергії як конкурентну перевагу – ключові мережі АЗС і супермаркетів фактично беруть участь у неофіційному «чемпіонаті» з інвестицій в енергетику. Навіть бренди, що зазвичай не є ньюзмейкерами – наприклад, невеликі регіональні аграрні компанії, – завдяки встановленим сонячним панелям чи когенераційним установкам потрапляють у стрічки національних інформагентств.
Як приклад можна згадати не лише бізнес, а й невеликі громади – Славутич на Київщині, Долину на Івано-Франківщині, Чортків на Тернопільщині. Завдяки проактивності міських голів у питаннях енергетики та відкритості до обміну досвідом ці громади звучать на всю країну, позиціонують себе як сучасні й інноваційні та отримують не лише політичні дивіденди, а й нових бізнес-партнерів і донорів.
Щоб власний енергопроєкт став не лише джерелом безпеки та економії, а й повноцінним ESG-активом і донором репутації, важливі три речі:
➡️ Стратегічний вибір рішення
Технологію слід оцінювати не тільки за CAPEX і строком окупності. Уже на старті варто враховувати вплив на декарбонізацію, вимоги кредиторів і донорів, очікування клієнтів і партнерів, а також довгострокову модель розвитку бізнесу. Саме на етапі проєктування закладається потенціал майбутніх фінансових, регуляторних і репутаційних дивідендів.
➡️ Інтеграція в ринок, а не ізоляція
Проєкт, підключений до мережі та здатний працювати на ринку, створює значно більше цінності, ніж установка «виключно для себе». Можливість продавати профіцитні обсяги електроенергії, працювати в складі агрегованої групи і брати участь у балансуванні підвищує ефективність інвестиції та робить компанію активним учасником трансформації енергосистеми України.
➡️ Системна комунікація й партнерства
Енергетичний проєкт – це не лише інженерне чи бізнесове рішення, а й репутаційний актив. Послідовні публічні прояви, участь у галузевих ініціативах, колаборації з відповідальним бізнесом і міжнародними організаціями розширюють коло стейкхолдерів і посилюють позиціонування компанії. Тож варто інтегрувати енергетичний напрям у загальну стратегію бренду, а не залишати його просто «технічним кейсом».
Цей матеріал є невідʼємною частиною журналу «Sustainability leaders guide» від «Офісу сталих рішень».
Хочете завжди тримати руку на пульсі?
👉 Оформіть передплату на журнал «Sustainability Leaders Guide» на 2026 рік — для всієї команди вашого підприємства
☎︎ Замовити передплату можна, звернувшись:
або
☎︎ Замовити передплату можна, звернувшись:
або
