Головна / АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА / Регулювання чи дерегуляція: як змінюється підхід до виведення магістральних трубопроводів?
Регулювання чи дерегуляція: як змінюється підхід до виведення магістральних трубопроводів?
АВТОРИ:
Підготовано експертами Асоціації професіоналів довкілля PAEW
З метою удосконалення регуляторного середовища і скасування неефективних та неактуальних інструментів державного регулювання, Мінекономіки, як членом Міжвідомчої робочої групи, підготовлено чергові пропозиції щодо скасування не актуальних інструментів державного регулювання.
Скасування необхідності погодження Держспоживпродслужбою та органами місцевого самоврядування документів, які обґрунтовують рівень впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря згідно Порядку розроблення і затвердження нормативів граничнодопустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 300.
Скасування необхідності погодження з територіальними органами Держекоінспекції, територіальними органами ДСНС, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями плану заходів щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, згідно Порядку виведення з експлуатації магістральних трубопроводів нафти, газу та продуктів їх переробки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 209.
Скасування необхідності подання до Міненерго суб’єктами господарювання після виведення з експлуатації магістрального трубопроводу звіту про виконання плану заходів щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Зрозуміло, що бізнес сприймає запропоновані зміни позитивно та оцінює їх як:
скорочення адміністративних процедур та строків підготовки документації, зменшення навантаження та прогнозованість строків;
потенційне зниження корупційних ризиків, пов’язаних із погоджувальними процедурами та звітністю.
☝️ Водночас, зауважимо, що магістральні трубопроводи є об’єктами підвищеної небезпеки та об’єктом збройної агресії РФ, що суттєво змінює умови функціонування та регулювання магістральної інфраструктури.
Фізичні пошкодження та руйнування магістральних трубопроводів, компресорних станцій, об’єктів обліку та управління; втрата контролю або обмежений доступ до частини інфраструктури на тимчасово окупованих територіях; зростання аварійних та екологічних ризиків, у тому числі неконтрольованих витоків нафти, газу, забруднення ґрунтів і вод, необхідність оперативної консервації, демонтажу або виведення з експлуатації окремих ділянок, — це лише частина впливу війни на магістральну інфраструктуру.
Для прикладу, магістральна газотранспортна інфраструктура України формувалась головним чином у період 1940-1980-х років як частина єдиної інфраструктури СРСР та є однією з найбільших у Європі. Її довжина становить близько 37,6 тис. км магістральних трубопроводів разом із мережами розподілу, сховищами і компресорними станціями.
☝️ Довготривале використання без належного ремонту, нестача капітальних вкладень, у т т.ч. через війну та давність інфраструктури, лише посилюють екологічні ризики під час виведення магістралі з експлуатації (розгерметизація, витоки газу, забруднення, вибухи або пожежі, порушення ґрунтового покриву при демонтажі труб).
Важливо пам’ятати, що війна підвищує, а не знижує екологічні ризики.
Відмова від погоджень і звітності без альтернативних механізмів може призвести як до неконтрольованих екологічних та техногенних наслідків, так і до конфліктів із вимогами екологічного acquis ЄС та принципу «precautionary principle».
З урахуванням війни та особливого статусу магістральної інфраструктури , дерегуляція може бути виправданою і обґрунтованою, якщо вона має тимчасовий або спеціальний (воєнний/перехідний) характер та супроводжується екологічним аудитом (контролем) проектів демонтажу та постмоніторингом.