Предмет судової справи:
У період з 15 січня 2018 року по 19 січня 2018 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку сільськогосподарського підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з екологічного податку за розміщення відходів. За результатами перевірки складено акт перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки сільгосппідприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з екологічного податку».
У висновках акта перевірки податковим органом визначено, що сільгосппідприємством порушено вимоги:
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення яким сільгосппідприємству збільшенню суму грошового зобов’язання з екологічного податку у розмірі 12 836 419,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 209 104,75 грн, на загальну суму 16 045 523,75 грн.
Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням сільгосппідприємство звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення «Про результати скарги» відповідно до якого скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Податковий орган наполягає, що послід пташиний є відходом, за розміщення якого сільгосппідприємство має обов`язок нараховувати та сплачувати екологічний податок.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням сільгосппідприємство звернулося до суду з позовною заявою.
Рішення суду:
Адміністративний позов сільськогосподарського підприємства до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення — рішення задоволено.
Аргументи суду:
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сільськогосподарське підприємство зареєстроване як юридична особа, види діяльності якого є:
Як визначає Закон України «Про відходи», відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про відходи» визначено, що зберігання відходів — тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення).
В результаті господарської діяльності у сільгосппідприємства утворюється побічний продукт тваринного походження.
Суд звертає увагу на те, що організаційні та правові засади діяльності фізичних та юридичних осіб, пов’язаної з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, переробкою, утилізацією, видаленням побічних продуктів тваринного походження, не призначених або визнаних непридатними для споживання людиною, продуктів оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною визначає Закон України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» № 287-VIII від 7 квітня 2015 року.
Дія цього Закону поширюється на побічні продукти тваринного походження, продукти оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження (частина 1 статті 2 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»).
Своєю чергою, Закон України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» дає визначення будь-яким екскрементам і сечі сільськогосподарських тварин, крім риби та визначає їх як гній.
Тобто, на підставі викладеного можна зробити висновок про те, що пташиний послід це відходи, які є побічними продуктами тваринного походження.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 12 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» визначено, що побічними продуктами тваринного походження, що належать до категорії II, є гній.
Стаття 15 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» визначає, що побічні продукти тваринного походження, що належать до категорії II, повинні бути використані, оброблені або перероблені одним або кількома з таких способів:
Побічні продукти тваринного походження, що належать до категорії II, можуть бути також видалені шляхом спалювання безпосередньо без попереднього оброблення або після такого оброблення шляхом стерилізації під тиском з постійним маркуванням отриманого матеріалу.
Таким чином, суд доходить висновку, що пташиний послід є вторинною сировиною, яка може бути використана суб’єктом господарювання у господарській діяльності.
Так, відповідно до матеріалів справи встановлено, що пташиний послід обліковується на підприємстві на рахунку № 209 «Інші матеріали».
Сільгосппідприємством облік пташиного посліду ведеться в розрізі днів, кількості пташників, ваги в «Журналі обліку курячого посліду».
Зверніть увагу!
В акті перевірки податковим органом зазначено, що «…Пташиний послід віднесено на рахунок № 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», які згідно з актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин внесені як органічні добрива (послід пташиний) на власні землі загальної площі 285 га.
В акті перевірки встановлено факт використання пташиного посліду, як вторинної сировини у власній господарській діяльності.
Сільгосппідприємством до матеріалів справи надано рішення Виконавчого комітету сільської ради, відповідно до якого ПП має у власності послідосховище (пометосховище) 1,9 га.
Таким чином, пташиний послід розташовується на власній території сільгосппідприємства і використовується як вторинна сировина.
Пунктом 240.5 статті 240 ПК України визначено, що не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину.
Отже, якщо сільгосппідприємство використовує пташиний послід як вторинну сировину у своїй господарській та зберігає його на власних територіях і це підтверджується матеріалами справи і актом перевірки, то позивач не є платником податку за розміщення відходів, на власних територіях (об’єктах).
Розміщення відходів постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відведені місця чи об’єкти місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (абзац шістнадцятий статті 1 Закону № 187/98-ВР).
Податковим органом не доведено, що сільгосппідприємство зберігає відходи у спеціально відведеному місці, на використання якого отримано дозвіл уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Навпаки, в акті перевірки відображено, що таких дозволів сільгосппідприємство не отримувало, ним не розроблені спеціальні паспорти на місця чи об`єкти зберігання або видалення відходів, в яких зазначається найменування та код відходів.
Державний класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 року № 89, описує, зокрема, відходи, які утворилися в результаті вирощування тварин та виробництва продукції тваринництва та птахівництва. Гній та пташиний послід включено до групи відходів — 01, класифікаційне угруповання — 012, коди: 0121.2.6.03 «Екскременти, сечовина та гній (включно струхлявіле сіно та солома) від худоби» та 0124.2.6.03 «Послід пташиний».
Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов до висновку, що наведені податковим органом обставини встановлені в акті перевірки є необ’єктивними, а податкове повідомлення-рішення яким сільгосппідприємству збільшено суму грошового зобов’язання з екологічного податку у розмірі 12 836 419,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 209 104,75 грн, на загальну суму 16 045 523,75 грн — є протиправним та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.
Суд вважає, що податковим органом не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Висновки:
Розміщення відходів постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відведені місця чи об’єкти місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (абзац шістнадцятий статті 1 Закону № 187/98-ВР).
Державний класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 року № 89, описує, зокрема, відходи, які утворилися в результаті вирощування тварин та виробництва продукції тваринництва та птахівництва. Гній та пташиний послід включено до групи відходів — 01, класифікаційне угруповання — 012, коди: 0121.2.6.03 „Екскременти, сечовина та гній (включно струхлявіле сіно та солома) від худоби та 0124.2.6.03 „Послід пташиний.
До 1 січня 2013 року сільськогосподарські підприємства, селянські та інші господарства, які займалися виробництвом (вирощуванням) продукції тваринництва та птахівництва, і при цьому здійснювали розміщення протягом звітного кварталу відходів (гною та пташиного посліду), були платниками екологічного податку.
З 1 січня 2013 року у Кодексі змінено значення поняття «розміщення відходів», а тому усувається подвійне оподаткування екологічним податком розміщення суб’єктами господарювання відходів на спеціально відведених місцях чи об’єктах, що розміщенні на власних територіях, а відповідно, при тимчасовому зберіганні відходів суб’єкти господарювання не сплачуватимуть екологічний податок.
У листі Мінприроди України від 6 березня 2012 року № 4794/07/10-12 на запит ДПС України зазначено, що відходи сільського господарства містять значну частку органічних речовин (органічну складову) та практично завжди повністю утилізуються за різними напрямами. Таким чином, хоча курячий послід або гній є відходами, але після нескладних підготовчих операцій відбувається остаточна утилізація зазначених відходів.
Посилання податкового органу на класифікатор відходів ДК 005-96, як на доказ віднесення пташиного посліду до відходу судом не заперечується, оскільки пункт 240.5 статті 240 ПК України не виключає наявності у використанні як вторинної сировини відходу.
Законодавець ставить дві умови які не можуть застосовуватись одна без одної та визначають коли суб’єкти господарювання не є платниками податку за розміщення відходів, це:
Важливо!
Верховний Суд дійшов важливих висновків:
Підготував Іван Паламарчук, Голова комітету охорони надр Асоціації ПАЕУ, заслужений природоохоронець, експерт з питань надрокористування, агроекології та екологічного контролю
