Прийняття законопроєкту «Про управління відходами» довгоочікуване, необхідне рішення, спрямоване на вирішення масштабної та довготривалої проблеми поводження з відходами, шляхом:
ПАЕУ підтримує ці історичні зміни, але зауважує, що розв’язання ряду загальнонаціональних проблем, пов’язаних з безконтрольним накопиченням та захороненням відходів, масовим утворенням стихійних сміттєзвалищ, тотальним порушенням вимог екологічної безпеки у сфері управління відходами та відсутністю надходжень інвестицій у сферу управління відходами можливе лише шляхом реального впровадження положень Закону у всі сфери розвитку країни.
Вимоги Закону України «Про управління відходами» (надалі – Закон) Управління відходами поширюється на всі відходи, що утворюються в Україні, а також з управлінням відходами, що перевозяться через територію України, вивозяться за її межі та ввозяться в Україну з метою відновлення, у тому числі рециклінгу, крім певної категорії відходів, речовин, продуктів.
Окремої уваги заслуговує принцип запобігання утворенню відходів, реалізація якого здійснюється низкою заходів.
Водночас, ПАЕУ звертає увагу, що механізми заохочення та підтримки сталого виробництва та споживання продуктів, виробництва довготривалої продукції відсутні, що створює ризик перетворити норму на декларацію. В зв’язку з чим необхідно визначити конкретні (фіскальні, регуляторні, соціальні, адміністративні, тощо) заходи заохочення проектування, виробництва та використання ресурсоефективних та більш довговічних продуктів.
Частково система розширеної відповідальності виробника впроваджена в Україні. Зокрема, щодо поводження з окремими видами відходів наступними нормативними актами запроваджуються деякі елементи розширеної відповідальності виробника.
| Упаковка | Порядок збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затверджений наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 02.10.01 № 224.
Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджені наказом Міндержресурсів України від 16 червня 1992 року № 15.
Технічний регламент з підтвердження відповідності пакування (пакувальних матеріалів) та відходів пакування, затверджений наказом Держспоживстандарту України 24.12.2004 № 289. |
| Мастила (оливи) | Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 р. № 1221 «Деякі питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)». |
| Батареї та акумулятори | Положення про порядок збирання та переробки відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів, затверджене наказом Мінпрому України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 31 грудня 1996 р. № 223/154/165. |
| Шини | Правила технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 26.07.2013 № 549. |
Отже, елементи розширеної відповідальності виробника в Україні наявні. Але необхідно визнати, що вказані елементи були суто декларативними та не забезпечувалися державою. Як приклад, порушення вимог щодо поводження з тарою в екологічному аспекті передбачає адміністративну відповідальність за ст. 82 КУпАП «Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення» у вигляді штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто максимум 1 700 грн.
Така сума штрафної санкції навряд чи буде мотивувати виробника продукції, після споживання якої утворюється тара, забезпечувати її приймання та утилізацію. Інші важелі держава, на жаль, не застосовувала.
Сподіваємося, що держава та відповідальний бізнес, який, серед інших, входить до складу ПАЕУ, сформують умови для повної реалізації системи розширеної відповідальності виробника.
За загальним правилом передбачається поділ відходів на:
Також передбачається можливість припинення статусу відходу та визначення продукції чи сировини побічним продуктом.
6.1. Декларацію про відходи подають утворювачі відходів у разі, якщо їхня діяльність призводить до утворення небезпечних відходів або річний обсяг утворення відходів, що не є небезпечними, перевищує 50 тонн.
6.2. Дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів отримують суб’єкти, що здійснюють операції з оброблення відходів (операції з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій)
6.3. Суб’єкти, що здійснюють діяльність з управління небезпечними відходами повинні мати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.
З метою забезпечення належного обліку, звітності, узагальнення та аналізу інформації у сфері управління відходами створюється інформаційна система управління відходами, яка ведеться у вигляді електронної бази даних.
Ведення інформаційної системи управління відходами здійснюється на основі програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими базами даних та інформаційними системами.
Довідково:
Інформаційна система управління відходами складається з підсистем звітності, надання адміністративних послуг і реєстрів. Підсистема звітності забезпечує отримання, аналіз та узагальнення інформації про обсяг, код та найменування, джерела утворення відходів, зміну власника відходів, онлайн-інформування про збирання, перевезення та оброблення відходів.
Підсистема надання адміністративних послуг забезпечує отримання суб’єктами господарювання адміністративних послуг з видачі дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами тощо.
Порядок створення та адміністрування інформаційної системи управління відходами, порядок ведення реєстрів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Доступ до інформації, що міститься в інформаційній системі управління відходами, здійснюється через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами, відповідно до законодавства.
Звітність до інформаційної системи управління відходами подають:
Обліку підлягають усі відходи, утворені, зібрані, перевезені та оброблені на території України.
Плани управління відходами розробляються на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні підприємств, організацій та установ.
Національний, регіональні та місцеві плани управління відходами розробляються на основі даних, отриманих у результаті статистичних спостережень, адміністративних даних центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також даних обліку та звітності, наданих підприємствами, установами, організаціями.
Проекти національного, регіональних та місцевих планів управління відходами підлягають стратегічній екологічній оцінці та після їх затвердження оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу, що їх затверджує.
Підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень у сфері управління відходами, у порядку та розмірах, встановлених законом України.
Автор: Людмила Хоміч, Член редакційної ради журналу «SUSTAINABILITY LEADER’S GUIDE: Право. Технології. Кейси», Віце-президент Асоціації професіоналів довкілля ПАЕУ
