Non-point source pollution (NSP) (дослівно — неточкові джерела забруднення) у сільськогосподарській діяльності включають: 

• надмірний випас худоби;
• недотримання часових рамок або періодичності оранки; 
• надмірне, неправильне або невчасне застосування пестицидів, зрошувальної води та інших добрив.

Загроза антропогенного евтрофування водойм стала усвідомлюватися тільки в другій половині минулого століття. Для водойм, особливо озерних екосистем, надмірне надходження біогенних речовин не менш небезпечне, ніж токсичне забруднення води. Коли вміст у воді фосфору, азоту, калію перевищує критичний рівень, прискорюються життєві процеси водних організмів. 

Забруднювачі, які є результатом землеробства та скотарства, включають осад, поживні речовини, патогени, пестициди, метали та солі. Розглянемо кожен забруднювач, зокрема.

• Осад (Sedimentation) 

Найбільш поширеним джерелом сільськогосподарського забруднення води є ґрунт, що змивається з полів. Дощова вода переносить частинки ґрунту (осаду) і скидає їх у сусідні водні об’єкти. Занадто багато осаду може спричинити помутніння води, зменшуючи кількість сонячного світла, яке досягає водних рослин. Осад також може закупорити зябра риби або спричинити дефіцит кисню для ікри риб. 

Крім того, інші забруднювачі, як-от добрива, пестициди та важкі метали, часто прикріплюються до частинок ґрунту та вимиваються у водойми, викликаючи цвітіння водоростей і збіднення кисню, що є смертельним для більшості водних організмів. 

• Поживні речовини (Nutrients)

Фермери вносять такі поживні речовини, як фосфор, азот і калій у вигляді хімічних добрив, гною, мулу. Коли ці джерела перевищують потреби рослин або застосовуються безпосередньо перед дощем, поживні речовини можуть вимиватися у водні екосистеми. Там вже спричиняють цвітіння, що може обмежити можливості купання та катання на човнах, створити неприємний смак і запах у питній воді та спричинити замор риби, забираючи з води кисень. 

Високі концентрації нітратів у питній воді можуть спричинити метгемоглобінемію, потенційно смертельну хворобу.

• Патогени (Pathogens)

Стоки із господарств, що неналежним чином утримуються, через накопичення на невеликих площах значної кількості гною можуть переносити хвороботворні мікроорганізми, такі як бактерії та віруси, нутрієнти, органічні та тверді речовини, що забруднюють водні екосистеми та викликають дефіцит кисню. Ґрунтові води також можуть бути забруднені просочуванням стоків.

• Надмірний випас худоби (Livestock Grazing)

Надмірний випас худоби негативно впливає на цілісність ґрунту та берегів, підвищує ерозію берегів, посилює поширення небажаних інвазивних видів, руйнує середовища існування водних організмів, знищує берегову рослинність, яка фільтрує воду. 

• Використання зрошувальної води (Irrigation)

Зрошувальна вода застосовується для доповнення природних опадів або для захисту посівів від вимерзання чи в’янення. Неефективне зрошення може спричинити проблеми з якістю води. 

У посушливих районах, наприклад, де дощова вода не переносить мінерали глибоко в ґрунт, випаровування зрошувальної води може концентрувати солі. Надмірне зрошення може вплинути на якість води, викликаючи ерозію, транспортуючи поживні речовини, пестициди та важкі метали або зменшуючи кількість води, яка тече природним шляхом у струмках і річках. Це також може спричинити накопичення селену, токсичного металу, який може зашкодити розмноженню водоплавних птахів.

• Пестициди (Pesticides)

Для знищення шкідників сільського господарства використовують інсектициди, гербіциди та фунгіциди. Ці хімічні речовини можуть потрапляти та забруднювати воду через пряме внесення, сільськогосподарські стоки та атмосферні опади. Вони можуть отруювати гідробіонтів, забруднювати джерела харчування та знищити середовище існування, яке вони використовують для захисту. 

Крім того, забруднюючі речовини накопичуються в донних відкладах, а також у фіто- і зоопланктоні, вищій водній рослинності і рибах. При цьому нерідко утворюються нові, більш токсичні сполуки і виникають вогнища вторинного забруднення води.

Як наслідок, починається масовий розвиток планктонних водоростей, тобто «цвітіння» води, вода набуває неприємного запаху і присмаку, її прозорість знижується, збільшується кольоровість, підвищується вміст розчинених і завислих органічних речовин. Перенасичення води органічними сполуками стимулює розвиток сапрофітних бактерій (у тому числі особливо небезпечних хвороботворних), водних грибів, різко загострюючи епідеміологічну ситуацію на водних об’єктах.

Зверніть увагу!

У разі надлишку органічної речовини у воді утворюються стійкі органо-мінеральні комплекси з важкими металами, в деяких випадках більш токсичні, ніж самі метали. На окислення величезної кількості новоутвореної органічної речовини витрачається значна частина розчиненого у воді кисню — виникає кисневий дефіцит, що вкрай негативно впливає на цінні породи риб і їх кормову базу — зообентос. 

Крім того, дефіцит кисню приводить до того, що з донних відкладів у воду більш активно виділяється ряд речовин, у тому числі фосфор, а це, у свою чергу, інтенсифікує процес евтрофування. Таким чином, починаючи з якогось моменту, евтрофування, отримуючи прискорення, стає незворотним, викликаючи деградацію озерних систем і водосховищ. 

Що ми можемо зробити для поліпшення ситуації?

Україна уже здійснювала перші кроки до розв’язання цієї масштабної проблеми, здійснивши перші спроби щодо вирішення питання забруднення водних об’єктів фосфатами та нітратами. 

Насамперед це є частина наших зобов’язань щодо Угоди про Асоціацію з ЄС, зрештою і важливим питанням безпеки мільйонів громадян.

Відповідно до норм, які успішно себе зарекомендували в ЄС, Україна має:

1. підвищити відповідальності за невиконання вимог регламенту щодо мийних засобів;
2. розширити сферу застосування регламенту;
3. запровадити дієвий механізм контролю щодо вмісту у мийних засобах фосфатів та інших сполук фосфору;
4. посилити контроль за ввезенням на митну територію України мийних засобів.

Про щорічне цвітіння Дніпра уже написано сотні публікацій, але фундаментальних зрушень на практиці, ще немає. Щороку це явище залежить від погоди і графіку температур, на основний фактор — концентрацію фосфатів у скидах, фактично впливу не здійснюється. 

Україна ухвалила відповідний технічний регламент по обмеженню вмісту фосфорних речовин в побутових мийних засобах у 2014 році, і для побутових посудомийних машин з 2017 року. Проте поліпшення стану водойм не спостерігається. Можна зробити висновок, що де-юре існує регламент, який покликаний регулювати вміст фосфатів у мийних засобах, але де-факто покращення стану водойм немає. Найслабше місце технічного регламенту мийних засобів знаходиться саме в частині методів проведення контролю.

Довідково:

2 червня 2021 постановою № 575 Уряд за поданням Міндовкілля вніс зміни до Технічного регламенту мийних засобів (щодо заборони фосфатів у миючих і пральних засобах). А вже 2 серпня 2022 року Уряд на виконання пункту 2 зазначеної постанови затвердив план заходів щодо державного ринкового нагляду та державного контролю продукції щодо відповідності мийних засобів вимогам Технічного регламенту мийних засобів. Планом визначено конкретні завдання (заходи), спрямовані на регламентування дій окремих органів виконавчої влади щодо мийних засобів.

Якщо буде реалізовано заходи ринкового нагляду, то дієвий контроль за суб’єктами ринку з метою дотримання вимог щодо заборони дозволить вперше в історії держави впливати на поточну ситуацію. 

Проте, якщо порівнювати з європейським керівництвом з реалізації дій у даній сфері, Україна рухається темпом равлика. 

Уряд здійснював кроки щодо активізації впровадження в Україні Директиви Ради 91/676/ЄЕС від 12 грудня 1991 р. про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел (далі — Нітратна директива). Імплементація Нітратної директиви є складовою Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейською спільнотою з атомної енергії та їхніми державами-членами, а Міндовкілля та Мінекономіки є відповідальними за впровадження Плану заходів з виконання згаданої Угоди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 1106, у цій частині (пункти 1720, 1721 та 1746).

Європейська дорожня карта з імплементації Нітратної директиви 

• Ідентифікація забрудненої води, або води, що знаходиться під ризиком забруднення:

1. Поверхневі прісні води, зокрема ті, що використовуються або призначені для забору питної води, містять або можуть містити більше, ніж 50 мг/л нітратів;
2. Ґрунтові води, що містять або можуть містити більше, ніж 50 мг/л нітратів;
3. Прісні водойми, естуарії, прибережні та морські води, які виявилися евтрофними або можуть стати евтрофними. 

• Визначення нітратно вразливих зон (Nitrate Vulnerable Zones (NVZs):

• Ділянок землі, які вбирають забруднену нітратами воду або воду, що призводить до нітратного забруднення.

• Затвердження кодексів належної сільськогосподарської практики, які мають виконуватися фермерами на добровільній основі. Кодекси повинні містити:

1. Заходи, що обмежують періоди, коли азотні добрива можна вносити в землю, щоб цілеспрямовано застосовувати їх до періодів, коли культури потребують азоту, та запобігати потраплянню поживних речовин у воду;
2. Заходи, що обмежують умови внесення добрив (на крутих схилах, мерзлому або засніженому ґрунті, поблизу водотоків тощо) для запобігання потраплянню нітратів від вимивання та стоку;
3. Вимоги до мінімальної ємності для зберігання гною худоби; 
4. Сівозміни, зимовий покрив ґрунту та проміжні культури для запобігання вимиванню нітратів і стоку під час вологих сезонів.

• Створення програм дій для виконання фермерами в НВЗ в обов’язковому порядку. Ці програми мають містити:

1. Заходи, уже включені до Кодексів належної сільськогосподарської практики, які стають обов’язковими для нітратно вразливих зон ; 
2. Інші заходи, такі як обмеження внесення добрив (мінеральних та органічних), враховуючи потреби культури, усі надходження азоту та забезпеченість ґрунту азотом, максимальну кількість гною худоби, що вноситься (що відповідає 170 кг азоту/га/рік).
   • Рекомендації щодо створення програм дій доступні (дослідження 2012 року) для кожного типу заходів, які необхідно включити до програм дій, відповідно до кліматичного регіону в Європі, щоб мінімізувати ризик забруднення води.

• Національний моніторинг та звітність. Кожні чотири роки держави-члени повинні звітувати про:

1. Концентрації нітратів у ґрунтових і поверхневих водах;
2. Евтрофікація поверхневих вод;
3. Оцінка впливу програми(ів) дій на якість води та сільськогосподарську практику;
4. Перегляд НВЗ та програм(и) дій
5. Оцінка майбутніх тенденцій якості води.

Довідково:

7 липня 2020 р. було створено міжвідомчу робочу групу щодо впровадження Нітратної директиви, на першому засіданні якої було вирішено першочергово зосередитися на доопрацюванні таких обумовлених Нітратною директивою документів, як-от:

• Методика визначення зон, вразливих до нітратних сполук;
• Кодекс кращих сільськогосподарських практик.

З повним текстом можна ознайомитися за посиланням. 

Проте минуло уже два роки, але і Кодекс, і Методика досі перебувають у статусі проєктів.

Підготувала Мар’яна Гінзула, PhD, експерт з охорони водних ресурсів, голова водного комітету ПАЕУ