Зауваження та пропозиції до Проєкту РЕЗОЛЮЦІЇ приймаються до 30 червня на liudmyla.paeu@gmail.com
Керівнику Офісу Президента України
Премʼєр-Міністру України
Голові ДРС України
Проєкт
РЕЗОЛЮЦІЯ Конгресу фахівців довкілля
29.06.2023 р.
м. Київ
Сьогодні критичною є необхідність введення в правове поле терміна «екологічні форс-мажорні обставини», який є похідним від загального визначення цього терміну та полягає у неможливості суб’єктів господарювання виконувати обов’язки згідно із вимогами нормативно-правових актів в галузі охорони навколишнього природного середовища (довкілля) під час дії режиму воєнного стану і протягом певного часу у відбудовний період.
При настанні такого «екологічного форс-мажору» (який в Україні почався із 24 лютого 2022 р.) суб’єкти господарювання повинні бути позбавлені будь-якої відповідальності за здійснення господарської діяльності без документів дозвільного характеру та ліцензій в галузі охорони навколишнього природного середовища, неподання або несвоєчасне подання відповідної звітності, виконання вимог щодо здійснення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, поводження із контрольованими речовинами, а також неподання інших обов’язкових матеріалів в галузі охорони навколишнього середовища у т.ч. на погодження або затвердження із не нарахуванням будь-яких видів збитків заподіяних державі за порушення вимог охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів та штрафних санкцій за такі порушення.
1. Статтю 13 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» доповнити пунктом 2 та 3, виклавши їх у редакції: Положення нормативно-правових актів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Центральних органів виконавчої влади в частині відповідальності за невиконання обов’язків суб’єктів господарювання щодо проведення господарської діяльності для здійснення якої згідно із законодавством України передбачена необхідність отримання документів дозвільного характеру та/або ліцензій, у тому числі в галузі охорони навколишнього середовища, виключний перелік яких встановлений законами України, а також неподання та/або відсутність інших документів, що подаються суб’єктами господарювання за результатами надання адміністративних послуг і не застосовуються за весь період дії правового режиму воєнного стану та протягом 6-ти місяців після його припинення або скасування. 2. Абзац перший пункту 15 статті 41 Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» доповнити новим абзацом після слів: «…на період проведення антитерористичної операції» доповнити: «та протягом дії правового режиму воєнного стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування.» А також доповнити цей пункт новим абзацом: «На період дії правового режиму воєнного стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування суб’єкти господарювання звільняються від обов’язків отримання нових документів дозвільного характеру із подальшим обов’язком їх отримання протягом 6 місяців після припинення або скасування воєнного стану». 3. Пункт 2 статті 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» викласти в новій редакції: «У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а також у період дії правового режиму воєнного стану, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.» 4. Доповнити абзац перший статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» наприкінці реченням: «…, окрім шкоди, яка виникла протягом дії правового режиму воєнного стану». 5. Статтю 5 Закону України «Про засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» доповнити новим пунктом, виклавши його в редакції : «В період дії правового режиму воєнного стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування планові заходи державного нагляду (контролю) не здійснюються». Та статтю 6 цього ж Закону доповнити пунктом 6: «В період дії правового режиму воєнного стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) не здійснюються. Позапланові заходи державного нагляду (контролю) можуть проводитись лише у виключних випадках на об’єктах, які віднесені до високого ступеня ризику у разі наявності реальної небезпеки життю та здоров’ю людей за попереднім погодженням із Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного Центрального органу виконавчої влади». Таким чином, запропонована модель внесення системних змін в чинне законодавство України в період дії правового режиму воєнного стану дозволить повною мірою перенести поняття форс-мажорних обставин, у тому числі в галузі «екологічного форс-мажору», з площини господарських відносин в цілому на суспільно-правові відносини між державою та суб’єктами господарювання. |
В 1991 році, всі землі, що зазнали суттєвого радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС були поділені на 3 категорії, залежно від рівня забруднення, та Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено різний режим їх подальшого використання, зокрема введено обмеження щодо ведення сільського господарства.
Також, на виконання вищевказаного Закону постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, який є єдиним чинним нормативно-правовим актом, що передбачає розмежування зон радіоактивного забруднення.
Разом із тим, встановлено, що земельні ділянки, сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів, та межують із населеними пунктами, віднесеними до зон радіоактивного забруднення, на підставі вищевказаної постанови вважаються радіоактивно забрудненими землями, про що до Державного земельного кадастру внесено відповідні обмеження щодо їх використання.
В свою чергу, Національною комісією з радіаційного захисту населення України у 2011 році в 2163 населених пунктах 12 областей (Вінницької, Волинської, Івано-Франківської, Житомирської, Київської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської областей), території яких радіоактивно забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, проведено дозиметричну паспортизацію населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення.
У результаті аналізу даних дозиметричних паспортизацій та враховуючи тенденцію змін радіологічної ситуації в населених пунктах областей, експертна група зробила висновки, що з 2163 населених пунктів, 1730, що складає 79 %, знаходяться поза межами будь-якої з зон радіоактивного забруднення, що обумовлює беззаперечне зняття і будь-яких обмежень щодо використання земель, які знаходять поза межами вказаних населених пунктів.
Не зважаючи на те, що вже понад 10 років встановлено підстави для зміни статусу населених пунктів, у тому числі зміни меж зон забруднення, жодних змін не ухвалено.
Поряд із тим, дозиметрична паспортизація повинна проводитись щорічно, а з 2014 року в державному бюджеті України така стаття видатків не передбачалась.
У зв’язку з чим, в умовах воєнного стану, територіальні громади, позбавлені можливості використовувати за призначенням вказані земельні ділянки, що призводить до:
Враховуючи викладене, з метою законодавчого врегулювання даного питання необхідно провести:
Мета:
|
Звертаємо увагу, у наданому КМУ проекті не враховані зауваження щодо:
Водночас не проаналізовано, які вигоди отримає держава, громадськість і бізнес при визнанні діяльності неприпустимою чи відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля.
Розрахунок витрат суб’єктів господарювання, у разі прийняття Закону, містить дані щодо розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля, але не включає витрати, пов’язані з необхідністю повторного проходження процедури внаслідок надання висновку з оцінки впливу на довкілля, у якому визначена недопустимість провадження планової діяльності, або відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, у т.ч. витрати на проведення досліджень, підготовки звіту та адміністрування дозвільної процедури.
Врахувати пропозиції, викладені в ДОДАТКУ 1 до цієї резолюції. |
Законопроект у запропонованій редакції не може бути прийнятий та потребує повторному поверненню суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання з огляду на Аргументи, викладені в ДОДАТКУ 2 до Резолюції.
Окрім того, необхідно деякі положення Законопроекту гармонізувати із положеннями проекту закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю)» No5837 від 05.08.2021р., включеного до порядку денного сесії ВРУ розпорядженням 2911- IX від 07.02.2023р.
Акцентуємо, цей Законопроект містить низку внутрішніх невідповідностей та неузгодженостей термінологічного апарату та у ньому відсутнє чітке визначення деяких критеріїв та понять, що може призвести до неоднозначного (множинного) трактування прав та обов’язків як суб’єкта господарювання, так і повноважень органів державного екологічного контролю.
Враховуючи вищевикладене та виходячи з міркувань суттєвого збільшення адміністративного тиску на суб’єктів господарювання, погіршення умов ведення бізнесу та, як наслідок, інвестиційної привабливості України, прошу Вас підтримати позицію стосовно неприпустимості прийняття доопрацьованої редакції Законопроекту та його повернення на доопрацювання суб’єкту законодавчої ініціативи. |
Положеннями вищезазначеного Законопроекту передбачається запровадження функціонування системи інтегрованих довкільних дозволів для суб’єктів господарювання які здійснюють діяльність за Переліком видів діяльності, наведених у Додатку 1 до Законопроекту, а також, з метою поступового переходу до Європейської системи нормування впливів від господарської діяльності зазначених суб’єктів на довкілля, застосування висновків найкращих доступних технологій та методів управління.
При цьому, висновки найкращих доступних технологій та методів управління розробляються та затверджуються на основі актів законодавства Європейського Союзу.
Зміст, форма та структура висновків найкращих доступних технологій та методів управління мають максимально повно і точно відповідати змісту, формі та структурі відповідного акту Європейського Союзу та набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування, але не раніше ніж 1 січня 2024 року, та застосовуються з дати, зазначеної в них, але не пізніше ніж через чотири роки з дня набрання ними чинності та не раніше ніж через чотири роки з дня припинення або скасування воєнного стану у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року No64/2022.
Нормами пункту 1 статті 29 Законопроекту передбачається, що цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.
Однак, Указом Президента України No64/2022 в Україні було введено воєнний стан з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Безумовно, запровадження воєнного стану не могло не вплинути на умови та можливість виконання суб’єктами господарювання вимог чинного законодавства України, у тому числі і в галузі охорони довкілля, що призводить до необхідності їх врахування при підготовці та прийнятті законів, вимоги яких таким суб’єктам буде необхідно виконувати з додержанням встановлених ними термінів.
Виходячи з вищевикладеного, з метою можливості своєчасного виконання встановлених Законопроектом вимог (із врахуванням того, що термін набрання чинності висновків найкращих доступних технологій та методів управління вже прив’язаний до дня припинення або скасування воєнного стану), прошу Вас підтримати ініціативу PAEW стосовно необхідності внесення змін до пункту 1 статті 29 Законопроекту в частині встановлення терміну введення його в дію «через шість місяців з дня припинення або скасування воєнного стану у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року No64/2022». Окремо наголошуємо на необхідності врахування 8 критичних зауважень до ПЗУ, викладених в ДОДАТКУ 3 до цієї РЕЗОЛЮЦІЇ. |
Кабінет Міністрів України у березні затвердив порядок запровадження автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин.
Акцентуємо, реалізація обов’язкових АСК можлива за умови:
З метою належного виконання зобов’язань суб’єктами господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря,
просимо надати інформацію щодо наступних питань:
Окремо наголошуємо, що саме запровадження НДТМ , які визначать в яких випадках і на яких установках мають встановлюватись автоматизовані системи контролю викидів, яка частота передачі даних тощо має конкретизувати всі правила АСК на підприємствах. АСК мають встановлюватись згідно НДТМ, як це регламентовано в ЄС, на не «всюди і на всіх установках», як це популістично вимагається на окремих дискусіях.
Розділяємо необхідність вирішення питання оголошення припинення статусу відходів як механізму реалізації частини третьої статті 8 та пункту 3 частини першої статті 19 Закону України «Про управління відходами» та Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року, з метою гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС.
Враховуючи, що відходи, відносно яких потенційно може бути оголошення припинення статусу відходів, можуть утворюватися широким колом суб’єктів господарювання, в т.ч. і тими, хто подає декларацію про відходи, та операції відносно даних відходів можуть бути найпростішими (сортування, демонтаж), – пропонується розширити коло суб’єктів господарювання. Оголошення припинення статусу відходів як утворювачами відходів так і суб’єктами, що мають дозвіл на здійснення операції з оброблення відходів, в цілому зменшує потребу в експлуатації первинних ресурсів, не вимагаючи при цьому здійснення захоронення або спалювання відходів. |
та необхідності надання на законодавчому рівні подальшого алгоритму поводження з накопиченнями промислових відходів твердих, рідких та газоподібних відходів виробництва, які отримані в результаті хімічних, термічних, механічних та інших перетворень матеріалів природного і антропогенного походження.
Необхідно визначити такі поняття, як:
Формулюючи поняття «промислові відходи», необхідно відокремити відходи промисловості та відходи видобутку, збагачення, переробки від загального поняття «відходи» з урахуванням специфіки їх утворення.
Така специфіка вимагає продовження циклу життя відходів як природного ресурсу, для чого важливим є формулювання та впровадження понять:
Введення в норми законодавства України цих понять полегшить відмежування їх від інших видів відходів, та забезпечить ефективнішу реалізацію норм законодавства у цієї сфері, в тому числі як поводження з вторинним ресурсом та природним ресурсом (техногенне родовище, біржа відходів).
Після введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 було прийнято послідовно 5 основних законів, якими були врегульовані основні проблеми податкового законодавства що виникли у підприємств і підприємців у період війни (подання звітності і сплата податків у встановлені терміни, реєстрація податкових накладних та інші).
В трагічні перші місяці повномасштабного вторгнення було прийнято ряд інших змін до ЗУ, враховуючи тогочасні реалії.
Частина склозаводів мала тимчасові перебої у виробничих процесах, через що Верховна Рада прийняла поправку до закону та дозволила продавати спирт і в пластиковому пакуванні.
Так, ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 24.03.2022 р. № 2142-IX доповнено положенням щодо можливості на період дії воєнного стану реалізації вроздріб спирту етилового, що використовується як лікарський засіб, та спиртових або водно-спиртових настоїв через аптеки у пластикових флаконах та банках медичного призначення з об’ємом вмісту лікарського засобу не більше 100 сантиметрів кубічних, крім таких лікарських засобів, як бальзами.
Цим скористалось вдало пластикове лоббі, яке стверджує буцімто «ширше впровадження пластикового пакування є не лише вимогою воєнного часу, а й має певні функціональні переваги, зокрема, при використанні пластикових флаконів повністю виключається проблема розбиття флаконів, вага готової продукції зменшується приблизно у 2 рази, а кришка на пластиковому флаконі значно зносостійкіша, а також не ріже пальці».
Враховуючи негативний вплив пластику на здоровʼя української нації, євроінтеграційні зобов’язання нашої держави, розробку Урядом України низки НПА, спрямованих на зниження пластикового забруднення, пропонуємо невідкладно скасувати дію поправки до статті 18 ЗУ від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, внесену Законом України від 24.03.2022 р.No 2142- IX, яка приймалась як тимчасове рішення в перші місяці повномасштабного вторгнення. |
За даними Держводагентства, кількість відмов через допущені помилки та виявлені недоліки сягала майже 25 % , про що йдеться на офіційному сайті Держводагентства. Яка загальна кількість відмов і чи стосується вона якогось конкретного регіону чи країни в цілому — невідомо. Кількість відмов через допущені помилки сягає майже 25 %. Відмова у видачі кожного четвертого дозволу становить надзвичайно велику частку і може призвести до надзвичайно серйозних і негативних наслідків.
Для отримання дозволу на спеціальне водокористування на сьогодні необхідно провести численні розрахунки обсягів водоспоживання і водовідведення з посиланням на відповідні норми (яких часто просто не існує). При цьому основною причиною для відмови у видачі дозволу є зауваження стосовно нібито неналежного обґрунтування норм або інші формальності. Але для чого проводити такі розрахунки, і тим більше — перевіряти їх держорганом? Для діючих підприємств фактичний обсяг водоспоживання — відома, стала величина, на основі якої можна видавати новий чи продовжити старий дозвіл.
Якщо ж підприємство новостворене, або змінюється технологія і, відповідно, потреба у воді, то такі розрахунки проводить власник виключно для себе, щоб знати, скільки води йому потрібно. Крім того, у багатьох випадках на підприємствах розроблені індивідуальні технологічні нормативи використання води, які передбачені чинними законодавчими та нормативними актами (та відповідними технологічними вимогами) і встановлюють обсяги водокористування, проте окремі територіальні органи Держводагентства вважають, що: «у нормативних розрахунках водокористування неправильно вказано нормативний документ (підстава), оскільки індивідуальні технічні норми водоспоживання і водовідведення не є нормативними документами» і вказують дане зауваження як підставу для відмови у видачі дозволу.
На виконання ст. 14 Кодексу, постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2023 р. № 533 «Про затвердження переліку підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів», затверджено перелік відповідних споруд
Серед вказаного переліку зазначено «свердловини для повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів»
Повернення супутніх пластових вод (СПВ) є невід’ємною частиною технологічного процесу видобування вуглеводнів у вигляді підтримки пластового тиску та/або повернення у підземні водоносні горизонти, що гідродинамічно не пов’язані з горизонтами питних вод, а також заходом з охорони навколишнього природного середовища.
Видобування вуглеводнів без СПВ не можливо. Для повернення СПВ використовуються нагнітальні, поглинальні свердловини, які, набувають такого статусу шляхом переведення з видобувних за відсутності флюїдів.
Включення свердловини для повернення СПВ до окремого виду користування «будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин…» суперечить технології видобування вуглеводнів, оскільки СПВ є нерозривно пов’язаний компонент з видобуванням нафти і газу.
Також повернення СПВ, у т.ч. погодження технологічних регламентів повернення СПВ Міндовкілля та Держспоживпродслужби, відбувається за технологічними проєктними документами, за якими користувачі надрами здійснюють ДПР і промислову розробку родовищ нафти і газу, погодженими з Держпраці та затвердженими користувачами надр протоколами затвердження проєктів дослідно-промислової розробки родовищ (покладів, об’єктів розробки), які подаються до Держгеонадр.
За вказаної редакції, надрокористувачі будуть змушені отримувати два дозволи на спеціальне користування надрами, пов’язаних з дослідно-промисловою розробкою корисних копалин з подальшим їх видобуванням корисних копалин та дозвіл на будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, – свердловин для повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів.
За даної ситуації створюється дублювання дозвільної процедури для одного виду діяльності, передбачаються обтяжливі додаткові фінансові та часові витрати для надрокористувачів, формується негативний інвестиційний клімат, гальмування та перешкоджання процесів внутрішнього нафтогазовидобутку, що в умовах військові агресії, знищення обєктів критичної інфраструктури є неприпустимим.
виключити «свердловини для повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів» з переліку підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2023 р. № 533. |
З 9 липня 2023 року починає діяти Закон України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX на заміну чинному Закону України «Про відходи» від 5.08.1998 р № 187/98-ВР.
Але питання сплати екологічного податку за розміщення відходів не впорядковане.
Закон України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX скасовує всі пов’язані з Законом України «Про відходи» від 5.08.1998 р № 187/98-ВР підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання поводження з відходами, а саме:
Натомість на виконання Закону 2320 розроблено проект Національного переліку відходів, який змінює чинний порядок класифікації відходів.
Cтавки податку за розміщення відходів у Податковому кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів (пункт 246.2 статті 246 Кодексу).
Внести зміни в РОЗДІЛ VIII. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК п. 246 Податкового Кодексу України |
Підготовано Асоціацією професіоналів довкілля PAEW
З метою імплементації такого підходу,