«Охорона довкілля сьогодні – це одна з найскладніших площин для роботи і карʼєри.
Тиск не співрозмірній з оплатою, але місійність цієї роботи здатна наповнювати внутрішні резерви.
Інколи еколог на роботі бʼється головою як не об стіну, так об себе самого, пробираючись крізь чагарники нерозуміння або перешкод всередині системи.
Але миті перемоги над похмурістю наших екобуднів незабутні.
Коли ти бачиш результати своєї роботи, від підписаного закону до встановлених систем моніторингу, наповнюєшся мотивацією і зарядом, відчуваєш, що безпосередньо вплинув на зменшення навантаження на довкілля і майже бачиш просвітлених нащадків, які вдячно кивають тобі з майбутнього.
На мою думку, кожному екологу варто більше розповідати про свою роботу і її специфіку поза робочим середовищем. Рівень поширення достовірної екологічної інформації серед українців недостатній, а от інформаційні маніпуляції у нашій сфері явище надто поширене. Думаю, ефірів про якість води ніколи не буде досить, тим паче у післявоєнний період.
Помічаю, як змінилась риторика у моїй сфері після 2022 року.
З мʼякших оціночних суджень більшість експертів перейшли у різкіші, часто катастрофічні прогнози.
Розуміючи специфіку забруднення водної сфери зараз і наслідки у наступних десятиліттях, у мене немає ілюзій. Але залишаючись поруч з рідними вдома, вірю, що кожен виклик породжує спеціаліста, здатного його подолати»