22 травня 2026 року відбувся онлайн-день тренінгу, а 26 травня — очна практична сесія для підприємств, які вже сьогодні працюють із вимогами МЗВ, проходять перевірки та готуються до нових запитів ринку і фінансових установ.
Це був не теоретичний курс про кліматичну політику чи загальні ESG-підходи.
Фокус тренінгу — практична робота підприємства з даними про викиди парникових газів: від моніторингового плану та підготовки звіту до проходження перевірки, верифікації та побудови внутрішньої системи управління даними.
Відкриваючи дводенний курс ЛЮДМИЛА ЦИГАНОК, засновниця ESG Liga PAEW, гендиректорка Офісу сталих рішень, — акцентувала увагу:
Ще кілька років тому більшість українських підприємств сприймали тему викидів як питання екологічного контролю та формальної звітності. Сьогодні ситуація хоч і недостатньо швидко, але змінюється. Європа переходить від моделі звітів до моделі доведеності і якості даних, а також здатності управляти ризиками. І саме ось тут багато компаній стикаються з головною проблемою: питання вже не у самому звіті, а у відсутності системи даних, відповідальності та управлінської логіки всередині підприємства.
Після запуску нових євродиректив ринок почав значно жорсткіше оцінювати не лише цифри, а й походження даних. Банки, аудитори, інвестори та міжнародні партнери дедалі частіше запитують, хто саме збирав інформацію, як вона верифікувалася, чи підтверджується документально та чи узгоджується з фінансовими, виробничими й енергетичними показниками компанії.
Фактично екологічна звітність у ЄС перестає бути окремим документом еколога. Вона стає частиною корпоративного управління, ризик-менеджменту та доступу до ринку. Особливо це видно на прикладі Scope 3, де найбільші ризики часто знаходяться не всередині підприємства, а у ланцюгу постачання, де даних або немає, або вони непридатні для використання.
Паралельно з цими змінами ми бачимо і серйозну трансформацію українського регуляторного поля. І бізнесу важливо не проґавити момент, коли екологічні дані стають не формальністю, а фактором конкурентоспроможності, фінансування і партнерства.
Разом з учасниками два дні працювала ТЕТЯНА ЗАВГОРОДНЯ, експертка із Системи торгівлі викидами та МЗВ, яка детально розібрала:
нормативні вимоги МЗВ у 2026 році та їх практичне застосування;
типові помилки у моніторингових планах, розрахунках і звітності;
логіку роботи верифікатора та підготовку до site visit;
проблеми неповних, суперечливих або непідтверджених даних;
розподіл відповідальності всередині підприємства;
типові зауваження за результатами перевірок та способи їх мінімізації;
підготовку до повторних перевірок без аврального режиму.
Окремий блок був присвячений темі, з якою вже стикаються українські підприємства: наявність звіту по МЗВ більше не закриває всі запити партнерів, банків та контрагентів. Саме ці питання учасники розглянули під час другого дня навчання:
чому бізнес починають питати саме дані за логікою GHG Protocol;
у чому різниця між МЗВ та GHG-підходом;
як працювати зі Scope 1, 2, 3 у реальних умовах;
чому найбільші ризики виникають саме зі Scope 3;
як формувати базову модель обліку без ідеальних даних і без побудови системи «з нуля».
Практична частина включала вправи самоперевірки підприємства, підготовку до верифікації, аналіз типових кейсів та формування плану дій після проходження перевірки.
Експертами другого дня виступили також:
ОЛЬГА СЕМКІВ, міжнародний експерт зі сталого звітування, Голова ESG Liga PAEW, яка наголосила:
МЗВ вже не є «кінцевою точкою» для підприємства.
Банки, партнери та фінансові установи починають оцінювати не лише сам факт наявності звіту, а якість системи даних, простежуваність розрахунків та здатність компанії управляти кліматичними ризиками.
Сьогодні ESRS і GHG Protocol — це не окрема ESG-історія, а частина системи управління бізнесом.
Та на завершення практичним досвідом впровадження поділилася ТЕТЯНА ПОЛИВОДА, провідний інженер з ОНС ДТЕК:
Звіт — це статичний продукт, який швидко втрачає актуальність.
Система — це процес постійного оновлення даних, контролю якості та відповідальності. Саме тому ESG і МЗВ — це вже не лише про звітність, а про управління. Саме тому важливо побудувати внутрішню систему: хто і за що відповідає.
Попереду — ще більше практичних програм, спрямованих на те, щоб підприємства не просто формально виконували вимоги, а будували системи, які працюють стабільно, захищають бізнес від ризиків і відповідають новим очікуванням ринку.