Уявімо собі лікаря, який не лікує дуже хворого пацієнта, а постійно навʼязує високовартісні ліки, котрі не лікують;

а ще цей «спеціаліст» ганяє знесилений організм по невиправданих процедурах, – це все не лише спричиняє втрату дорогоцінного часу, а й збагачує самого «лікаря», вбиваючи хворого.

У жовтні 2024 року підприємства зіштовхнулись з ситуацією – хочеш працювати далі «законно» – знайди від 500 тис. грн до 25 тис. у.о» (стільки коштує процедура оцінки впливу на довкілля (ОВД)  в Україні під час війни – за даними Асоціації професіоналів довкілля PAEW).

Але що цьому сприяє і як прикриваються чиновники вимогами євроінтеграції?

30 жовтня Європейська комісія опублікувала звіт щодо євроінтеграції України в межах Пакету розширення ЄС 2024 року. Зокрема, в ній міститься окремий розділ, присвячений охороні довкілля.

Так, в тексті звіту Єврокомісія зазначає про необхідність розробки підзаконних актів на імплементацію прийнятих євроінтеграційних законів. В звіті є також рекомендація уникати нових виключень з процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД), в тому числі у лісовому та сільському господарстві.

Дійсно, на шляху до ЄС нам, як країні, потрібно привести у відповідність законодавство, правильно імплементувавши положення законодавства ЄС у національне законодавство. Однак потрібно акцентувати увагу на тому, що все це необхідно зробити без викривлень та надаючи однозначного трактування нормам прямої дії в ЄС.

Нагадаємо, що ратифікованим в Україні актом ЄС, яким визначаються рамки регулювання оцінки впливу на довкілля в ЄС є Директива Європейського Парламенту і Ради 2011/92/ЄС від 13 грудня 2011 року «Про оцінювання впливу деяких публічних і приватних проектів на довкілля» (далі – Директива 2011/92/ЄС).

Так, проекти, які вимагають обов’язкового проведення процедури оцінки впливу на довкілля, перелічені в Додатку I та Додатку II Директиви 2011/92/ЄС.

В Додатку І Директиви 2011/92/ЄС йдеться про необхідність проведення оцінки впливу на довкілля, зокрема, при будівництві великих інфраструктурних, промислових, енергетичних, сільськогосподарських проектів та необхідність проведення процедури оцінки впливу на довкілля при зміні цільового призначення землі.

Разом з тим, кожна держава-член вирішує в кожному конкретному випадку, чи потребують проекти Додатку II процедури оцінки впливу на довкілля.

Розглянемо «національні особливості» процедури ОВД на прикладах

Лісове господарство

Саме в Додатку II Директиви 2011/92/ЄС в розділі «Сільського господарства, лісового господарства та водного господарства» згадується про «лісорозведення та вирубування дерев і чагарників у разі зміни цільового призначення земель (знелісення)».

Таким чином, законодавство ЄС в частині регулювання процедури оцінки впливу на довкілля щодо лісового господарства регламентує те, що держави-члени повинні визначити, чи проводити оцінку впливу на довкілля тільки у разі зміни цільового призначення земель при лісорозведенні та вирубуванні дерев і чагарників.

Тому положення з висновку Єврокомісії щодо рекомендації «уникати нових виключень з процедури оцінки впливу на довкілля, в тому числі у лісовому та сільському господарстві» є цілком очевидним і дуже виваженим з боку Єврокомісії, адже вказує на те, що жодна держава-член ЄС та й ми, які прагнемо отримати членство в ЄС – не повинні порушувати положення європейського законодавства, які, до речі, у сфері ОВД є набагато більш простішими, ніж та процедура, яка наразі існує в національному законодавстві України.

Нагадаю, що у нас від 1 га будь-якого виду рубок головного користування та суцільних санітарних рубок необхідно проводити оцінку впливу на довкілля (ОВД).

Таких положень щодо процедури оцінки впливу на довкілля в лісовій галузі немає в жодній країні ЄС.

Тобто, жодна держава-член ЄС не імплементувала положення Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/92/ЄС від 13 грудня 2011 року таким драконівським способом, як це зробила Україна.

Саме для цього й необхідно реформувати національне законодавство України щодо оцінки впливу на довкілля та перейняти досвід країн ЄС, які ведуть лісове господарство, займаються примноженням лісів і роблять звіти про оцінку впливу на довкілля в тих випадках, коли проведення певних видів рубок дійсно може мати значний вплив на навколишнє середовище.

Так, держави-члени ЄС визначають це або за допомогою експертизи в індивідуальному порядку або порогових значень чи критеріїв, встановлених відповідною державою-членом у своєму національному законодавстві.

Варто також зазначити, що оцінка впливу на довкілля в країнах ЄС на національному рівні законодавства не є необхідною при санітарних рубках, бо коли вже сталося стихійне лихо, пожежа або завівся шкідник – то в цивілізованому світі ЄС на це не потрібно ще один підтверджуючий документ, окрім тих, які встановили цей факт.

Процедура оцінки впливу на довкілля в країнах ЄС необхідна, зокрема, для таких типів лісогосподарських робіт як при лісорозведенні та знелісенні.

Управління відходами

Ще одна євроінтеграційна реформа управління відходами вимагає, щоб всі підприємства, що оброблюють відходи, отримали в Міндовкілля дозвіл.

Але це виявилось непростою задачею. Протягом 2024 року масово субʼєкти господарювання отримують по 5-6 невмотивованих відмов зі щораз нових підстав… (що є порушенням чинного законодавства).

Більше того – новою підставою для відмов стала відсутність висновку ОВД…

Статею 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – Закон) визначено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля ДО прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Статтею 9 Закону зазначено, що висновок з оцінки впливу на довкілля втрачає силу через п’ять років у разі, якщо не було прийнято рішення про провадження планованої діяльності.

Якщо ДО отримання рішення про провадження планованої діяльності внесено зміни до проектної документації чи зміни до законодавства, які вимагають зміни екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, оцінка впливу на довкілля здійснюється повторно.

Статтею 17 Закону наголошено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані ДО введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Отож, чи потрібно діючому підприємству, що має висновок державної екологічної експертизи, який був отриманий до набрання чинності Закону та не вносив жодних змін до своєї діяльності, на яку був отриманий висновок державної екологічної експертизи та інші дозвільні документи отримувати новий висновок з оцінки впливу на довкілля?

НІ, не потрібно

Яким чином відповідно до норм Закону діюче підприємство, що не змінювало своєї діяльності має отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на плановану діяльність, якщо ця діяльність не є планованою, а такою, що вже була розпочата?

Закон чітко каже «висновки державної екологічної експертизи, одержані ДО введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля»

Але чиновники Міндовкілля вважають інакше і діють всупереч законів.

Якщо чинна українська влада не зреагує вчасно на такі викривлення, якщо український бізнес буде продовжувати підтримувати систему, зосереджену не на результатах, а на процесах, що породжують корупцію, програє довкілля, українське суспільство і Держава.