За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року № 2059-VIII (далі — Закон № 2059) оцінка впливу на довкілля — це процедура, що передбачає:
Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об’єктів, планованої діяльності та об’єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень (ч. 3 ст. 2 цього ж Закону).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Частиною 3 ст. 2 названого Закону визначено, що суб’єктами оцінки впливу на довкілля є суб’єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб’єктів господарювання (далі — суб’єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених ст. 14 цього Закону, — держава походження та зачеплена держава.
Положеннями ст. 3 Закону № 2059) передбачено, що види діяльності, які можуть мати значний вплив на довкілля, підлягають оцінці впливу на довкілля.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» № 2059 правопорушенням у сфері оцінки впливу на довкілля є провадження планової діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планової діяльності.
Частиною 1 ст. 16 означеного Закону встановлено, що діяльність суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, що провадиться з порушенням законодавства про оцінку впливу на довкілля, може бути, зокрема: 1) тимчасово заборонена (зупинена) — до виконання встановлених у висновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.
ВИСНОВОК
Здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою ст. 3 Закону.
Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Діяльність суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, що провадиться з порушенням законодавства про оцінку впливу на довкілля, може бути, зокрема: 1) тимчасово заборонена (зупинена) — до виконання встановлених у висновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.
ПРАКТИКА
Рішення суду мотивовано наступним:
Верховний Суд зазначає, що Закон № 2059 набрав чинності 18.06.2017 та введений в дію 18.12.2017.
Проте відповідно до ч. 2 та 3 ст. 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2059 дія цього Закону не поширюється на суб’єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених п. 22 ч. 2 та п. 14 ч. 3 ст. 3 цього Закону. Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
У п. 22 ч. 2 ст. 3 Закону № 2059 визначено таку підставу як розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об’єктів, зазначених у пунктах 1–21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
У п. 14 ч. 3 ст. 3 цього Закону визначено таку підставу як розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об’єктів, зазначених у пунктах 1–13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 1010 затверджені критерії визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля. Вказані критерії є допустимими, якщо вони не призводять до появи нових джерел викидів в атмосферне повітря, теплового забруднення.
Відповідно до робочого проєкту том 2 оцінка впливу на навколишнє середовище «ХХХ» валові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від заводу після розширення складуть 10,02168 т/рік. У зв’язку з відмовою від газового опалювального обладнання значно знижуються викиди азоту двоокису і вуглецю окису, виключається викиди парникових газів.
Обладнання, що встановлюється оснащується пиловловлюючими установками, які значно знижують викиди стиролу, пилу полістиролу і пилу абразивно-металевої в атмосферне повітря.
Висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 05.04.2019 № 0001/19, встановлено, що нові техніки або технології не впроваджувалися, обсяг виробництва продукції не збільшувався. Судовий експерт вказав на те, що зазначені критерії не є підставою для проведення по кожному з цих проєктів державної екологічної експертизи.
Крім того, судом було встановлено, що вищезазначені робочі проєкти мали позитивні висновки державної екологічної експертизи, які були дійсними на момент попередніх перевірок позивача.
Доводи касаційної скарги були перевірені судом апеляційної інстанції та не спростовують вірних висновків суду.
ПРАКТИКА:
Рішення суду мотивовано наступним:
14 вересня 2009 року для здійснення планової діяльності ТОВ «Дельта Вілмар Україна» отримало висновок державної екологічної експертизи про проєкту «Комплексна оцінка впливу на навколишнє природне середовище процесів перевантаження тропічних олій та соняшникової олії».
Зазначеним висновком експертизи зафіксовано, що вплив на атмосферне повітря є основним фактором шкідливого впливу на повітряне середовище при реалізації виробничої програми технологічних процесів перевантаження наливних вантажів, а також аварійні нештатні ситуації (аварійні розливи). Технологічний процес перевантаження соняшникової олії, рафінованої соняшникової олії здійснюється на причалі № 4 ДП «МТП «Южний» наливом по схемі: резервуар — заводська насосна — трубопровід — судно.
Також було зазначено, що на об’єкті (причал № 4) встановлено 7 джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Процес утворення забруднюючих речовин відбувається при перекачуванні олії соняшника, при наливі рослинної олії в танк-судна і зберігання (джерело № 1 стаціонарне організоване танк-судна).
Відповідно до п. 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, стаціонарне джерело забруднення атмосфери — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий
об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Отже, за таких умов, з метою уникнення загрози навколишньому природному середовищу, експертним висновком дозволено суб’єкту господарювання здійснювати перевантаження в режимі експорт причал № 4 — сира олія соняшникова не більше 120 000 т на рік, згідно з РТК (робочі технологічні карти) № ТМ-03 Рослинні тропічні олії та жири наливом Експорт.
Експертним висновком підкреслено, що комплексна оцінка впливу на навколишнє природне середовище процесів перевантаження тропічних олій та соняшникової олії оцінюється позитивно при недопущенні перевищення визначеного річного проєктного обсягу вантажу та недопущення зміни проєктної номенклатури вантажів. Зобов’язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та надавати звіти за результатами моніторингу інформації щодо фактичних об’ємів перевантаження вантажу та сплати збитків за забруднення навколишнього природного середовища.
За наслідками дослідження звітів об’ємів перевантаження вантажу встановлено, що в порушення висновку державної екологічної експертизи здійснюється перевантаження сирої соняшникової олії в режимі «експорт» замість 120 000 тонн на рік — 382 543,36 тонн.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та визнається суб’єктом контролю, що після отримання 14 вересня 2009 року висновку державної екологічної експертизи останній збільшив обсяг перевантаження, але стверджує, що виконав вимоги законодавства шляхом отримання розпорядчого документа Держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 20 травня 2013 року, яким товариству на експорт дозволено перевантажувати 1 600 000 тонн на рік.
На момент отримання ТОВ «Дельта Вілмар Україна» розпорядчого документа від 20 травня 2013 року діяв Закон України «Про екологічну експертизу» № 45/95-ВР (далі — Закон № 45/95-ВР), який втратив чинність 18 грудня 2017 року.
Згідно з положенням ст. 5 Закону № 45/95-ВР основним завданням екологічної експертизи є, зокрема, підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.
За приписами ст. 33 Закону № 45/95-ВР процедура проведення екологічної експертизи передбачає вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об’єктів екологічної експертизи, підготовку обґрунтованого об’єктивного еколого-експертного висновку.
Стаття 39 Закону № 45/95-ВР передбачає, що висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об’єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки.
Статтею 43 Закону «Про екологічну експертизу» визначено зміст висновків екологічної експертизи мають містити остаточну думку та складаються з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оцінювально-узагальнювальної) частин.
Проаналізувавши вимоги статей 4, 5 33, 39, 43 Закону «Про екологічну експертизу» та зміст документа від 20 травня 2013 року під назвою «Обґрунтування екологічної санітарно — токсикологічної безпеки перевантаження рослинних тропічних олій», Верховний Суд погоджується із позицією суду апеляційної інстанції, яка полягає у тому, що зазначений документ не відповідає критеріям висновку державної екологічної експертизи, відповідно не може його замінювати або підміняти.
Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону № 2707, у разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів зниження їх кількості до дозволів на викиди забруднюючих речовин вносяться зміни.
За приписами ст. 25 Закону № 2707 для визначення безпеки для здоров’я людини та екологічної безпеки під час проєктування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів проводяться оцінка впливу на довкілля та державна санітарно-гігієнічна експертиза в порядку, визначеному законодавством.
Отже, реконструкція підприємств також передбачає отримання оцінки впливу на довкілля.
Згідно з вимогами чч. 1–3, п. 8, ч. 3 ст. 3 Закону «Про оцінку впливу на довкілля» суб’єкт господарювання зобов’язаний отримати висновок про оцінку впливу на довкілля у разі виробництво продуктів харчування шляхом: сировини рослинного походження продуктивністю виходу готової продукції понад 300 тонн на добу (середній показник за квартал); пакування та консервування рослинних продуктів у обсязі понад 50 тонн на добу.
За таких обставин та правого регулювання спірних правовідносин в динаміці, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що збільшення втричі об’ємів перевантаження наливних вантажів, яке, своєю чергою, призвело до перевищення обсягів перевантаження визначених у висновку від 14 вересня 2009 року, потребує відповідного висновку з оцінки впливу на довкілля.
2 липня 2019 року ТОВ «Дельта Вілмар Україна» отримало Висновок з оцінки впливу на довкілля, згідно з яким дозволена планова добова продуктивність товариства: 2100 тонн наливної продукції та 750 тонн пакетованої продукції, що на рік становить 766 500 тонн наливної продукції і 273 750 пакетованої продукції.
Згідно з частиною п’ятою ст. 4 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Закон № 877) виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб’єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Отже, враховуючи приписи частини п’ятої ст. 4 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», при прийнятті судового рішення про зупинення виробництва необхідно враховувати всі обставини і підстави, які спонукали позивача як суб’єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, у тому числі обсяг порушень, який має свідчити про необхідність повної або часткової зупинки діяльності підприємства чи окремого виду його діяльності.
Також зважаючи на підстави передбачені для зупинення виробництва на його наслідки суд має пересвідчитись про наявність цих порушень, у тому числі на час прийняття рішення про застосування заходів реагування.
Водночас згідно з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 807/1410/17, захід реагування у вигляді повного зупинення робіт є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров’ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб’єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб’єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлені порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров’ю людей. Втім за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров’ю людей (частина п’ята ст. 4 Закону № 877), у зв’язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.
Передбачена абзацом 2 п. 5 ст. 4 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» можливість відновлення виробництва, суб’єктом господарювання з моменту отримання органом державного нагляду (контролю) висновку з оцінки впливу на довкілля від 2 липня 2019 року свідчить про усунення на час розгляду судом апеляційної інстанції підстав передбачених законом для зупинення господарської діяльності підприємства.
Інші встановлені під час перевірки порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства про охорону і раціональне використання природного середовища у тому числі (…) перевищення норм гранично допустимих концентрацій речовин по нітритах у 4,8 разів, не носять систематичного характеру та в контексті предмету спору не визначені законодавством як підстави для призупинення господарської діяльності підприємства. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суб’єкта контролю про повне зупинення господарської діяльності ТОВ «Дельта Вілмар СНД», суди не врахували, що висновок з оцінки впливу на довкілля необхідно було отримати лише на діяльність пов’язану із перевантаженням наливних олійних вантажів з використанням стандартного устаткування на причалі № 4.
Водночас суди не врахували, що зупиняють і іншу діяльність підприємства, у тому числі пов’язану здійсненням заходів щодо запобігання забрудненню водних об’єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території підприємства.
Отже, застосовані судами попередніх інстанцій заходи реагування у сфері державного
нагляду у вигляді зупинення господарської діяльності є непропорційним виявленим під час перевірки порушенням.
Аналогічний правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 807/1410/17.
ПРАКТИКА:
Рішення суду мотивовано наступним:
Як встановлено судами попередніх інстанцій, пп. 2.3 п. 2 розд. 3 умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 18.01.2018 № 1414170300-64, що виданий структурній одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов’янська ТЕС, даний суб’єкт господарювання повинен забезпечити, щоб паливо та сировина, що використовується у виробничих процесах, відповідала технічним умовам (погодженим у встановленому законодавством порядку), державним стандартам, санітарним нормам та регламентам технологічних процесів. Використовувати тільки ту сировину, що закладена технічним регламентом, сировинною базою та має висновки державної санітарно — епідеміологічної експертизи.
При цьому, суди попередніх інстанцій, на основі досліджених доказів, з’ясували ту обставину, що у період з 09.09.2018 по 30.09.2018 Слов’янською ТЕС використовувалась у власній діяльності суміш твердого палива та нафтового коксу, некальцинованого, який був придбаний у США.
Використанню вказаної суміші передувало проведення ряду досліджень, в тому числі, за участі Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України.
Зокрема, згідно з анотованим звітом, складеним Інститутом вугільних енерготехнологій Національної академії наук України, за наслідками проведення попередніх досліджень при спалюванні суміші вугілля марок АШ та П з матеріалом нафтового коксу було підтверджено, що: технологічні властивості вугілля марок АШ та П у суміші з матеріалом нафтового коксу відповідають характеристикам вугілля марки П; нафтовий кокс за вмістом летких та своїми характеристики вибухобезпеки можна прирівняти до пісного вугілля, тому його спалювання у суміші з вугіллям марки АШ та П не потребувало у процесі дослідження та не буде потребувати у подальшому проведення конструктивних змін у обладнанні пилоприготувального цеху (ППЦ) та блоку № 7 (геометричних розмірів, або заміни на інше обладнання), реконструкції або будівництва окремих вузлів ППЦ та блоку № 7, технологічних змін на устаткуванні ППЦ та блоку № 7; додавання матеріалу нафтового коксу підвищує калорійність суміші та покращую режим спалювання палива у котлоагрегаті; зменшення зольності суміші за рахунок додавання нафтового коксу призводить до росту температури у НРЧ з покращенням режиму виходу рідкого шлаку; збільшення температур у топці підвищує ступінь конверсії вуглецю вугілля на 2%; спалювання даної суміші у відповідній пропорції, при виконанні природоохоронних заходів (робота газоочисного обладнання ППЦ та блоку № 7) та витримувати обмежень до співвідношення компонентів у суміші не призводить до погіршення стану навколишнього середовища, а її екологічні показники залишаються на існуючому рівні, згідно з гранично допустимими нормативами, які встановлені в існуючому дозволі Слов’янської ТЕС на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря.
Крім того, у листі Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України від 01.10.2018 № 235/04/1-257 зазначено, що технологічні властивості суміші твердого палива та нафтового коксу відповідали вугіллю марки П, яке є проєктним видом палива блоку № 7 Слов’янської ТЕС, а спалювання такої суміші у відповідних пропорціях, за умови виконання природоохоронних заходів та додержання обмежень, не призводить до погіршення стану навколишнього середовища, а залишається на існуючому рівні граничного допустимих нормативів, установлених у дозволі Слов’янської ТЕС на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 18.01.2018 № 1414170300-64.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що структурною одиницею ПАТ «Донбасенерго» Слов’янською ТЕС не було допущено порушень вимог пп. 2.3 п. 2 розд. 3 умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 18.01.2018 № 1414170300-64 та ст. 10 Закону № 2707.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 2059, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля, оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяльності та об’єктів, визначених пунктами 1–21 частини другої та пунктами 1–13 частини третьої ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а саме: розширення господарської діяльності або об’єктів, які підлягали оцінці впливу на довкілля та щодо яких було отримано висновок з оцінки впливу на довкілля, порогові значення для яких у частинах другій і третій ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» не встановлені, за умови, що в результаті такого розширення господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/ або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення (підп. 6).
Оскільки судами попередніх інстанцій з’ясовано, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що при спаленні Слов’янською ТЕС суміші твердого палива та нафтового коксу екологічні показники залишалися на рівні згідно з гранично допустимими нормативами, встановленими у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 18.01.2018 № 1414170300-64, то судами вірно зазначено, що така діяльність не підлягала оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону № 2059.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності скасування заперечуваного припису Держекоінспекції № 2/5-1 від 11.10.2018 та задоволення позовних вимог в цій частині. Поряд з цим, суд касаційної інстанції не надає оцінки правильності висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про заборону Держекоінспекції у Донецькій області здійснювати контроль за виконанням припису Держекоінспекції від 11.10.2018 № 2/5-1, які не охоплюються доводами касаційної скарги.
Автор: Людмила Хоміч, Член редакційної ради журналу «SUSTAINABILITY LEADER’S GUIDE: Право. Технології. Кейси», Віце-президент Асоціації професіоналів довкілля ПАЕУ
