• Нормування викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря

Нормування викидів забруднювальних речовин в атмосферу проводять для кожного діючого підприємства, такого, що реконструюють, будують, проєктують, або іншого об’єкта, що має стаціонарні джерела забруднення атмосфери, із метою забезпечення дотримання критеріїв якості атмосферного повітря, що регламентують граничнодопустимий вміст у ньому шкідливих (забруднювальних) речовин для здоров’я населення й основних складових екологічної системи, а також умови неперевищення показників граничнодопустимих (критичних) навантажень на екологічну систему й інших екологічних нормативів. 

Нормування викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря має обумовлені нормативними документами особливості.

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюють:

• нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;
• нормативи граничнодопустимих викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами;
• граничні нормативи утворення забруднювальних речовин, які відводяться у атмосферне повітря під час експлуатації технологічного й іншого обладнання, споруд і об’єктів;
• нормативи використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;
• нормативи вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел і шкідливого впливу їх фізичних факторів.

Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря

Порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря» від 13.03.2002 № 299. Нормативи екологічної безпеки:

• нормативи якості атмосферного повітря;
• граничнодопустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого, інших видів впливу фізичних і біологічних факторів на стан атмосферного повітря населених пунктів.

  У нормативах екологічної безпеки враховують:

• ступінь впливу фізичних і біологічних факторів на населення, їх граничнодопустимі рівні, концентрації забруднювальних речовин, установлені Міністерством охорони здоров’я України;
• кліматичні умови;
• вразливість представників флори і фауни та місць їх поширення;
• вплив забруднення атмосферного повітря на історичні пам’ятки;
• техніко-економічне обґрунтування граничнодопустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів і забруднення;
• можливість транскордонного перенесення забруднювальних речовин.

Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря затверджує Міндовкілля. Їх перегляд здійснюють один раз на п’ять років у порядку їх розроблення на підставі результатів медичних й екологічних досліджень впливу на здоров’я людини та стан довкілля забруднювальних речовин, фізичних і біологічних факторів, змін генофонду, зменшення видового різноманіття, порушень рівноваги в екосистемах, змін клімату.

Важливо!

Перелік забруднювальних речовин, фізичних і біологічних факторів, для яких розробляють нормативи, визначає Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

• Нормативи граничнодопустимих викидів забруднювальних речовин від стаціонарних джерел

Такі нормативи визначають за методикою, що затверджує Міндовкілля, із метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання та газоочисних установок, вимог національного законодавства і законодавства Європейського Союзу.

Нормативи граничнодопустимих викидів забруднювальних речовин від стаціонарних джерел розробляють:

• на одиницю маси за одиницю часу;
• на одиницю продукції чи сировини.

Довідково:

Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1780.

Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджено наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27.06.2006 № 309.

Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел та технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх сумішей.

Зазначені нормативи встановлюють для діючих і тих, що проєктуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення в дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності.

До технологічних нормативів допустимих викидів забруднювальних речовин або їх сумішей належать:

• поточні технологічні нормативи:
  • для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств із найкращою наявною технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів;
• перспективні технологічні нормативи:
  • для нових і таких, що проєктують, будують або модернізують, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні перспективних вітчизняних і світових технологій та обладнання.

• Нормативи граничнодопустимого рівня впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення

Такі нормативи встановлюють для кожного стаціонарного джерела забруднення з урахуванням рівня, за умови додержання якого фізичний і біологічний вплив усіх стаціонарних джерел забруднення у певному районі, із урахуванням перспективи його розвитку, у визначений термін не перевищуватиме нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря.

Важливо!

Порядок розроблення і затвердження нормативів граничнодопустимого рівня впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан атмосферного повітря затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 300.

• Нормативи впливу пересувних джерел забруднення атмосферного повітря

Для кожного типу пересувних джерел, що експлуатують на території України, установлюють нормативи:

• вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах;
• впливу фізичних факторів цих джерел.

Нормативи розробляють з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднювальних речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів й економічної доцільності.

Довідково:

Порядок розроблення та затвердження нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 303.

• Нормування якості атмосферного повітря в зоні впливу шкідливих речовин

Норматив якості атмосферного повітря — критерій якості атмосферного повітря, який відображає граничнодопустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

Норматив граничнодопустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел — це норматив, який встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом). 

Джерело впливу (забруднення) на середовище існування і здоров’я людини (забруднення атмосферного повітря і несприятлива дія фізичних факторів) — об’єкти, для яких рівні створюваного забруднення за межами промислового майданчика перевищують 0,1 ГДК (ОБРВ) і ПДР.

Санітарно-захисна зона (СЗЗ) — зона, створена навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови.

Нормативний розмір санітарно-захисної зони — розмір СЗЗ, встановлений для промислових об’єктів, виробництв і споруд, що є джерелами впливу на середовище існування і здоров’я людини, відповідно до санітарної класифікації підприємств, споруд та інших об’єктів.

Розмір санітарно-захисної зони встановлюють для конкретного промислового чи іншого виробничого об’єкта залежно від ступеня його впливу на навколишнє середовище і можливої небезпеки для здоров’я населення відповідно до санітарного законодавства.

Підставою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об’єктів, що наведена в додатку 4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.1996 № 173.

Окрім зазначеного акта, розміри санітарно-захисних зон передбачено іншими законодавчими документами (таблиця 1).

Таблиця 1

Нормативні документи, у яких передбачено розміри санітарно-захисних зон

№ з/п	Назва документа
1	П. 3 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209
2	Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження державних санітарних правил та норм» від 01.08.1996 № 239
3	Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2005 № 54
4	ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»
5	Ст. 24 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 № 2707-ХІІ
6	Ст. 45 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 № 39/95-ВР
7	Ст. 15 Закону України «Про видобування та переробку уранових руд» від 19.11.1997 № 645/97-ВР
8	Ст. 20 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР
9	Гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних факторів в атмосферному повітрі населених місць, затверджено т.в.о. головного державного санітарного лікаря України 03.03.2015 р.

• Управління викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел

Екологічний аспект — елемент діяльності організації, її продукції або послуг, який може взаємодіяти з навколишнім природнім середовищем.

Виробничий контроль — комплекс дій із перевірки виконання планів заходів у сфері охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, дотримання нормативів якості довкілля і виконання вимог природоохоронного законодавства.

Первинний облік — це система виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання, оброблення та підготовки релевантної інформації про діяльність підприємства в галузі природокористування з метою передавання її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.

Природоохоронний захід — це комплекс екологічно спрямованих заходів, що реалізує суб’єкт господарювання для зниження і ліквідації негативного впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище. Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» від 17.09.1996 № 1147 (далі Постанова — № 1147).

Аспекти управління викидами від стаціонарних джерел

Управління викидами від стаціонарних джерел має такі аспекти:

1	проведення інвентаризації викидів; установлення методики розрахунку викидів; установлення методики контролю викидів; розроблення заходів та дій в період НМУ (несприятливих метеоумов)
2	взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справляти шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (згідно з Інструкцією про порядок та критерії взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 10.05.2002 № 177)
3	отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; встановлення умов здійснення та нормативів викидів; установлення періодичності контролю викидів. Усі документи, що готує підприємство для отримання Дозволу на викиди, повинні бути затверджені його керівництвом та узгоджені з державними органами екологічного управління у встановленому законодавством порядку
4	ведення первинного обліку викидів відповідно до чинного законодавства; призначення відповідальних осіб за первинний облік
5	розроблення річного плану виробничого контролю викидів; визначення виконавців проведення вимірювань якісного та кількісного складу викидів, ефективності роботи пилогазоочисного обладнання; призначення відповідальних осіб за проведення та оформлення результатів контролю викидів
6	розроблення річного плану природоохоронних заходів щодо скорочення викидів, охорони атмосферного повітря, відтворення природних ресурсів тощо; призначення термінів, відповідальних осіб та виділення фінансування на досягнення встановлених цілей
7	розроблення спеціальних заходів щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру вжиття заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря інформування контролюючих органів та ОМС відповідно до чинного законодавства про понаднормові та / або аварійні викиди

Виробничий контроль

Порядок організації виробничого екологічного контролю регулюється положеннями, що затверджуються самими підприємствами, установами та організаціями на підставі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Структура виробничого контролю:

• контроль за проектуванням, будівництвом та експлуатацією споруд, устаткування, апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;
• контроль забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;
• контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу;
• проведення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;
• використання метрологічно атестованих методик виконання вимірювань і перевірених засобів вимірювальної техніки; розроблення, у разі необхідності, методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин.

  Документація виробничого контролю:

• план виробничого контролю, чек-лист контролю;
• журнали реєстрації перевірок, відбору проб, проведення вимірювань та ін., відповідно до затверджених форм;
• акт перевірки, протокол порушення;
• акт (протокол) вимірювання;
• звіт про результати виробничого контролю,
• наказ про покарання/заохочення.

Первинний облік

Рекомендації щодо первинного обліку викладені в таблиці 1:

Таблиця 1

Рекомендації щодо первинного обліку

№ з/п	Параметри	Терміни	Відповідальна особа
1	Витрати сировини та матеріалів на виробництво	Щоквартально	Лінійний керівник
2	Випуск продукції, виконання послуги	Щоквартально	Бухгалтерія, планово-економічний відділ
3	Кількість відпрацьованих годин обладнання, у т.ч. ГОУ	Щодоби	Лінійний керівник, енергетик
4	Кількість годин простою обладнання	Щодоби	Лінійний керівник, енергетик
5	Кількість поточних ремонтів, наладок обладнання	Щоквартально	Лінійний керівник, механік
6	Обсяг викидів	Щоквартально	Еколог
7	Реалізація природоохоронних заходів	Щоквартально	Еколог

Наведений перелік не є вичерпним і може бути доповнений залежно від особливостей проведеної інвентаризації викидів та отриманих дозвільних документів.

Відомчий контроль здійснюється на джерелах викидів згідно з переліком та з періодичністю, встановленими Дозволом на викиди.

Контроль ефективності роботи пилогазоочисного обладнання здійснюється згідно з Правилами технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України «Про затвердження Правил технічної експлуатації установок очистки газу» від 06.02.2009 № 52.

Відомчий інструментально-аналітичний контроль проводять згідно з правилами та вимогами чинних методик виконання вимірювань атестованим персоналом лабораторії з використанням повірених засобів вимірювальної техніки та атестованого обладнання.

Важливо!

Докладний план виробничого контролю дозволить екологу запланувати виконання всього обсягу виробничого контролю, витрат на виробничий контроль та обґрунтувати ці витрати перед керівництвом.

До планів виробничого контролю слід додати післяпроектний моніторинг, передбачений екологічними умовами Висновку з ОВД, якщо проводилися такі процедури.

Природоохоронні заходи

Перелік заходів затверджений Постановою № 1147. До них належать:

• організація виробництва, установлення та реконструкція обладнання для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин хімічного та біологічного походження, що викидаються в атмосферне повітря, та зниження рівня впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря;
• розроблення технології, організація виробництва та застосування матеріалів, використання методів та впровадження технологій, що забезпечують запобігання виникненню, зниження рівня впливу чи усунення факторів забруднення атмосферного повітря;
• будівництво дослідних та дослідно-промислових установок для розроблення методів очищення газів, що відводяться від джерел шкідливих викидів в атмосферу;
• розроблення та виготовлення систем і приладів контролю; оснащення ними стаціонарних джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу та пунктів контролю й спостереження за забрудненням атмосферного повітря;
• спорудження і оснащення контрольно-регулювальних пунктів для перевірки і зниження токсичності відпрацьованих газів транспортних засобів;
• розроблення, організація виробництва пристроїв для очищення відпрацьованих газів двигунів та оснащення ними транспортних засобів;
• проведення робіт з інвентаризації джерел забруднення навколишнього природного середовища.

Фінансування природоохоронних заходів

Для реалізації природоохоронних заходів залучаються кошти з внутрішніх та зовнішніх джерел.

Внутрішні джерела представлені власними коштами підприємств та організацій, зокрема, екологічними інвестиціями.

Зовнішні джерела — позичені і залучені кошти (кредити, кошти іноземних інвесторів, кошти Державного або місцевих бюджетів, міжнародних організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища тощо):

• гранти, кредити — цільове зовнішнє фінансування проектів, спрямоване на розвиток та вдосконалення екологічних програм міст та регіонів, зниження антропогенного навантаження на довкілля, екологічну модернізацію виробництв. Надають міжнародні, волонтерські, громадські організації).
• державне фінансування — цільове фінансування визначених природоохоронних заходів. Таке фінансування затверджено Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Порядку планування та фінансування природоохоронних заходів» від 12.06.2015 № 194. Надають профільне міністерство, державна податкова адміністрація, державні банківські установи.

• Управління викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел

Управління викидами від пересувних джерел на підприємстві передбачає комплекс дій. Згідно із ст. 17 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», з метою відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та впливу пов’язаних із ними фізичних факторів, потрібно здійснювати:

• розроблення та виконання комплексу заходів щодо зниження викидів, знешкодження шкідливих речовин і зменшення фізичного впливу під час проектування, виробництва, експлуатації та ремонту транспортних та інших пересувних засобів і установок;
• переведення транспортних та інших пересувних засобів і установок на менш токсичні види палива;
• обмеження в’їзду автомобільного транспорту та інших транспортних засобів та установок у селищні, курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні та природно-заповідні зони, місця масового відпочинку та туризму;
• поліпшення стану утримання транспортних шляхів і вуличного покриття;
• удосконалення технологій транспортування і зберігання палива, забезпечення постійного контролю за якістю палива;
• впровадження та вдосконалення діяльності контрольно-регулювальних і діагностичних пунктів та комплексних систем перевірки нормативів екологічної безпеки транспортних та інших пересувних засобів і установок.

Заборонено!

Проєктування, виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів, забороняються.

Згідно з п. 2.5.4 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві,у Звіті також подається інформація про викиди забруднюючих речовин від пересувних джерел (враховуються викиди забруднюючих речовин, які утворюються від пересувних джерел у межах промплощадки, від внутрішнього заводського транспорту, стоянок автомобілів тощо).

Особливості управлінням викидами від пересувних джерел на підприємстві

1. Управління викидами від пересувних джерел на підприємстві передбачає такий перелік дій:
   1. Проведення інвентаризації транспортних засобів:
   2. Встановлення рівня впливу викидів;
   3. Встановлення методики контролю викидів.

1. Встановлення параметрів, термінів і форм первинного обліку: 
   1. Призначення відповідальних осіб за первинний облік;

1. Розроблення плану виробничого контролю викидів: 
   1. Визначення переліку контрольованих забруднюючих речовин;
   2. Призначення відповідальних осіб за проведення та оформлення контролю викидів

---

Автор: Олена Кошелева, Член редакційної ради журналу «SUSTAINABILITY LEADER’S GUIDE: Право. Технології. Кейси», Віце-президент Асоціації ПАЕУ з управління відходами, внутрішній аудитор систем ISO 9001, ISO 14000