Онлайн-опитування ОМС/ОТГ: що громадам бракує для екологічних рішень і кліматичної адаптації
Наприкінці жовтня-на початку листопада 2025 року Асоціація професіоналів довкілля (PAEW) за підтримки Офісу сталих рішень, Посольства Республіки Словенія в Україні і Міністерства закордонних та європейських справ Республіки Словенія провели масштабне онлайн-опитування представників органів місцевого самоврядування, аби виявити, що саме заважає громадам системно впроваджувати екологічні рішення та готуватися до кліматичних ризиків.
У дослідженні взяли участь 216 респондентів із 164 громад, які відповіли на 28 запитань — від наявності екостратегії до потреб у навчанні й кадрових ресурсах.
Результати показали: попри зростання уваги до «зеленої» теми, більшість громад і досі не мають формалізованих екологічних програм і відповідальних підрозділів, а найглибші прогалини — у сфері поводження з відходами та водної безпеки. Однак опитування також дало чітку дорожню карту, як саме громади можуть перейти від декларацій до дій — через короткі плани, практичні навчання й пілоти, підкріплені мікрофінансуванням.
Як була побудована анкета (логіка питань)
Блок 1. Загальна інформація.
Хто відповідає (посада, стаж), яка громада/область, чи є затверджені стратегії/програми.
Блок 2. Рівень знань.
Самооцінка та «предметні» компетентності (шкала 1–5) у семи темах: відходи, вода, повітря, адаптація, біорізноманіття, енергоменеджмент/ВДЕ, екоосвіта/комунікації.
Блок 3. Інституційна спроможність.
Чи визначені відповідальні(і) за екологію/клімат, чи є доступ до актуальної інформації та з яких джерел її отримують.
Блок 4. Потреби.
Які теми навчання актуальні, які формати зручні, що громади вважають головними бар’єрами впровадження.
Блок 5. Відкрита частина.
Питання до експертів та приклади ініціатив.
Що ми отримали (основні факти)
1) Стратегії та відповідальні — поки поодинокі.
Серед заповнених відповідей про наявність екостратегії/програми: «так» — 21, «у розробці» — 27, «ні/не знаю» — 21; решта — пропуски.
За відповідальними: зафіксовано «так» — 21, «частково» — 32, «ні» — 21 (багато коментарів про суміщення обов’язків).
Висновок: у більшості громад немає формалізованого «адресата» для екологічних і кліматичних задач.
2) Де знань не вистачає найбільше.
Середні бали (1–5): відходи — 2,95, вода — 3,06, повітря — 3,12, біорізноманіття — 3,15, кліматична адаптація — 3,20, енергоменеджмент/ВДЕ — 3,31, екоосвіта/комунікації — 3,33.
Найглибші прогалини — управління відходами та водна безпека. Водночас комунікації та ВДЕ — відносно сильніші.
3) Де громади беруть інформацію.
Серед тих, хто відповів: міністерства/ОДА — 46%, соцмережі/медіа — 35%, ГО — 3%, проєкти МТД — 3%, «частково» — 8%, «не маємо» — 1,6%.
Інтерпретація: домінують вертикальні та медійні канали, яких недостатньо для прикладного «як зробити завтра».
4) Які формати й теми потрібні.
Є масовий запит на онлайн-курси/вебінари як «поріг входу» та чіткий інтерес до практичних воркшопів, польових візитів, експертних консультацій — саме вони переводять знання у готові документи/дії.
У топі тем: кліматична адаптація й управління ризиками, управління водними ресурсами, екологічне планування територій, поводження з відходами, енергоефективність/ВДЕ, комунікації.
5) Що заважає впровадженню.
Серед респондентів найчастіше названі бар’єри: брак фінансування — 74%, нестача кадрів — 65%, брак знань/компетенцій — 59%, відсутність політичної волі/пріоритету — 23%.
Висновок: це не лише про гроші. Без людей, відповідальності й процедур навіть виділене фінансування дає слабкий ефект.
Як діяти громадам та партнерам?
1) Починати треба з адресності. Поки у питання екології й клімату «немає адреси», воно неминуче губиться в щоденному авралі. Тому перший крок — офіційно закріпити відповідального(их) розпорядчим актом і дати їм не лише обов’язок, а й право діяти. Короткий RACI — хто ініціює, хто погоджує, хто виконує, хто контролює — зніме двозначності між відділами і збереже час.
Далі — мінімальний, але реалістичний план на шість–дев’ять місяців із двома-трьома конкретними результатами: ухвалені місцеві порядки, один пілот у відходах, один — у воді, базова комунікаційна кампанія.
План має бути саме «живим»: з іменами, датами і простими індикаторами, щоб щомісяця бачити рух, а не ілюзію діяльності.
2) Другий крок — рухатися від простого до прикладного. Жодна громада не зобов’язана винаходити велосипед. Starter-Kit з шаблонами локальних політик і порядків, чек-листами перевірок, типовими формами збору даних і SOP дає старт «з коробки» та одразу прибирає правові й організаційні затори. Насамперед це критично у двох найслабших напрямках — відходи та вода.
Шаблон порядку поводження з відходами, типовий додаток з морфології ТПВ, примірний ТЗ для малого сортувального рішення або компостування в школах, а також базові форми для фіксації витоків у водомережах і протоколи реагування — це той мінімум, який переводить екологію зі сфери «добрих намірів» у сферу керованих операцій.
3) Третій крок — навчання має працювати як двошарова система. Перший, базовий шар — це короткі онлайн-модулі по 60–90 хвилин, які дають спільну мову й фіксують «скелет» процесів: що таке карта «гарячих точок», як проводиться морфологія, як виглядає адекватний ТЗ, що вимагає закон і куди подавати дані. Кожен модуль завершується маленьким, але конкретним завданням «під свою громаду», щоб знання одразу ставали роботою. Другий шар — це практика: воркшопи і польові візити з експертними годинами, де учасники виходять не з враженнями, а з прототипом — заповненою формою для морфології, первинною картою витоків, чернеткою заявки або локального порядку. Саме цей шар дає «перекидний місток» від навчання до впровадження.
4) Четвертий крок — запускати швидкі перемоги. Важливо показати результат за три–шість місяців, бо саме він переконує раду, мешканців і партнерів, що зміни реальні. У відходах це може бути повноцінна морфологія та запуск мікрокомпостування в двох-трьох закладах освіти або пілотне сортувальне рішення для адмінбудівель. У воді — адресний облік витоків на проблемній ділянці, спрощена карта ризиків з протоколами реагування на зневоднення чи аварії. Швидкі перемоги створюють локальну компетенцію, виробляють інерцію дії і дають аргументи під масштабування та зовнішнє фінансування.
5) П’ятий крок — зшити навчання з мікрофінансуванням. Невеликі гранти на 5–15 тисяч євро під типові рішення з місцевим внеском у 5–20 відсотків різко зменшують бар’єр входу. Але гроші мають іти не «в порожнечу», а на підхоплення вже розпочатих процесів: визначений відповідальний, Starter-Kit у роботі, короткий план із чіткими KPI.
Простими індикаторами можуть бути кількість охоплених закладів, частка скорочених витоків, відсоток зменшення несанкціонованих відходів або кількість домогосподарств, підключених до сортування/компостування. Так фінансування стає не «разовим подарунком», а механікою розгортання спроможності.
6) Шостий крок — забезпечити єдину «точку входу» в інформацію. Допоки відповідальні шукають відповіді в десятках джерел, час іде в пісок. HelpDesk із базою знань, шаблонами, перевіреними посиланнями й короткими «пояснювалками» для голів, депутатів і батьків знімає інформаційний шум і пришвидшує ухвалення рішень.
Кожне часте запитання — у базу, кожна типова помилка — у чек-лист, кожне успішне рішення — у короткий кейс. Це створює прозору пам’ять системи, якої зазвичай бракує місцевому самоврядуванню.
Висновок простий і практичний. Опитування оголило один і той самий трикутник браку — фінансів, кадрів і компетенцій. Але воно ж показало і шлях, який працює: формалізована адресність із планом на півроку, стандартизований Starter-Kit, двошарове навчання з виходом у прототипи, швидкі перемоги у відходах і воді, мікрофінансування, прив’язане до KPI, та спільний HelpDesk.
Це не «великі реформи», це дисципліна малих, але послідовних кроків, які вже за кілька місяців дають вимірюваний ефект і готують громади до більшої інвестиційної хвилі 2026 року.
Підготовано Асоціацією професіоналів довкілля PAEW
